При використанні в якості коагулянту сірчанокислого (гідроксохлориду) алюмінію застосовують наступні способи його зберігання на складі станції: сухий, мокрий й сухо-мокрий; при використанні для коагуляції води хлорного заліза або залізного купоросу - сухий спосіб зберігання.
При сухому зберіганні склад реагентів влаштовується в окремому приміщенні. Сірчанокислий алюміній зберігається навалом з висотою шару до 2 або 3,5м (більша величина при наявності заходів механізації), хлорне залізо й залізний купорос - у тарі заводу-постачальника у два яруси висотою до 2,5м. Площа складу визначається за формулою ( 4.3)
м2 (4.3)
де: Р - добова потреба в реагенті, т/добу.
(4.4)
К - коефіцієнт, що враховує збільшення площі для проходів, К = 1,2;
Т - час, на який передбачається запас реагентів, Т=30діб.;
h - висота шару (ярусу) реагенту на складі, м ;
g - об'ємна вага для насипного коагулянту, g = 1,1 ÷1,4 т/м3;
Д - доза реагенту, мг/л;
Qk – розрахункова продуктивність станції очищення, м3/добу;
b - процентний вміст чистої безводної речовини в технічному реагенті: для глинозему неочищеного - 33,5 %, для очищеного - 42-45%, для хлорного заліза - 55-57%, для аква-аурату, сизолу – згідно сертифікату.
В разі необхідності коагулянт зі складу подається в розчинні баки, де одержують 10-17%-вий розчин. Після 4-5 годинного відстоювання розчин перепускається у витратні баки, де він розбавляється до конц
ентрації 4-10%. Ємність розчинних баків визначається за формулою (4.5)
м3 (4.5)
а об'єм витратних баків – за рівнянням (4.6)
м3 (4.6)
де: qk – розрахункова витрата води, м3/год;
t - кількість годин, на яку заготовлюється розчин реагенту, прийняте рівним: для станцій із продуктивністю до 10000 м3/добу – 12-24 годин, від 10000 до 50000 – 8-12 годин, більше 50000 - 6-8 годин;
Д - доза реагенту в перерахуванні на безводний продукт, мг/л;
bk - концентрація розчину в розчинних баках ( для коагулянту
bk = 10÷17%);
bр – робоча концентрація розчину у витратних баках ( для коагулянту
bр = 4 ÷10%);
gр – об'ємна вага розчину, gр = 1,0 т/м3.
Максимальний об`єм одного баку складає 27м3, мінімальний – 1 м3.
Кількість розчинних і витратних баків приймається не менше двох відповідно. Висотне розташування їх повинне забезпечувати самопливний перелив розчинів з розчинних у витратні баки. Баки виготовляються з монолітного або збірного залізобетону, неіржавної сталі.
Після розрахунку об'ємів баків визначають їх розміри у плані при висоті шару розчину в них не більше 2,5м і розмірі сторін не менше 1,0м. Перевищення борта баків над рівнем розчину приймається, межах 0,3 - 0,5м. Вибір баків виконується згідно їх об'єму з каталогів сучасного обладнання.
Розчинення коагулянту в розчинних й перемішування розчину у витратних баках виконується за допомогою стисненого повітря, яке подається за допомогою повітродувок по повітропроводу.
Продуктивність повітродувок визначається за формулою (4.7)
м3/хв (4.7)
де: ip та i - інтенсивність подачі повітря в розчинні (8-10 л/с на м2) і в витратні ( 3-5 л/с на м2) баки;
Fp та F – площі відповідно розчинного й витратного баків, м2.
Вибір повітродувки здійснюється відповідно до знайденої витрати повітря й технічних даних наведених у каталогах фірм-виробників. Їх кількість повинна бути не менше 2 - одна робоча й одна резервна.
Діаметр повітропроводів можна визначити за рівнянням (4.8), прийнявши швидкість руху повітря в них v =10-15 м/с
, м (4.8)
де: Qв- продуктивність повітродувок, м3/с.
Площею баків повітря розподіляється за допомогою дирчастих вінілпластових труб, покладених під решітками розчинних або по дну витратних баків отворами вниз, на відстані 0,4-0,5м один від одного. Швидкість виходу повітря з отворів приймається 20-30 м/с при діаметрі отворів 3-4мм. Трубопроводи для транспортування коагулянту виконуються з вініпластових труб або з товстостінних гумовотканинних рукавів. Швидкість руху в них приймається 1,0-1,5 м/с, а діаметри визначаються за рівнянням (4.8).
Дозування реагентів можна здійснювати за допомогою насосів-дозаторів різних типів.
Вибір марки насоса-дозатора або автоматичного дозатора виконується відповідно до розрахункової подачі розчину реагенту з мішалки в змішувач qнасосу =Wр/t (м3/год), згідно каталогів сучасного обладнання Кількість насосів-дозаторів приймається рівним кількості встановлених витратних баків, а автоматичних дозаторів - не менше двох.