Культура мовлення тісно пов`язана з культурою мислення. Правильна, виразна,багата мова – це не лише ефективний засіб передачі думки, а й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.
Мислення– процес опосередкованого узагальненого пізнання предметів та явищ матеріального світу, їх найбільш суттєвих властивостей та відносин. Це- друга і вища ступінь пізнання і засіб перетворення дійсності.
Мислення відображає дійсність опоередковано, тому що:
· фізично грунтується на діяльності кори головного мозку;
· завдяки мисленню людина пізнає не лише те, що може бути прямо і безпосередньо сприйняте органами відчуття, але й те, що приховане від прямого сприйняття, і те, що може бути сприйнятим якісно по іншому за допомогою ряду операцій мислення внаслідок аналізу, порівняння, узагальненя;
· процес та результат мислення дорослої людини завжди здійснюється за допомогою мовного відображення.
Матеріальною оболонкою думок, засобом обміну думками є мова з її граматичною, логічною будовою і словниковим запасом.
Операції (прийоми)мислення:
1. Аналіз – здатність подумки роз`єднати образ на складові частини, елементи із виділенням тих чи інших його сторін, властивостей, зв`язків, стосунків.
2. Синтез -здатність до об`єднання подумки окремих елементів і частин, виділених аналізом і створення цілісного образу.
3. Порівняння –знаходження тотожності та відмінності між об`єктами, спираючись на минулий досвід.
4. Абстрагування - здатність уявляти властивості обєктів, відволікаючись від самих обєктів чи від певних їх детелей, спрощуючи таким чином і схематизуючи дійсність.
5. Узагальнення – виділення загального, головного, характерного для певного кола явищ, із виключенням другорядного.
6. Конкретизація- перехід від абстракції та узагальнення до окремих предметів чи явищ дійсності.
7. Класифікація – здатність до групування об`єктів та явищ у класи.
8. Систематизація- здатність подумки розташовувати класи, предмети та явища у певній послідовності.
Неволодіння прийомами логічного мислення призводить до неповноцінного засвоєння навчального матеріалу. Ми говорими «порівняй, праналізуй,запиши за алгоритмом», а людина не розуміє, що від неї вимагають, як виконати такі завдання
Складові елементи мислення: поняття, судження, умовивід.
Схема послідовного рішення мислительних завдань:
1.Умови (мотив) для виникнення процесу мислення – проблемні ситуації протягом професійної практичної діяльності. Джерелом та основою є відчуття, сприйняття, уявлення.
2.Відповідь – виникнення процесу мислення (задум). Прийоми мислення – аналіз, синтез, порівняння та ін. реалізуються методами індукції дедукції, аналогій за законами формальної логіки – тотожності, виключення третього, достатніх основ.
Види мислення: репродуктивне – застосування шаблонів думок із попереднього досвіду; продуктивне – творче мислення; наслідок – продукти мислення.
Методи мислення: індукція, дедукція, аналогія.
Типи і види мислення:
1.Наочно- дійове мислення характеризується рішенням завдань мислення безпосередньо в дії шляхом реального, фізичного перетворення ситуації, апробування якостей об`єктів. У дитини – перша ступінь розвитку мислення, у дорослого – співіснує з конкретно- образним і словесно-логічним.
2.Конкретно- образне мислення – цеоперування існуючими в памяті тими образами предметів і явищ (уявленнями), які в минулому були в практичній діяльності людини, а також конкретними поняттями.Особливістю конкретно- образного мисленняє можливість встановлення незвичайних «неймовірних» сполученьпредметів і їх властивостей: у цій якості мислення практично не відрізняється від уяви, це процес створення образів предметів і явищ, грунтуючись на особистому досвіді.
3.Абстрактно- логічне мислення – вища ступінь діяльності мислення, коли оперують поняттями, судженнями, умовиводами та інш. відповідними категоріями. Таке мислення грунтується на особливостях другої сигнальної системи (мовних засобів) і є найбільш пізнім етапом розвитку мовлення.
Мова включає в себе процеси відображення і сприйняття дійсності з метою спілкування, регуляції, контролю особистої діяльності.Вона є засобом відображення самосвідомості, переданням і зберіганням інформації в поколіннях. Вона пербуває в тісному взаємозв`язку з мисленням, свідомістю, пам`яттю, емоцією т д. Основним завданням людини є вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу
Порушення мови:
Афонія – тимчасова втрата голосу на фоні функціонального порушення (страх);
Дизартрія – порушення вимови деяких мовних звуків.
Заїкання – порушення плавності мови;
Афазія – порушення сприйняття усної мови, читання, письма.
Алексія – порушення читання;
Аграфія – порушення письма.
Логорея – швидка, безупинна мова.
Отже, мислення – це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальне пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв`язків між явищами.
Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі.Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини з навколишнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико- синтетичної діяльності.
Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори.