Реферат Курсовая Конспект
З дисципліни ЕКОЛОГІЯ - Конспект, раздел Образование, Мінистерство Науки І Освіти, Молоді Та Спорту України...
|
МІНИСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ГОРЛІВСЬКИЙ АВТОТРАНСПОРТНИЙ ТЕХНІКУМ ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
К О Н С П Е К Т ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «ЕКОЛОГІЯ»
для студентів денної і заочної форм навчання всіх спеціальностей ГАТТ ДВНЗ Дон НТУ
УкладачМалікова А.П.
ЗМІСТ
Стор.
1. Передмова……………………………………………………….. 3
2. Вступ……………………………………………………………... 5
3. Аутекологія (факторіальна екологія)…………………………11
4. Екологія популяцій…………………………………………….. 19
5. Глобальна екологія ( вчення про біосферу)…………………...26
6. Проблеми атмосфери і наслідки її забруднення……………....34
7. Проблеми гідросфери…………………………………………...43
8. Проблеми літосфери………………………………………….....51
9. Антропогенний вплив на рослинний і тваринний світ……….62
10. Еколого-економічні аспекти раціонального
природокористування…………………………………………..66
11. Екологія й енергетика………………………………………. .. 78
12. Екологія автомобільного транспорту………………………….85
13. Екологізація транспортних комунікацій………………………94
14. Місце екологічних проблем серед глобальних проблем
людства………………..………………………………………..113
15. Екологічні проблеми України та її регіонів………………… 126
16. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля…...132
17. Використана література……………………………………….135
Екологія як природнича наука
План
Визначення, структура, предмет i завдання екології.
Сторія становлення екології, як науки.
Зв'язок екології з іншими дисциплінами.
Література:
1. Білявський Г.О., Падун M.Н., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1995, с. 3-18; 82- 96.
2. В.С. Джиги рей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.: „ Знання", 2002, с. 3-7; 47-55.
Вирішення проблем, що постали перед людство, таких як збереження, відновлення і поліпшення стану навколишнього середовища, можливе лише за умови наукового підходу і аналізу сукупності відповідних явищ і процесів, що відбуваються в природі. Такий підхід та аналіз забезпечує екологія – наука про охорону навколишнього середовища.
Формування екології як науки почалося в ХХ столітті й триває досі. Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтегральну науку-лідера, стала філософією виживання людства — eкoлoгiчнoю філософією.
Екологічна діяльність нині - обов'язкова, а здебільшого - одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії тощо.
Після вивчення матеріалу meмu Ви повинні знатu:
· історію становлення екології як науки;
· основні категорії екології; об'єкти й методи досліджень в екології;
· суть i особливості завдань, якi стоять перед екологічною наукою;
· зв'язок екології з іншими науками.
1. Структура, предмет, завдання й методи сучасної екології.
Як і інші ділянки знань, екологія розвивалася невпинно і водночас нерівномірно. Праці багатьох античних вчених і філософів містять відомості очевидно екологічного характеру. Однак, вперше термін "екологія" (від грец. ойкос - житло, місце перебування та логос - наука) запропонував у 1866 році німецький дослідник природи Ернест Геккель. Він відносив екологію до природних біологічних наук і не вводив у цю ділянку людину.
Формування екології як науки почалося у ХХ столітті i триває досі. Сучасна екологія - це система наук, що має багатоярусну конструкцію, в якій кожен iз поверхів спирається на безліч традиційних дисциплін (М.М.Мойсеев). Специфіка сучасної екології полягає в тому, що вона із суто біологічної науки перетворилася на цілий цикл знань, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фiзики, соціології, теорії культури, економіки й навіть теології (М.Реймерс). На думку інших учених, екологія - це соціально природнича наука; її однаково можна віднести й до біологічної, i до географічної галузі знань i її слід розглядати як цілком самостійну науку, що набула фундаментальності i глобальності.
Сучасна екологія з традиційної біоекології виросла в комплексну, складну, багатогранну інтегральну науку-лідера, стала філософією виживання людства - екологічною філософією. Вона, як і раніше, базується на біогеографічних знаннях, але для вивчення й осмислення всіх cyчacниx екологічних проблем, установлення прямих i зворотних зв'язкiв мiж процесами, якi формують екологічні умови, визначення шляхів виходу з екологічної кризи, розроблення для цього конкретних локальних, регіональних i глобальних планів та програм, сучасна наука про довкілля залучає знання практично з усіх інших наук.
Сучасна екологія - це одна з головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої й неживої природи, нова філософія людства, що пере6увае в стадії формування. Це наука про середовище нашого проживання, його живі й неживі компоненти, їхній взаємозв'язок, що формує умови життя та розвитку всіх екосистем, а також наука про узгодження Стратегії Природи й Стратегії Людини, що має базуватися на ідеях самоо6меження й самоз6ереження, розумної коеволюції техносфери й біосфери.
Екологічна діяльність нині обов'язкова, а здебільшого - одна з основних складових будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії та ін. Усі piшeння, пов'язані з використанням природних чи людських ресурсів, із втручанням у процеси життєдіяльності біосфери, слід сприймати з урахуванням найближчих i віддалених наслідків.
Об'єкти дослідження наукипро довкілля або її галузевих підрозділів - це екосистеми планети та їхні eлeмeнти ( залежно від рівня досліджень):
Головний предмет досліджень нової екології - взаємозв'язки (їхні особливості й розвиток) живих організмів, їхніх груп різних рангів, живих i неживих компонентів екосистем, а також характер впливу природних i антропогенних факторів на функціонування екосистем i біосфери в цілому.
Основні завдання екології ХХІ cтoлiття:
· вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних i антропогенних факторів;
· прогнозування динаміки стану 6іосфери в часі i просторі;
· розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й Природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.
Сучасні екологічні дослідження мають стати науковою 6азою для розробки стратегії i тактики поведінки людства у майбутньому.
Останніми десятиліттями в усьому cвiтi почали розвиватися найрізноманітніші напрями екологічних досліджень, мета яких - за6езпечити спеціалістів необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією в усіх сферах людської діяльності. На сьогодні сформувалося близько 90 напрямів екологічних досліджень, якi можна умовно об'єднати за принципом галузевої належності (з подальшим поділом у кожній галузі), пріоритетності, належності до геосфер та їхніх компонентів, взаємовпорядкованості соціально-економічної значущості з урахуванням прямих і зворотних зв'язків.
Деякі фахівці серед розділів екології виокремлюють загальну екологію як таку, що об'єднує piзнi екологічні знання на ще й досі єдиному науковому
фундаменті. Головною складовою загальної екології вважають теоретичнуекологію, яка визначає загальні закони функціонування екосистем. Ocнoвy загальної, або теоретичної екології складає біоекологія з усім колом сучасних проблем.
Біоекологія вивчає найзагальніші закономірності взаємовідносин організмів та їх угруповань iз зовнішнім середовищем у природних умовах, формує уявлення про екологію як економіку природи на основі вивчення потоків речовини, енергії та інформації в життєдіяльності організмів, їх груп та 6іологічних систем. Вона є головною складовою сучасної екології:.
У зв'язку з розширенням людської діяльності й посиленням її негативних впливів на природу, останнім десятиріччям активно розвиваються різні напрями в сфері прикладної екології, яка вивчає механізми руйнування біосфери, розробляє методи запобігання йому й способи раціонального природокористування.
ІІрикладна екологія складається з трьох основних блоків - геоекологічного, техноекологічного й соціоекологічного.
Кожен 3 напрямків екологічних наук має свою специфіку, своє коло питань, що їх слід вирішувати, свої особливості екологічного монiторингу, свої методи й масштаби досліджень, але завдання в них одне: визначити характер забруднень довкілля, пов'язаних iз тим nu іншим видом діяльності людини, обсяги цих за6руднень, ступінь їхньої небезпечності, можливості нейтралізації завданої природі шкоди, а також шляхи оптимальної екологізації технологiй, підвищення ефективності охорони природи, збереження й відновлення природних ресурсів.
Екологія оперує низкою основних термінів: середовище помешкання, або абіотичне середовище, співтовариство, або біотичне співтовариство, екологічна ніша, екологічна система, екологічні фактори, популяція, біота, біом, біосфера, ноосфера.
План
Поняття середовища існування. Водне, ґрунтове, повітряне середовище.
Екологічний фактор. Класифікація екологічних факторів, їх вплив на живі організми. Лімітуючі фактори. Закон мінімуму Ю. Лібіха.
Біотичні фактори, форми біотичних відносин.
Антропогенні фактори.
Нині на Землі існує понад 2 млн. видів живих організмів. Усі вони пристосовані до життя в різних умовах середовища, з яким так чи інакше взаємодіють. Зв'язок організму з середовищем виявляється у дії на нього екологічних факторів: кліматичних, едафічних і біотичних. Ці фактори мають різну природу і специфіку: можуть бути шкідливими або корисними для живих істот; перешкоджати, або сприяти їх виживанню і розмноженню.
Після вивчення матеріалу теми ви повинні:
знати:
· класифікацію екологічних факторів; їх значення в житті організмів;
· абіотичні фактори, які залежать від хімічних і фізичних властивостей середовища;
· закон мінімуму Лібіха;
· біотичні фактори як форми взаємозв’язків організмів;
· закон толерантності Шелфорда; форми біотичних відносин;
· антропогенні фактори.
вміти:
· розрізняти ресурси та умови існування живих організмів і знати основні їх види;
· навести приклади трофічнх ланцюгів, що є у відомих Вам екосистемах та визначити, до якого типу вони належать.
Екологія популяцій.
План.
Поняття про екологічні системи.
Демекологія – екологія популяцій: основні характеристики. Структура популяцій.
Чисельність і густота популяцій.
Народжуваність і смертність.
План
Поняття про біосферу.
Структура біосфери. Жива речовина. Розподіл життя у біосфері.
Енергетичний баланс біосфери.
Стабільність біосфери. Ноосфера, управління біосферою.
Література
1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков. Основи екології. – К.: “Либідь”, 2004, с. 53-110.
2. Г.О. Білявський, Л.І.Бутченко, В.М.Навроцький. Основи екології. –К., вид. “Лібра”, 2002, с.34-60.
3. А.Ф.Потіш, В.Г.Медвідь, О.Г.Гвоздецький. Екологія: основи теорії і практикум. Навч. Посібн .- .Львів.”Новий Світ-2000”.2003, с.129-154.
Все живе в біосфері утворює живу речовину. Живі організми відіграють дуже важливу роль у геологічних процесах, які формують Землю. Хімічний склад сучасних атмосфери та гідросфери зумовлений життєдіяльністю організмів. Мінеральна інертна речовина переробляється живими організмами, перетворюється в нову. Отже, жива та нежива речовини на Землі становлять гармонійне ціле.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні знати:
Ø походження й еволюцію біосфери;
Ø визначення понять біосфера, ноосфера;
Ø структурні частини біосфери;
Ø властивості живої речовини;
Ø біогеохімічні цикли важливих хімічних елементів у біосфері.
Біосфера (екосфера) – це цілісний комплекс усіх екосистем планети, відкрита термодинамічна система, яка ззовні отримує енергію і речовини для синтезу органічних сполук і виділяє в природне середовище відходи, що забезпечує її стійкість. Об’єм біосфери становить близько 0,4% об’єму планети.
У 20-ті роки ХХ ст.. наука про біосферу розвинулася і вийшла на новий рівень завдяки видатному натуралісту академікові Вернадському В.І., що вперше підкреслив виняткову роль живих організмів в творенні біосфери. Він довів, що живі організми формують зовнішній вигляд Землі, склад атмосфери, гідросфери і літосфери. Вони не тільки пристосовуються до умов навколишнього середовища, але й активно його змінюють. Процеси в біосфері підтримуються й породжуються космічними і земними факторами, а живі й неживі речовини на Землі становлять одне ціле.
В.І. Вернадський довів, що кількість живої речовини є константою планети протягом усього геологічного часу а зміни відбувають лише внаслідок перегрупування хімічних елементів а не через суттєві зміни їх складу і кількості. В.І. Вернадський уперше визначив роль людини та розуму у перетворенні біосфери. За минуле сторіччя багатобічна людська діяльність, її прямий і опосередкований вплив на всі структурні одиниці біосфери поставили антропогенний фактор в один ряд з природними біогеохімічними факторами кругообігу речовин у біосфері.
Біосферу як середовище перебування людини, змінену його виробничою діяльністю, називають техносферою.
Проблеми атмосфери і наслідки її забруднення
План.
Атмосфера - повітряна оболонка Землі, її загальна характеристика.
Джерела забруднення атмосфери і наслідки її забруднення (парниковий ефект, озонова дірка, смоги, кислотні дощі).
Моніторинг атмосферного повітря.
Проблеми гідросфери
План
Гідросфера – водна оболонка Землі. Споживання води.
Забруднення гідросфери та його наслідки. Очищення стічних вод.
Охорона водних ресурсів.
Література:
1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології.-К.: Либідь, 1995. с.
2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. – К: Либідь, 2004. с.
3. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології. - Київ.: 1998, с
Доля людства нерозривно пов’язана із Світовим океаном, бо вода – джерело життя на Землі. Великі об’єми води на нашій планеті створюють враження про її невичерпність. Однак потрібно знати, що гідросфера – найтонша оболонка Землі. Кількість води у всіх станах і всіх сферах становить менш як 0,024% маси планети, і тільки незначна її частина може бути придатною для практичного використання. З розширенням господарської діяльності перед людством постали нові проблеми, насамперед проблема забруднення гідросфери.
З цієї теми Ви дізнаєтесь, що тепер на планеті через антропогенний вплив вже майже немає великих річкових систем з непорушеним водним режимом, чому серед нагальних екологічних проблем України особливе занепокоєння викликає стан водних ресурсів.
Вивчивши цей матеріал, Ви зрозумієте:
· чому запаси води на Землі не є безмежними;
· чому в багатьох регіонах світу не вистачає прісної води;
· які існують джерела забруднення гідросфери та сучасні масштаби цього процесу.
Проблеми літосфери.
План
Рунти як ресурси, їх значення для народного господарства.
Ерозія ґрунтів, її причини, запобігання ерозії.
Сучасний стан ґрунтів в Україні.
Антропогенний вплив на рослинний і тваринний світ.
План.
Значення рослин у житті людини.
Червона книга. Заповідна справа.
Значення тварин у природі та у житті людини.
Причини вимирання тварин. Охорона тваринного світу.
Література:
1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології.- К.: Либідь, 2004, с.111-127
2. Лук”янова Л.Б. Основи екології. К.: „Вища школа”, 2000, с. 181-220
Людина завжди існувала в оточенні різноманітного рослинного і тваринного світу. Задовольняючи свої потреби, вона дедалі активніше втручалася у взаємозв’язки живої природи. Біота або сукупність рослинного і тваринного світу є найважливішою живою органічною складовою біосфери. Усе живе та неживе у біосфері характеризується збалансованістю, взаємозалежністю, взаємопристосованістю та та здатністю до самовідновлення.
Природні екосистеми, в яких протягом тривалої еволюції виробилася стійкість до зовнішніх впливів, нині відчувають принципово нові, антропогенні навантаження, що призводять до змін динамічної природної рівноваги. Результатом цього є перебудова екологічних систем, наслідки якої важко прогнозувати. Наприклад, різко скоротилися ареали і чисельність сотень видів рослин. Саме про втрати, яких сьогодні зазнає рослинний і тваринний світ, розповідається в цій темі.
Після вивчення цього матеріалу Ви дізнаєтесь:
· чому зменшення кількості видів рослин і лісових ресурсів негативно впливає на екологію;
· навіщо потрібна Червона книга;
· чому вимирають тварини;
· які заходи сприяють збереженню рідкісних та зникаючих тварин.
Еколого-економічні аспекти раціонального природокористування.
План.
Еволюція економічних принципів природокористування.
Еколого-економічні засади раціонального природокористування.
Правова система управління.
Література:
1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології.-К.: Либідь, 1995. с.
2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. – К: Либідь, 2004. с.
З часу своєї появи в біосфері Землі людина завжди задовольняла свої життєві потреби за рахунок споживання природних ресурсів навколишнього природного середовища. І вже із самого початку первісного господарювання було зрозумілим прагнення досягти найбільшого ефекту при мінімальній витраті енергії, тому що після виснажливої праці з використанням м’язової сили потрібен був відпочинок для відновлення сил з метою подальшого виконання роботи і задоволення найголовнішої потреби – в їжі, без якої організм жити і розвиватися не може.
Отже, по суті своїй в основу господарювання вже з самого початку розвитку первинного суспільства закладався економічний принцип: досягнення ефективного результату господарювання за мінімальних витрат енергії у вигляді ручної праці. Невпинно вдосконалювались технології, а економічний принцип господарювання діє і нині і залишиться у майбутньому. Інакше система «суспільство-природа» давно припинила б своє існування.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні знати:
· як відбувалися еволюційні зміни економічних принципів у природокористуванні;
· суть економічного та еколого-економічного принципів природокористування;
· причини, що заважають на сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу повністю реалізувати еколого-економічний принцип природокористування;
· основні засади еколого-економічного принципу природокористування на сучасному етапі розвитку суспільства;
· як здійснюється плата за природні ресурси.
1. Еволюція економічних принципів природокористування.
Нераціональна антропогенна діяльність призвела до порушення багатовікової динамічної рівноваги геоекосистеми, яка існувала мільйони років. Це почало обертатися величезними економічними збитками. Екологічна криза сучасності загрожує перерости в екологічну катастрофу, яка може спричинити загибель сучасної цивілізації. Отже, екологічна система, спрямована тільки на споживання природних ресурсів, є неефективною і тупиковою. У 1959 році російський еколог Куражковський Ю. запропонував поняття «природокористування», під яким розуміють сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів для його збереження. Природокористування поділяється на раціональне й нераціональне.
Критерієм ефективності людської діяльності до середини 60-х рокув ХХ століття було одержання максимальних благ за мінімальних витрат і неконтрольованої, хижацької експлуатації природних ресурсів.
Після об’єктивного аналізу причин екологічних катастроф і величезних економічних втрат від нерозумного господраювання, яких людство зазнало останніми десятиліттями й раніше, стало зрозуміло, що принципи природокористування мають бути інакшими, ніж раніше.
У зв’язку з цим, починаючи з 60-х років ХХ століття, у багатьох індустріально розвинених країнах почали запроваджувати еколого-економічнийпринцип господарювання: одержання максимального екологічного ефекту за якнайменшої шкоди для природного середовища. Цей принцип покладено в основу раціонального природокористування, під яким розуміють мінімальні витрати природних ресурсів для задоволення обґрунтованих життєвих потреб людського суспільства за мінімальної шкоди природному середовищу. Отже, цей принцип можна сформулю.вати так: економічне те, що екологічне.
На цьому етапі природокористування починають впроваджувати систему господарювання, спрямовану на споживання природних ресурсів та їх відтворення, а також на захист навколишнього природного середовища від забруднення та руйнування. Для того щоб чітко сформулювати еколого-економічні принципи господарювання, потрібно визначити їх умови:
1. мінімальні витрати природних ресурсів;
2. обґрунтовані життєві потреби людського суспільства;
3. мінімальна шкода природному середовищу.
Цілком зрозуміло, що визначення умов 1, 3 залежить від ступеня розвитку науки й техніки на сучасному етапі. Складніша справа стосовно умови 2, на яку впливає розвиток не тільки науки й техніки, а й суспільної свідомості. Якщо мінімальні витрати відновних природних ресурсів передбачають їх відновлення, то мінімальні витрати невідновних природних ресурсів передбачають само обмежувальне споживання для задоволення обґрунтованих життєвих потреб.
Мінімальна шкода природному середовищу передбачає таке господарювання, за якого утворюватиметься мінімальна кількість розсіюваних і неутилізованих відходів в антропогенному ресурсному циклі. І ці відходи без завдання шкоди довкіллю мають включатися в біогеохімічні цикли природного коло обігу речовин та енергії. Коли суспільство зможе визначити граничні межі всіх цих трьох умов, тоді можна бужде розрахувати обґрунтовані гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН) на будь-яку екосистему, а, отже. І визначити чіткі завдання раціонального природокористування.
Нині ці граничні умови залишаються поки щто невизначеними, а екологічна криза розростається надзвичайно високими темпами, прямо пропорційно зростанню потреб людського суспільства. З метою її подолання в нашій країні, як і в багатьох інших, розрахунок ГДЕН у сучасних умовах здійснюють на основі ГДК забруднювальних речовин в природному середовищі після розрахунку і встановлення для суб’єктів господарської діяльності гранично допустимих викидів в атмосферу, гранично допустимих скидів у водойми та нормовані кількості відходів для захоронення. Критерієм визначення ГДВ і ГДС є ГДК забруднювальних речовин, тобто концентрація розсіюваних відходів антропогенних ресурсних циклів у воді, повітрі, грунті не повинна перевищувати санітарні норми (ГДК).
Проте наскільки ці нормативи зможуть забезпечити непорушне функціонування окремих екосистем та біосфери загалом, нині впевнено прогнозувати неможливо, тому що в основу визначення величини ГДК покладають лабораторні дослідження, які проводять на окремих видах тварин і для окремих полютантів. У результаті антропогенної діяльності у середовище надходить величезна кількість забруднювальних речовин, що виявляють свій вплив не тільки на окремих тварин, а й на всі біоценози навколишнього природного середовища. Останні тісно пов’язані між сообою, складаючи трофічні ланцюги. Шкідлива дія одних полютантів накладається на шкідливу дію інших, у результаті чого сумарний ефект може значно збільшуватися. Деякі шкідливі полютанти мають кумулятивний характер, коли при постійній дії невелиуких доз їх негативний вплив на здоровя людей поступово збільшується і врешті решт призводить до різних захворювань. У трофічному ланцюзі полютанти переходять від однієї ланки до іншої, в результаті чого відбувається значне їх некопичення і збільшення концентрації цих полютантів на вершині екологічної піраміди, де знаходиться людина.
Отже, поки що цей шлях нормування і встановлення гранично допустимих екологічних навантажень на екологічну систему є недосконалим. Проте він наближає нас до встановлення науково обгрунтованих ГДЕН, критерієм визначення яких буде порушення динамічної природної рівноваги, яка складалася в окремих екосистемах та біосфері загалом. Еколого-економічне господарювання в умовах природної рівноваги потребує від суспільства контролю за його розвитком. При цому екологічне навантаження на екосистеми внаслідок антропогенної діяльності не повинно перевершувати їх регенераційної здатності, тобто величина екологічного навантаження не повинна перевищувати рівня науково обґрунтованого ГДЕН в умовах динамічної природної рівноваги.
Таким чином, раціональне природокористування повинно визначатися умовами збалансованої взаємодії людського суспільства з усіма природними біоценозами біосфери.
Вз = Wпоч. - Wзал.
Усі природоохоронні заходи поєднують у три групи. До першоївідносять одноцільові заходи, спрямовані на зменшення забруднень навколишнього природного середовища: впровадження досконаліших технологій, газо- і водоочищення, зменшення відходів виробництва та розсіюваних відходів. До другої групи належать одноцільові ресурсозберігаючі технології, спрямовані на зменшення витрат сировини, палива та енергії. Третя група складається з багатоцільових заходів, що сприяють зменшенню розсіюваних відходів виробництва та ресурсозбереження.
Оцінку економічної ефективності природоохоронних заходів здійснюють на тій самі методичній основі, що й аналіз ефективності нової техніки та капітальних вкладень. Специфічною особливістю розрахунків є необхідність урахування економічного збитку, спричинюваного забрудненням довкілля.
Економічні обґрунтування природоохоронних заходів у проектованому виробництві здійснюють зіставленням економічних результатів із затратами на їх реалізацію за допомогою показників загальної та порівняльної економічної ефективності природоохоронних затрат і чистого економічного ефекту природоохоронних задодів.
Чистий економічний ефект Еф природоохоронних заходів визначають зіставленням досягнутого завдяки цим заходам економічного результату Р із затратами на них З: Еф = Р – З.
До найважливіших проблем економіки природокористування належить об’єктивна оцінка природних ресурсів (грошове вираження їхньої народногосподарської цінності.
Оцінка ресурсів може бути індивідуальною та комплексною.
Виконання екологічних регіональних (міжнародних) і національних законів перевіряють за допомогою системи екологічного контролю, яка постійно дає інформацію про стан екосистем і здоровя людей в тому чи іншому регіоні планети пбо в окремій державі. В систему екологічного контролю входять різні види екологічного моніторингу, екологічна паспортизація об’єктів людської діяльності та екологічна експертиза.
Екологічний паспорт – це комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем на основі якого визначається вплив об’єкта людської діяльності на довкілля з метою контролю й мінімізації цього впливу.
Екологічні ліцензії – це цінні папери, що дають право на викиди конкретного забрудника на конкретний проміжок часу й у конкретних обсягах. Ці права можуть продаватися державою підприємствам і одним підприємством іншому. Ціна екологічної ліцензії залежить від часу доби, сезону, ситуації в регіоні.
Інженерно-екологічна експертиза –це оцінка впливів на довкілля та здоровя людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинни нормам і законам з охорони навколишнього природного середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства. Вона дозволяє виявити найбільш ймовірні екологічні наслідки будівництва, функціонування та розширення підприємства порівняно з бажаним, допустимим станом природного й оточуючого людлину середовища. Основне завдання експертизи – сприяти дотриманню природоохоронних законів та оцінювати рішення щродо підтримання й відновлення довкілля.
Екологічний імператив – звернена до людства вимога (подібно до закону моральної категорії) обмежити і зупинити згубне для природи господарювання і в своїй діяльності спів вимірювати антропогенний тиск на довкілля з екологічною вистривалістю біосфери.
Енергетика й екологія.
План.
Традиційні джерела енергії.
Порівняльна характеристика екологічного впливу ТЕС, ГЕС, АЕС.
Альтернативні джерела енергії.
Заходи по енергозбереженню.
Література:
3. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології.-К.: Либідь, 1995. с.258-293
4. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. – К: Либідь, 2004. с.190-213
Погіршення стану більшості екосистем біосфери , істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі, гідросфери і атмосфери пов’язане з інтенсивним зростанням чисельності населення на планеті та розвитком науково-технічного прогресу. Саме необхідність задоволення дедалі більших потреб людства призвела до гігантського розширення масштабів господарської діяльності, змін у пропорціях світового господарства, у виробничих потужностях, техніці, технологіях, асортименті продукції, виробничому й особистому споживанні. Моделі виробництва і споживання у світі, що зараз склалися, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини і природи. Особливо це стосується розвитку паливно енергетичного комплексу. Проблема енергетики завжди булла для людства першочерговою. Вона моде бути прикладом складносты проблем, якы суспыльство маэ вирышувати в процессы розвитку, проблем, безпосередньо повязаних ыз впливом людськоъ дыяльносты на быосферу, з охороною природи.
Після вивчення матеріалу теми Ви повинні знати:
· традиційні палива та традиційні джерела енергії;
· вплив на довкілля ТЕС,ГЕС,АЕС;
· альтернативні джерела енергії;
· джерела екологічної кризи та її вплив на біосферу.
Екологія автомобільного транспорту
План
Автомобільний транспорт — одне з основних штучних джерел забруднення довкілля.
Утворення основних шкідливих речовин.
Утворення основних шкідливих речовин
Нормування шкідливих викидiв автомобілів та їх двигунів.
Екологізація транспортних комунікацій, боротьба з автовідходами.
Місце екологічних проблем серед глобальних проблем людства
План
1. Поняття глобальних проблем і усвідомлення екологічної проблеми як глобальної.
Наукова і суспільна діяльність Римського клубу. пошук шляхів запобігання екологічній катастрофі.
Сучасна екологічна ситуація в Україні.
Література:
1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології. – К.: Либідь, 2004. с. 382- 384.
2. Сидоренко Л.І. Сучасна екологія: наукові, етичні та філософські ракурси. Київський національний університет ім.. Т. Шевченка,2002. с. 110-128
Людина пов’язана з природою своїм походженням, існуванням і майбутнім. Коли ми забруднюємо, виснажуємо, руйнуємо біосферу, то самі пожинаємо плоди своїх дій, самі руйнуємо біосферу, то самі пожинаємо плоди своїх дій, самі рухаємось і забруднюємось під час цих процесів. Розвиток технічної цивілізації, посилення антропогенного тиску не природу зробили екологічні катастрофи майже звичним явищем у житті сучасного людства. Загибель людей, втрата здоров’я, віддалені наслідки екологічних зрушень для сучасників та їхніх нащадків – ось що відбувається, коли ми знищуємо біосферу.
Глобальність розглянутих проблем зумовила необхідність поєднання усіх країн для запобігання екологічним кризам.
З матеріалу цієї теми Ви дізнаєтесь про:
· основні глобальні проблеми нашої планети;
· необхідність терміново змінювати традиційні норми і моральні принципи стосовно природи;
· коли виник Римський клуб і яка його роль у становленні і дослідженні глобалістики;
Екологічні проблеми України та її регіонів
План
Аналіз природних небезпечних явищ та ймовірність їх виявів.
Аналіз природних та техногенних небезпек і прогнозування їх розвитку.
Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища України.
Сучасна екологічна ситуація в Україні.
Література:
1. Батлук В.А.Основи екології: підручник. – К.: Знання, 2007, стор. 443-456
Сучасний період розвитку суспільства характеризується щораз більшим віддаленням людини і природного середовища. Промислові регіони є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій і катастроф техногенного походження. Цей ризик постійно зростає внаслідок збільшення кількості застарілих технологій та обладнання, зниження темпів поновлення і модернізації виробництва (зношеність основних фондів усіх галузей промисловості становить у середньому 50%). У багатьох випадках антропогенна діяльність призводить до все більшої залежності об’єктів господарювання від дії природних чинників.
З даної теми Ви дізнаєтесь про:
· райони найвищої ймовірності стихійних та небезпечних метеоявищ в Україні;
· чинники, які спричиняють виникнення надзвичайних природних ситуацій в Україні;
· основні причини виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру в навколишньому середовищі України;
· що саме повинно стати метою державної політики щодо охорони навколишнього природного середовища в Україні;
· причини розвитку екологічної кризи в Україні;
· можливі шляхи виходу України з екологічної кризи.
Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
План.
Сторія становлення концепції збалансованого розвитку.
2. Конференція ООН з навколишнього природного середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.)
Література:
1. Науково-популярний екологічний журнал «Екологічний вісник», № 1-2 (січень-лютий 2012 р.)
В кінці минулого тисячоліття людство обрало нову парадигму розвитку – збалансований розвиток. Очевидність нераціональності концепції розвитку в напрямі необмеженого економічного зростання, так само, як і неминучість його катастрофічного кінця, не викликає сумніву. Майбутній розвиток людства передбачає збалансовані соціальну і економічну складові з урахуванням можливостей біосфери. Реалізація збалансованого розвитку в рамках концепції є складним фундаментальним завданням, від вирішення якого залежатиме майбутнє усього людства.
З матеріалу цієї теми Ви дізнаєтесь про те:
· яке значення для виходу з сучасної глобальної екологічної кризи мають документи і проекти Конференції 1992 р. в Ріо-де-Жанейро;
· що таке сталий (збалансований) розвиток;
· що стало першою віхою в історії становлення концепції збалансованого розвитку;
· чому виникла необхідність в укладанні Кіотської угоди та її практичне значення;
· стислий зміст підсумкових документів, які були прийняті на Конференції 1992 р. в Ріо-де-Жанейро.
– Конец работы –
Используемые теги: дисципліни, ЕКОЛОГІЯ0.048
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: З дисципліни ЕКОЛОГІЯ
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов