Засновником теорії інституціоналізму є Торстейн Веблен (1857-1929 рр). Його основна робота "Теория праздного класса" (1899 р.).
Т. Веблен вважає, що в основі економічного розвитку має лежати процес задоволення потреб людей. Потреби він поділяє на первісні та соціальні. Чим більш економічно розвинене суспільство, тим повніше воно задовольняє первісні та соціальні потреби. Але коли первісні потреби задоволені, починає діяти закон демонстративного марнотратства. Демонструючи своє багатство, багатий клас намагається показати рівень свого життєвого успіху, тобто реалізує своє моральне бажання довести, що нібито він талановитіший, розумніший і активніший за інших.
Т. Веблен висуває такі мотиви людської поведінки:
- бажання досягти успіху;
- бажання мати багатство;
- інстинкт материнства;
- батьківські почуття;
- інстинкт гри, змагання, бажання досягти перемоги.
Т.Веблен вважав, що в економіці країни треба розвивати лише ті галузі виробництва, які безпосередньо працюють на задоволення потреб людей. Біржі, банки, страхові компанії, систему фінансово-кредитних посередників та інші ринкові структури Т.Веблен вважав зайвими, непотрібними, оскільки вони нічого не роблять для створення економічних благ.
Влада в країні має належати технічній інтелігенції: інженерам, вченим, які здатні розвивати і удосконалювати продуктивні сили суспільства. Саме
Т. Веблен увів у науковий обіг термін "технократія" – влада технічної інтелігенції.