К. Менгер (1840-1921 рр.), Є. Бем-Баверк (1851-1914 рр.), Ф.Візер (1851-1926 рр.) створили австрійську школу граничної корисності. Головними роботами К.Менгера є: "Основи політичної економії" (1871 р.), "Дослідження про методи суспільних наук і політичної економії зокрема" (1883 р.).
Відомою роботою Є. Бем-Баверка була робота "Основи теорії цінності господарських благ", а Ф. Візер написав роботу "Про походження і головний закон господарської цінності". Роботам цих економістів передували дослідження німецького вченого Германа Госсена(1810-1858 рр.), який написав книгу "Розвиток законів людської взаємодії" (1854р.).
До основних ідей цієї школи відносяться:
1. Головний мотив людської діяльності – це необхідність задоволення потреб. Потреба – це відчуття нестачі чого-небудь, бажання мати певне благо.
2. Потреби задовольняються на основі благ (речей), які мають певну корисність. Корисність тієї чи іншої речі залежить:
- від кількості даного блага;
- від ступеня його рідкості;
- від можливості його відтворення.
3. Цінність товару та його ринкова ціна визначається не затратами праці на його виробництво, а рівнем його корисності. Чим більша корисність блага, тим більшу цінність воно має.
4. Австрійська школа формулює економічний закон спадної граничної корисності: кожна додатково спожита одиниця економічного блага приносить все меншу додаткову корисність.
При цьому були введені поняття: загальна корисність блага та гранична корисність.
Загальна корисність благ визначається сумою корисності всіх спожитих благ. Скажімо, загальна корисність десяти цукерок буде набагато більшою, ніж однієї.
Гранична корисність – це додаткова корисність, яку має споживач від використання кожної додаткової одиниці блага. Згідно з дією закону спадної граничної корисності, кожна додаткова цукерка приноситиме все менше задоволення, і її додаткова корисність спадатиме.
5. Використання закону спадної граничної корисності дало змогу пояснити падіння попиту на товари на ринку, а також поклало основу для розробки теорії споживацької поведінки. Представники австрійської школи підкреслювали, що корисність блага зменшується в міру збільшення кількості блага і збільшується в міру зменшення кількості цього блага.
6. Кожна людина має свою шкалу потреб і свої найвищі потреби, які вона готова задовольнити будь-якою ціною, і найменші потреби. Потреби людей постійно розвиваються, формуються все нові потреби, тому кількість благ завжди менше кількості потреб людей.
7. Ринкові ціни виступають як результат взаємодії покупців і продавців. У покупця є межа, вище якої він не платитиме, а у продавця є найнижча межа, менше якої він товар не продасть.
Ринкова ціна визначається не витратами виробництва, не затратами праці, а граничною корисністю тих товарів, які мають найнижчу цінність для покупця.
8. У сучасному курсі мікроекономіки використовується багато положень австрійської школи граничної корисності, а також "закони" Г. Госсена.