Економічна теорія як наука з'явилася лише в XVIII - XIX ст., разом з розвитком промисловості, товарного виробництва і ускладненням економічних структур (банків, бірж, фінансово-кредитних посередників тощо).
До цього часу наукових економічних шкіл як таких не було. Але певні економічні ідеї можна знайти ще в далекому минулому. Найбільш давнім економічним трактатом вважаються закони царя Хаммурапі (1752-1750 рр. до н.е.), в яких пропонувалось:
- рабовласницька власність є недоторканою і священною і той, хто на неї робитиме замах, буде смертельно покараний;
- поділ суспільства на рабовласників та рабів є цілком природнім і вічним;
- раб - власність рабовласника і той, хто його вкраде, буде покараний смертю;
- торгівля є важливою галуззю і вона підтримується державою.
Цікаві економічні ідеї можна знайти в роботах відомих давньогрецьких мислителів.
Так, Платон (427-347 рр. до н.е.) в своїй праці "Політика чи держава" розглядає ідеальний державний устрій, який складається з трьох класів:
- клас філософів, мудреців, які керують державою;
- клас воїнів, які охороняють державу та її устрій;
- клас землевласників, ремісників, купців, які мають власність і створюють умови для економічного розвитку держави.
Аристотель (384-322 рр. до н.е.), учень Платона і вчитель Олександра Македонського, приділяв велику увагу суспільному поділу праці і розвитку виробництва, вважаючи, що держава тим багатша, чим більше продуктів у ній виробляється. Тому Аристотель негативно ставився до торгівлі, вважаючи її зайвою. Водночас він висунув ідею, яку можна вважати геніальною для свого часу. Аристотель зазначив, що коли один товар у певній пропорції обмінюється на інший, то в основі цього лежить рівність затрат праці на виробництво цих товарів.