Першою економічною школою вважається школа меркантилізму. "Mercante" – в перекладі з італійської означає "купець". Ідеї цієї школи відображали погляди класу торговців, купців, які намагалися знайти відповіді на питання розвитку торгівлі та ролі в цьому процесі держави.
Теорія меркантилізму - це теорія торгового капіталу, який займався пошуком шляхів зростання багатства країни. Для цієї школи характерні два основних положення:
- багатство країни – це гроші (золото). Чим більше золота має казна держави, тим багатша країна;
- джерело багатства - це сфери торгівлі, обміну. Саме з цієї сфери можна отримати більше золота, якщо проводити вірну торгову політику.
Теорія меркантилізму поділяється на два етапи:
Ранній меркантилізм (XV - XVI ст.). Його представниками були італієць Скаруффі, англійці Гельс, Стаффорд.
Пізній меркантилізм (кінець XVI - початок XVIII ст.). Його представники: Т. Мен, Монкртьєн, Кольбер.
Ранні меркантилісти вважали, що треба якомога більше продавати товарів в інших державах, заробляючи на цьому золото, та якомога менше їх там купувати на виручені гроші і ввозити в свою країну. Ця система має назву грошового балансу.
Пізні меркантилісти вже діяли в інші часи, коли почало розвиватись мануфактурне виробництво і збільшувалась кількість виробленої продукції. Тому вони розуміли під багатством той надлишок товарів, який країна може вивезти за кордон. Вони вимагали від уряду слідкувати за активним торговим балансом країни, щоб вивіз товарів (експорт) був більшим, ніж його ввіз (імпорт). Тому політику пізніх меркантилістів називають політикою торгового балансу.
Школу меркантилізму не можна вважати дійсно науковою економічною школою, тому що вона спиралася на поверхові ідеї, не розуміючи дійсних джерел багатства суспільства. Адже в торгівлі як такій нічого не створюється, а лише перерозподіляється те, що було створено в сфері матеріального виробництва. Меркантилісти не розуміли також дійсної природи грошей, виходячи з їх кількісної теорії, адже гроші (золото в ті часи) самі по собі ще не є багатством суспільства, вони виступають лише загальним еквівалентом цього багатства. І хоча саме французькому меркантилісту Монкретьєну належить заслуга у введенні в науковий обіг терміну "політична економія", цієї науки школа меркантилізму так і не створила.