Вода, яка використовується для господарсько-питних потреб, не повинна містити бактерій, які можуть викликати шлунково-кишкові та інші захворювання. Тому перед подачею споживачу воду піддають знезараженню (дезінфекції). Знезараження води в основному проводять газоподібним хлором, озоном, СlО2 або бактерицидним опроміненням.
Доза хлоруючого реагенту у розрахунку на активний хлор приймається:
Dx =0,75 + 2,0 мг/л – для знезараження води при наявності незначного бактеріальног забруднення; додається у змішувач;
Dx = 3÷5 мг/л - для попереднього хлорування, що застосовується при проясненні сильно кольорових вод і вод, багатих органічними речовинами й бактеріями; додається у змішувач;
Dx = 0,3÷0,5 мг/л - для забезпечення пролонгованої дії, для розгалужених водоводів; додається перед РЧВ.
Загальна доза хлоруючого реагенту визначається для кожної технологічної схеми окремо.
Для забезпечення можливості послідовного введення реагентів влаштовують спеціальні контактні резервуари, розраховані на відповідний час перебування води в них. При високій кольоровості або при видаленні стійких запахів і смаків, а також при наявності у воді небезпечних форм бактерій застосовують перехлорування - первинне хлорування дозами 10 мг/л і більше з наступним дехлоруванням фільтрату тіосульфітом натрію з розрахунку: 1,8 мг/л його чистої речовини на 1 мг/л надлишку хлору, що знімається. Тіосульфіт натрію вводиться у фільтровану воду.