Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в науковій, публіцистичній, діловій сфері мовлення для точного вираження понять і предметів.
Діловому стилю характерна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство), запозичується з інших мов (банк, бюджет), утворюється за допомогою власних слів та частин іншомовних слів (фототелеграф).
В основному, значення термінів зафіксовані у державних стандартах, тлумачних, термінологічних словниках, довідниках.
До вживання термінів ставляться такі вимоги:
- термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі;
- термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику)значенням;
- при користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: якщо словник дає лише певні форми, то утворювати ще якісь слова для власного вжитку забороняється. Отже, терміни - це така група слів нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення із словником, повсякчасного поновлення в пам'яті значення потрібних для роботи найменувань.
Термінологія є досить молодою наукою, яка офіційно почала своє існування лише наприкінці 19 -початку 20 ст. Вважається, що вперше слово «термін» з`явилося в 1876 році в Німеччині. Медична термінологія - це комплекс термінологій великої кількості медично-біологічних, клінічних і фармацевтичних дисциплін. Можна виділити три основні групи термінів:
1-а група- анатомічна й гістологічна термінологія, що охоплюють найменування анатомічних й гістологічних утворень (номенклатура - перелік назв, термінів, тощо, які вживаються в якій-небудь галузі науки, виробництва і т.д.).
2-га група - клінічна термінологія. До неї належать терміни терапії, хірургії, акушерства й гінекології, неврології, офтальмології, психіатрії та інших клінічних дисциплін.
3-тя група - фармацевтична термінологія. Сюди слід віднести назви лікарських форм, лікарських засобів, хімічну номенклатуру латинською мовою, назви лікарських рослин.
Способи творення термінологічної лексики:
2.1.Основними способами збагачення є творення нових слів на основі власних мовних ресурсів та запозичення з інших мов.
Медична термінологія з погляду походження належить до одного з найдавнішіх шарів термінологічного словника української мови, тому протягом багатовікової історії розвитку в ній відбилися основні способи словотворення, котрі забезпечували можливість творення нових термінів, тобто морфологічний: афіксація (префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний спосіб), осново- та словоскладання, та синтаксичний спосіб (утворення терміна із словосполучення).
Термінологічне словотворення, на відміну від загальномовного, має деякі особливості, які пов’язані насамперед із самою специфікою терміна як лексичної одиниці обмеженої сфери вживання. Враховуючи те, що терміни виникають у професійному середовищі та використовуються у строго термінологічній функції тільки
в спеціальній літературі та професійному вживанні, термінологічне словотворення дає
можливість штучно вводити до термінології спеціалізовані за значенням словотворчі
морфеми, які, будучи виразниками конкретних значень, виконують разом з тим
класифікаційну функцію. Так, суфікс -іт- (-ит-) передає значення - запалення, наприклад:
блефарит – запалення повік, фарінгіт – запалення гортані, бронхіт – запалення бронхів,
отит – запалення вуха, апендицит – запалення апендиксу;
-компонент -томія(-ектомія) передає значення - видалення, наприклад: тонзилотомія – видалення мигдалин, апендектомія – видалення апендиксу, артеріектомія – видалення артерії; -компонент-патіяпередає значення хвороба: увеапатія – захворювання судинного тракту,
мастопатія – захворювання молочної залози;
- компонент -метріяозначає вимірювання чогось (хронопериметрія);
- компонент -подібнийпередає значення схожості на щось (склоподібний, дископодібний, кільцеподібний) тощо.