Сторія виникнення і використання арматури у виробництві залізобетонних конструкцій.

1-бетон добре чинить опір стискувальним навантаженням, проте має низьку міцність при розтягу, яка становить лише 1/10...1/12 міцності на стиск; 2. – сталь має високу міцність при розтягу. Тому сталеву арматуру розміщують в залізобетоні так, щоб саме вона сприймала розтягувальні зусилля, тоді як стискальні зусилля мають передаватися на бетон; 3. – Можливість спільної роботи сталевої арматури та бетону зумовлюється міцним зчепленням між ними і майже однаковими коефіцієнтами лінійного розширення при зміні температури в інтервалі від 0 до 80°С (для бетону - 10×10-6 К-1, для сталі - 12×10-6 К-1). Важливою є також та обставина, що бетон в процесі експлуатації захищає сталеву арматуру від корозії.

Залізобетон вперше було запатентовано французьким садовником Ж. Мон’є у 1867 р.