1.Особливості використання у професійному спілкуванні:
1.1.іменників
1.2.займенників ( див. самостійну роботу)
1.3.прикметників
1.4.числівників
1.5.дієслів ( див.самостійну роботу)
1.6.прийменників ( див. самостійну роботу)
1.1В українській мові змінювані іменники поділяються на чотири відміни.
Іменники, що вживаються тільки в множині, а також іменники,що відмінюються як прикметники (завідуюча), до жодної відміни не належать.
I відміна - жіночий , чоловічий рід, закінченим –а, -я.
II відміна - чоловічий та середній рід з нульовим закінченням та з закінченням -о, -е, -я.
III відміна - жіночий рід з нульовим закінченням та іменник мати;
IYвідміна - середній рід із закінченням -а, -я, що при відмінюванні у Р.В мають закінчення -ат,
-ят, -єн.
Відміну іменника визначаємо за його початковою формою (Н.в. однини).
Іменники першої та другої відмін за характером закінчень поділяються па групи: тверду, м'яку і мішану.
При вживанні іменників необхідно пам'ятати, що:
1.В іменниках твердої групи, основа яких закінчується на г, к, х, перед закінченням у Д.в.та М.в. відбувається чергування цих при голосних із з, ц, с (аптека-аптеці);
2.В О.в. іменники твердої групи мають закінчення –ою (аптекою); у м`якій та мішаній групах
-ею,єю(конвалією, вишнею, грушею).
3. Кличний відмінок твердої групи має закінчення –о(мамо, Миколо);-е,-є - закінчення м`якої та мішаної групи (конваліє, земле), а пестливих словах -ю (Галю, бабусю).
4. У Р.в. множини переважає нульове закінчення (операції-операцій, площі- площ), причому іноді в основі відбувається чергування голосних о, е з іабо з'являються звуки о, е (голови -голів, берези -берез, лікарні- лікарень, помилки - помилок).