1.Структура ділового спілкування
2.Комунікативна компетенція медичних працівників.
3.Техніка ділового спілкування
В спілкуванні виділяють зміст, мету, засоби, види, функції, форми, сторони, бар’єри.
Зміст спілкування – це інформація, яка передається від однієї живої істоти до іншої в
міжособистих контактах.Це можуть бути відомості про емоційний і мотиваційний стан пацієнта або медичного працівника, інформація про заплановане лікування або профілактику, сигнали про небезпеку зі станом здоров’я або повідомлення про одужання,сприймання і характеристика оточуючого світу. За змістом спілкування можна виділити:
- матеріальне- обмін інформацією в межах своєї діяльності, які в свою чергу служать засобом задоволення актуальних потреб суб’єктів;
- когнітивне – спілкування,пов’язане з різними видами пізнавальної або навчальної діяльності (наприклад, навчання пацієнта елементам самодогляду або інформування про правильний прийом лікарських препаратів);
- діяльне– обмін діями, операціями, вміннями і навичками, тобто інформація, що удосконалює та розвиває здібності суб’єкта (наприклад, навчання членів сім’ї пацієнта вмінню надавати йому долікарську допомогу в приступі бронхіальної астми або формувати у пацієнтки навичок обстеження молочних залоз);
- кондиційне –в даному спілкуванні одна особа здійснює вплив на іншу, розраховуючи привести її в належний фізичний чи психічний стан і тим самим впливати на самопочуття (наприклад, підняти настрій хорошою інформацією або навпаки, заспокоїти особу або активізувати її діяльність або стан);
- мотиваційне – це передача від однієї особи іншій інформації з визначеними установками цілями або діями в конкретному напрямку (наприклад, інструктор налаштовує пацієнта на інтенсивні заняття лікувальною фізичною культурою, мотивуючи позитивними результатами відновлення функцій ураженої кінцівки).
- особове - коло психологічних проблем внутрішнього характеру, тих інтересів
При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:
- структура ділового спілкування
- техніка ділового спілкування
- види відстаней між співрозмовниками
- універсальні величини спілкування
Студент повинен вміти:
- використовувати набуті знання у процесі спілкування
- говорити, слухати формулювати запитання, сприймати партнера і вести переговори
- дотримуватись відстаней відстаней між співрозмовниками
Матеріали до самостйної роботи Терміни і термінологія
2.4 Осново- та словоскладання
-При творенні складних і складених термінів використовуються:
- самостійні слова (акушер-гінеколог, адипозно-генітальний, нервово-м’язовий.)
- частини, що самостійно не вживаються
(-алгія, -генний, авто-, біо-, гастро-, гемато-, лейко-, остео-) :гематологія .
- складні терміни, що складаються з основ іменників, котрі поєднуються
за допомогою інтерфіксів о, е (утворюються як терміни-іменники, так і прикметники):
бронхопневмонія, бронхоспазм, венепункція, лімфовузол,
- складні терміни, що утворюються шляхом поєднання основ іменників та прикметників /прислівників за допомогою інтерфіксів о, е (утворюються терміни-прикметники): внутрішньосудинний, головномозковий, нирковокам’яний, щитоподібний.
- складні терміни, що складаються з основ іменників, один з котрих має віддієслівне походження, які поєднуються за допомогою о, е(утворюються як терміни-іменники, так і прикметники): кровообіг, кровопостачання, слинотеча,серцебиття, сечовиділення.
г) складні терміни, що утворюються від атрибутивних словосполученнь шляхом
поєднання прикметників (як правило, віддієслівного походження) та прислівників
(утворюються терміни-прикметники): статевонезрілий, швидкоплинний.