В кінці XIX ст. в Німеччині виникає так звана "нова історична школа", її представниками були Т. Шмоллер (1838 – 1917 рр.) та Л. Брентано (1844 – 1931 рр.).
Представники цієї школи також займалися аналізом історії розвитку народного господарства Німеччини. Так, Шмоллер виділяв в цій історії три періоди:
- період домашнього господарства;
- період роботи ремісників на замовлення;
- період роботи на невідомий ринок.
В основу такої періодизації була покладена "відстань" між виробником продукції та її споживачем.
В першому періоді така відстань дорівнює 0, тобто виробник і споживач - це була одна і та сама людина.
В другому періоді між виробником та споживачем виникає певна відстань, але все ж вони пов'язані один з одним отриманими замовленнями.
В третьому періоді виникає повний розрив цих зв'язків, виробник працює на невідомий ринок, що ускладнює економічну ситуацію в країні. В третьому періоді дуже важлива роль належить державі, яка повинна втручатися в хід економічного розвитку і регулювати економічні процеси.
До економічних функцій держави, з позицій нової історичної школи, належать:
1) регулювання відносин між робітниками та підприємцями;
2) націоналізація найбільш життєво необхідних галузей виробництва;
3) захист інтересів країни на світовому ринку, проведення політики протекціонізму;
4) забезпечення соціального захисту бідних людей, безробітних, непрацездатного населення.
В результаті реалізації цих функцій у Німеччині формується змішана економіка, яка поєднує в собі ринкову систему з елементами державного регулювання.
В системі змішаної економіки існує декілька секторів господарювання:
- приватно-підприємницьке господарство;
- кооперативне господарство;
- державний сектор економіки;
- тільки товарне виробництво. Багатоукладність економіки робить її стійкою і прогресивною.
Ідеї нової історичної школи мали великий вплив на економічний розвиток Німеччини і формування в ній системи соціального ринкового господарства.