1. Медичні терміни .
2. Професіоналізми.
3. Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні.
4. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання.
Медична термінологія - це комплекс термінологій великої кількості медично-біологічних, клінічних і фармацевтичних дисциплін. Можна виділити три основні групи термінів:
1-а група- анатомічна й гістологічна номенклатури, що охоплюють найменування анатомічних й гістологічних утворень (номенклатура - перелік назв, термінів, тощо, які вживаються в якій-небудь галузі науки, виробництва і т.д.).
2-га група - клінічна термінологія. До неї належать терміни терапії, хірургії, акушерства й гінекології, неврології, офтальмології, психіатрії та інших клінічних дисциплін.
3-тя група - фармацевтична термінологія. Сюди слід віднести назви лікарських форм, лікарських засобів, хімічну номенклатуру латинською мовою, назви лікарських рослин.
Клінічна термінологія - це всі ті терміни, з якими студент-медик зустрічається на лекціях з різних клінічних дисциплін. На відміну від анатомічно- гістологічної номенклатури, де вкоренилась латинська мова, в клінічній термінології слова переважно давньогрецького походження. Передусім з нього беруть початок назви медичних дисциплін: терапія, педіатрія, хірургія, психіатрія та ін. Переважне вживання слів давньогрецької мови пояснюється не лише історичними причинами. Властивістю клінічної термінології є її системність, яка зумовлена вживанням слово-утворюючих елементів: "корінних" слів, префіксів, суфіксів, що позначають відповідні медичні поняття.
Фармацевтична термінологія. Міжнародна організація охорони здоров'я встановила в якості "міжнародної мови" для лікарських засобів латинську мову. Рецепти в більшості країн світу пишуться латинською мовою. Останнім часом розробляються рекомендації й правила зі складання міжнародних патентованих назв лікарських рослин. Для цього складаються списки складів, за якими лікар міг би легко визначити, до якої групи ліків відноситься новий засіб: наприклад, - cillnum вказує на препарати групи антибіотиків-пеніцилінів (okacillinum). Тільки, засвоївши близько 800 слів та словоутворюючих елементів латинського і грецького походження, можна набути достатню підготовку для швидкого, успішного просування и орієнтації в складних лабіринтах професійної мови.
Професіоналізми- це слова або вислови, властиві мові вузької професійної (рідше соціальної) групи людей.
Професіоналізми виникають у двох випадках:
- коли та чи інша спеціальність або вид занять не має розвиненої термінології (рибальство, полювання);
- коли виникають розмовні неофіційні замінники, наявних у галузі термінів.
Друга група професіоналізмів - це загальнозрозумілі слова, досить поширені, активно поповнюються, але вони не належать до літературної мови, не відповідають її нормам і виступають як неофіційні синоніми до термінів. На відміну від термінів професіоналізми не мають чіткого наукового визначення. Вони не є нормативноми в в професійній документації, текстах, в офіційно усному мовленні. Професіоналізмам властива образність, експресивно-емоційне навантаження. Вони зароджуються й розвиваються на основі народної мови: Наприклад:
терміни професіоналізми
Трансплантація пересадка
Трансфузія переливання
Гіперемія повнокров'я
Гіпоксія недостатність кисню в крові
Ін'єкція укол
До професіоналізмів належать слова, вжиті в особливому, специфічному значенні із якоїсь професійної сфери.За визначенням А.Калініна «Різниця між терміном і професіоналізмом визначається тим, що термін – це абсолютно офіційне, прийняте й узаконене в даній науці, галузі назва якогось поняття, а професіоналізми – напівофіційне слово, розповсюджене (найчастіше в розмовній мові) серед людей якоїсь спеціальності, професії, але не є по суті,науковим позначенням поняття».
Поки професіоналізми вживаються лише в усному мовленні і не виходять за межі відомства - шкода від них невелика; для ділових документів споріднених установ вживання професіоналізмів можливе і зрозуміле, але для міжвідомчих справ вони не бажані.
Що вища культура мови, тим менше буде можливостей для появи професіоналізмів, особливо в діловому мовленні.
Фразеологізми- це стійкі словосполучення, які часто повторюються дослівно або з незначними змінами, прислів'я і приказки, різні жартівливі й анекдотичні вирази, крилаті слова, що мають не менше двох слів і вживаються в переносному значенні. Кожне словосполучення має певне значення, образно характеризує чи інформує про особу, істоту, неістоту, дію, ознаку, передає народну мудрість.
Значну частину загальновживаних фразеологічних одиниць сучасної української мови становлять переосмислені професіоналізми. Серед цієї групи фразеологізмів виділяють ті, що пов'язані з виробничою діяльністю, зокрема:
медицина - замилювати очі, найкращі ліки, заморозити кров у жилах, прикусити язик, язик без кісток, зарубати на носі, дивитись крізь пальці.
В діловому спілкуванні фразеологізми вживають здебільшого у усному мовленні (бесіді, лекції, промові). В окремих випадках вони використовуються, як розгорнені пояснення до окремих слів, щоб наголосити на тому чи іншому факті, підкреслити щось, а найчастіше - як засіб влучного і образного вираження певного значення, надання мові емоційного забарвлення. Але надмірне вживання і застосування фразеологізмів іноді недоречне і небажане. Зовсім інша ситуація з уживанням фразеологізмів у писемній формі ділового й наукового стилів. У писемному діловому мовленні, зокрема в офіційних документах, вживання фразеологізмів не допускається.
При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:
- терміни та професіоналізми
- вживання термінів і професіоналізмів
- термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
- джерела, походження, способи творення фразеологізмів
Студент повинен вміти:
- використовувати набуті знання у процесі спілкування
- володіти літературною професійною мовою
- правильно використовувати терміни свого фаху
- правильно використовувати терміни і фразеологічні одиниці у професійному мовленні
- користуватися термінологічними словниками та словниками іншомовних слів