- факт підтвердження або не підтвердження співрозмовником отримання інформації. Даний фактор є надзвичайно важливим для здійснення ефективного спілкування між людьми.
Залежно від того, яку мету ставить перед собою адресант: інформувати,переконати,створити настрій,вивести з рівноваги адресата чи просто згаяти час – він організовує своє мовлення, добирає відповідні виражальні засоби побудови тексту, дотримується певної стратегії та тактики в комунікативній поведінці.
Комунікативна компетентність стала одним із основних показників якості підготовки молодших спеціалістів в будь- якій сфері діяльності.Професія молодшого медичного працівника відноситься до такого віду діяльності, де висока комунікативна компетенція є невід`ємною частиною професії, як спеціальні навички і вміння. Як працівники системи « людина - людина» молодші медичні працівники постійно включені і в етап спілкування. Важливим аспектом взаємовідносин «медичний працівник - пацієнт» є те, що сучасний пацієнт хоче приймати участь в процесі прийняття рішень, відносно його здоров’я і життя. Помилки в професійному спілкуванні- найчастіша причиниадеонтологічних порушень, конфліктних ситуацій, незадоволення і скарг хворих та їх родичів.
Медична практика показує, що комутативна непідготовленість часто приводить до різних затруднень в лікувально-профілактичній діяльності. Критикуючи медичних працівників, пацієнти рідше звертають увагу на їх професійні обов’язки, а частіше скаржаться на неадекватність спілкування.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновки, що дослідження проблеми комунікативної компетенції, її структури, форм і методів формування стає актуальним для підвищення якості професійної підготовки медичних працівників середньої ланки.
Засоби спілкування поділяються на дві групи: терапевтичні і нетерапевтичні.
Терапевтичні засоби спілкування:
- пристальна увага
- терапевтичне доторкання
- контакт очей
До нетерапевтичних засобів спілкуваннявідносять:
- вибіркове або неуважне вислуховування
- констатація заключення
- невиправдана довіра
- приховування інформації
- фальшиве заспокоєння
- моралізаторство (давити морально)
- критика, загроза.
Комунікативна поведінка мовців також залежить від їхніх індивідуально - психологічних та соціально - психологічних особливостей. У різних аспектах цієї поведінки проявляє себе темперамент: холеричний, сангвінічний, меланхолічний, флегматичний чи якась їх комбінація: інтровертність – зосередженість на своїх думках, переживаннях, почуттях « життя в собі» й екстравертність – орієнтованість на зовнішній світ та інших людей.
Щоб вступити в процес комунікації, адресантові часом доводиться привернути до себе увагу потрібної йому особи (чи осіб), яка зайнята своїми справами. Для цього спочатку необхідно звернутися зі словами вибачення, і коли співрозмовник виявить потенційні знаки уваги (поглядом, мімікою, реплікою, жестами тощо ), тоді можна буде продовжити розмову. Подальше розгортання розмови для адресанта, який цим самим покаже свою зацікавленість в розмові. Якщо ж таких реплік адресант не почує, або почує заперечливі репліки, або ті, які засвідчують незацікавленість у розмові адресанта, то в такому разі необхідно попросити вибачення і відійти, не демонструючи ні словом, ні невербальними засобами свого розчарування чи гостріших негативних емоцій.
Важливим елементом техніки спілкування є міжособовий простір – відстань, яка відділяє співрозмовників. Чим більше співрозмовники зацікавлені в один одному, тим менша відстань між ними в процесі комунікації. Однак існує межа допустимої відстані між співрозмовниками, порушувати яку вважається неетично. Вона залежить від виду взаємодії. Розрізняють 4 види відстаней між співрозмовниками:
Інтимна відстань - до 0,5 м, точніше 15-16 см, розміщуються люди, які мають тісний емоційний контакт;
Міжособиста відстань – 0,5-1,2м, буває при розмові друзів один з одним на прийомах, вечерях, ділових зустрічах;
Соціальна відстань – 1,2 -3,7м. Має місце при неформальних соціальних і ділових стосунках. Цю відстань намагаються зберегти малознайомі співрозмовники.
Публічна відстань – 3,7м і більше. На цій відстані можуть обмінятися кількома словами або взагалі утриматися від розмови, скориставшись невербальними засобами спілкування.
Особисті властивості також визначаються відстанню між співрозмовниками: урівноважена людина із почуттям власної гідності підходить до співрозмовника ближче, тоді як неспокійні, знервовані люди тримаються від співрозмовника якнайдалі.
Суспільне становище також впливає на відстань між людьми. Ми взагалі тримаємося на великій відстані від тих, чиє становище вище від нашого, тоді коли люди однакового становища тримаються на відносно близькій відстані.
Існують три універсальні величини ділового спілкування – погляд, усмішка та відстань, на якій ведеться бесіда.
Погляд – найсильніший компонент розмови.
Усмішка - настроїть на будь-яку розмову, на доброзичливий тон і взаємоповагу.
Відстань між особами служить регулятором їхніх відносин.
Мовленнєвий службовий етикет– це правила мовленнєвої поведінки на роботі.
Щоб досягти мети спілкування, треба знати правила ділового спілкування, або, інакше, - правила ділового етикету.
- вітання;
- знайомство і представлення;
- форми звертання.
Культура ділового усного мовлення досягається відповідним добором слів, граматичних конструкцій, синтаксису, стандартизацією цілих блоків ділового тексту. Тому офіційно-ділове спілкування виключає емоційно-забарвлену лексику, в ньому переважають нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення, гранично точний виклад думок.
При підготовці до практичного заняття студент повинен знати теоретичний матеріал:
- структура ділового спілкування
- техніка ділового спілкування
- види відстаней між співрозмовниками
- універсальні величини спілкування
Студент повинен вміти:
- використовувати набуті знання у процесі спілкування
- говорити, слухати формулювати запитання, сприймати партнера і вести переговори
- дотримуватись відстаней відстаней між співрозмовниками
Робота в зошиті:
Використовуючи етикетні мовленнєві формули, складіть і розіграйте за особами діалог (11-13 реплік) відповідно до однієї з поданих ситуацій:
- Ви хочете влаштуватися на роботу, прийшли на прийом до завідувача відділенням лікувального закладу.
- Бесіда з пацієнтом терапевтичного (хірургічного і т.д.) відділення при виконанні процедур з догляду за хворими під час проходження виробничої практики.