У Р.в. іменники II відміни залежно від їх значення мають закінчення -а (-я), -у (-ю).
В останній редакції "Українського правопису " уживання варіантів -а (-я), -у (-ю) пояснюється таким чином:
Закінчення -а,-я мають іменники, що означають:
1. назви осіб, власні імена та прізвища: студента, учителя, Дорошенка, а також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Мороза, Лиса;
2. назви тварин і дерев: вовка, дуба,ясеня;
3. назви предметів: замка, малюнка;
4. назви населених пунктів: Сімферополя, Білогорська (але -у,-ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другого частиною яких є іменник, що має звичайно в родомому відмінку закінчення –у: Кривого Рогу, Червоного Степу);
5. інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев, (єв),- ин,- (їн): Пскова, Тетерева;
6. назви мір довжини, ваги, часу (але - року), назви місяців і днів тижня, назви грошових знаків, числові знаки: десятка, мільйона;
7. назви машин і деталей;
8. терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: суглоба, черепа, скелета радіуса, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, але виду, роду.
Закінчення-у, -ю мають іменники, що означають:
1. речовину, масу, матеріал: азоту, спирту, меду, але хліба;
2. збірні поняття: вишняку, факультету, скелету; назви кущових і трав'янистих рослин, назви сортів плодових дерев: звіробою, очерету, ячменю, але вівса;
З. назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: заводу, коридору, метрополітену, але якщо наголос падає на закінчення , то буде -а: гаража, млина.
4. назви установ, закладів, організацій: університету, комітету, клубу;
5. переважна більшість слів із значенням місця, простору: краю, лугу, але хутора, горба, а також зменшені форми на - к: ліска, ставка;
6. назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн: Дону, Нілу, Єгипту, Криму, Сибіру;
7. явища природи: вітру, дощу, грому;
8. терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, ферменту, альмонаху;
9. більшість складених безсуфікеальпих і префіксальних іменників (крім іменників на позначення істот): вибору, накипу, водогону, випадку;
10. назви почуттів, процесів, дій, станів, властивостей, ознак, загальних і абстрактних понять, явищ суспільного життя: болю, страху, комунізму;
11. місце простору: краю, рову, світу;
12. назви ігор і танців: вальсу;
6.Місцевий відмінок. Паралельні закінчення -ові (еві), -у мають іменники:
-чоловічого роду - назви істот: братові - брату;
-середнього роду - назви істот з суфіксом -к-: теляткові-телятку, дитяткові-дитятку;
Закінчення -у,-ю мають іменники:
- чоловічого роду з суфіксами -к-, -ик-, -ок: ставок- у ставку, на піїаку,
з наголосом на закінченні - на шляху, у степу.
середній рід - у ліжку, на сонечку. У М.в. перед закінченням -і кінцеві приголосні г,к,х чергуються з з, ц, с.( горох-горосі, кожух - кожусі, берег -березі); 3. Голосні о, е можуть випадати або з'являтися : палець-пальця, лісок -ліска, вікно-вікон, або можуть чергуватися : кінь-коня, лід -льоду.
7.Особливості відмінювання іменників III відміни.
В О.в. однини іменників 3 відміни виступає закінчення -ю. Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед закінченням подовжується і на письмі передається як подвоєння приголосних (мораллю, тінню, сумішшю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові і на письмі немає (якістю, чутливістю, нерухомістю). Якщо основа іменника закінчується губними приголосними або р, то ставиться апостроф (матір` ю, кров`ю ).
8.При виборі назв осіб за професією, посадою, званням і т.д. необхідно керуватися такими правилами:
- офіційними, основними назвами посад, професій і звань служать іменники чол. роду: секретар, директор, професор. У документах вони вживаються незалежно від роду (викладач педіатрії Іванова Тетяна);
- якщо в документі вказується прізвище жінки, яка займає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем і вживаються у формі жін. роду, (викладач педіатрії пані Іванова Т.А. виступила);
- вживання найменувань жін. роду є виправданим, якщо стать не може бути виражена іншими засобами (виступ відомої співачки, завідуючої відділенням);
- іменники жін. роду, утворені за допомогою суфіксів -К-, ш-, -их- (секретарша,лікарка,головиха) для офіційного стилю непридатні; |
- не вживаються в ділових паперах і найменування осіб за ознакою місця проживання або роботи (сільчани, заводчани) (мешканці села, праців. заводу);
9.Число іменника Форма однини вживається у тих випадках, коли в тексті йдеться про узагальнення, про цілісність, нерозчленованість ряду однорідних предметів (увесь урожай вишні здано на завод) - не можна порахувати, Множина вживається якщо можна рахувати або інакше кількісно вимірювати (партію дитячих костюмів надіслано в дитячий будинок). Абстрактні іменники не мають форм множини (рух поїздів, біг, капіталізм).
1.3.Прикметник. В діловому стилі переважають відносні прикметники (називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: телефонний дзвінок, дитячі книжки). При вживанні якісних прикметників слід правильно утворювати від них ступені порівняння. Форми утворення можуть бути однослівними (високий, найвищий) і двослівними, аналітичними (високий, більш високий).Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що.
У документах краще вживати двослівну (аналітичну) форму з прислівниками: більш, менш, надто, далеко, дуже і т.д, вони сприймаються як стилістично нейтральні.
В документах вживаються повні форми прикметників: дрібний, срібний, потрібний, а не дрібен, срібен, потрібен.
1.4 Числівник.В українській мові числівники два, три, чотири у формі Н.в. вживаються з іменниками чоловічого роду у формі Н.в. множини, на відміну від російської мови, де вони мають форму Р.в.однини. Іменники жіночого і середнього роду мають в українській і російській мовах спільну форму - Р.в.однини.Наприклад: Два підручники- два учебника, дві газети – две газети, три зуби- три зуба, двісті тридцять чотири відсотки і.д..
- Іменники середнього та чоловічого роду назви істот вільно сполучаються із збірними числівниками .
- Іменники при дробових числівниках мають форму Р.в.: одна третя метра;
- Числівники півтора, півтори, півтораста вимагають від іменників форму Р.в. Наприклад: півтора карбованця, півтори години.
- Числівники від п'яти і далі у формі Н.в. керують іменниками, вимагаючи від них форму Р.в. : вісім карбованців, двадцять сім учнів.
- У складному числівнику іменник вживається у тій формі, якої вимагає останнє слово:
вісімсот двадцять сім учнів, триста чотири учні.