Організаційно-методичні вказівки

Тема вивчається першою при вивченні розділу “Стрілецька зброя та вогнева підготовка”. Заняття проводяться в масштабі навчальної групи. В залежності від місця прове­дення заняття викладач використовує або комплекти плакатів, або “Лектор”. Дидактичний матеріал (плакати чи слайди) готуються викладачем завча­сно. Навчальні посібники: Фрунт Р. М. Стрілецька зброя та вогнева підготовка – Х. : ХУПС, 2011 видаються студентам встановленим порядком на початку заняття.

Тема вивчається на двогодинному груповому занятті. Спочатку викладач доводить зміст розділів, по­слідовність їх вивчення та час, що відводиться на їх вивчення. При цьому він осо­бливо підкреслює, що для успішного досягнення навчальних цілей кожного за­няття і, особливо, виконанню вправ навчальних стрільб повинна передувати ретельна і продумана підготовка особового складу.

Далі переходячи до вивчення основ стрільби основну увагу слід звернути не на вивчення напам’ять формул та визначень, а на виявлення фізичного сенсу і практичного значення, вивчення питань історії. Студентам необхідно пояснити, що знання з внутрішньої балістики незабаром будуть необхідні для свідомого засвоєння матеріальної частини стрілецької зброї, правил її зберігання та догляду, а також при навчанні прийомам і правилам стрільби.

Пояснивши мету вивчення основ стрільби, доцільно поставити перед особовим складом питання: “Що являється джерелом енергії при пострілі?” Заслухавши відповіді одного-двох студентів, викладач дає визначення “вибухової речовини” й далі коротко пояснює чому зброя називається вогнепальною, більш детально зупиняючись на заходах безпеки і правилах поводження з боєприпасами.

При розгляді явища пострілу викладач обґрунтовує вимоги догляду, зберігання й підготовки зброї до стрільби. Він пояснює причини зносу стволів і важливість правильного і своєчасного чищення їх після стрільби, роз’яснює особовому складу, що потрапляння в ствол якогось стороннього тіла призводить до різкого підвищення тиску і в кінцевому випадку до роздуття або розриву ствола. Ці пояснення пов’язуються з заходами запобігання таким випадкам.

Розглядаючи дію порохових газів на ствол слід звернути увагу на те, що причини зношення ствола слід розбити на три основні групи: хімічного, механічного і термічного характеру. Особливо підкреслити, що для збільшення терміну придатності ствола до стрільби, необхідно дотримуватись встановлених правил чищення, огляду зброї і боєприпасів, вживати заходи щодо зменшення нагріву ствола під час стрільби.

Закінчуючи розгляд періодів пострілу, необхідно дати визначення початкової швидкості кулі і пояснити від чого вона залежіть. При цьому слід загострити увагу особового складу на тому, що величина початкової швидкості кулі є однією із найважливіших бойових характеристик зброї, і що інші характеристики залежать від її величини.

Далі вивчається явище відбою зброї. При вивченні відбою зброї при стрільбі викладач пояснює, що відбій впливає на утворення кутів вильоту і, отже, на купчастість стрільби, після чого робить важливий практичний висновок: щоб величина кута вильоту була більш-менш постійною, стрілець при стрільбі повинен правильно і одноманітно здійснювати прикладку та утримання зброї, а також правильно використовувати упор.

Вивчення траєкторії польоту кулі та її елементів слід починати з роз’яснення особовому складу того, що після вильоту зі ствола куля рухається за інерцією. У повітрі на кулю, яка летить, водночас діють дві сили – сила тяжіння і сила опору повітря. При цьому спочатку необхідно розглянути політ кулі, що не обертається, під дією тільки однієї сили тяжіння, а після цього – під дією тільки сили опору повітря. Далі необхідно показати рух кулі при одночасній дії обох сил.

Далі можна переходити до вивчення руху кулі, що обертається.

При вивченні питань про опір повітря необхідно пояснити, як впливає на кулю, що летить з великою швидкістю, повітряне середовище. Вивчивши і пока­завши причини, які викликають силу опору повітря, необхідно пояснити, за раху­нок чого забезпечується стабілізація польоту кулі.

Далі викладач дає визначення “траєкторії” та на плакатах показує і дає визначення елементів траєкторії. При цьому треба головну увагу звертати на засвоєння суттєвості кожного елемента траєкторії, його сенсу.

Доцільно вивчати елементи траєкторії у їх взаємозв’язку. Так, необхідно по­яснити залежність форми траєкторії від величини кута підвищення та їх практичне значення, зв’язок таких визначень, як лінія прицілювання, кут прицілювання, прицільна лінія, прицільна дальність стрільби.

Пояснюючи визначення вершини траєкторії, висоти траєкторії, перевищення траєкторії над лінією прицілювання, необхідно дати визначення такій найважливішій бойовій характеристиці зброї, як прямий постріл і його залежності від на­стильності траєкторії та висоти цілі. Далі необхідно зупинитися на явищі розсіювання, купчастості і влучності стрільби та способах їх підвищення.

Таким чином, при викладенні навчального матеріалу великого значення набу­ває наочність навчання та образність подання навчального матеріалу.

Головною завданням викладача є більш повне розкриття внутрішнього (прихованого), неочевидного зв’язку цих навчальних питань з практикою стрільби.

Таким чином, вивчаючи основи стрільби, основну увагу потрібно звернути на усвідомлення фізичного сенсу та практичного значення вивчених питань теорії. При викладенні навчальних питань потрібно прагнути до максимальної простоти, доступності ї наочності навчання, а також постійно пов’язувати вивчені питання з навчальними питаннями, які будуть розглянуті на наступних заняттях.