Самостійна робота

Способи й форми застосування юридичної інформації. Значення володіння загальною та юридичною інформацією для юриста - практика.

Інформація - ефективний засіб регулювання суспіль­них процесів. По суті, як зазначає Г. Г. Воробйов, ін­формація - філософське поняття, яке істотно відрізняє­ться від понять «відомості», «повідомлення», «дані», «новини» тощо. Функціональність інформації передбачає її одержання, використання, поширення, збе­рігання, що становить зміст інформатики як науки.

У Законі України «Про інформацію» вказується, що інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, які відбуваються у суспіль­стві, державі та навколишньому природному середовищі. Звідси викреслюються певні властивості інформації: ко­рисність, повнота, достовірність, новизна, цінність, що підкреслює особливе ставлення до будь-яких відомостей чи повідомлень. Особливо слід пам'ятати про те, що із достовірності впливає дезінформація (викривлення фак­тів та їх значення) і реінформація (відновлення природ­ної достовірності).

Функціонування інформації пов'язано з такими осно­вними поняттями: інформаційна діяльність, інформацій­ний запит, документ в інформаційних відносинах, ін­формаційна продукція, інформаційна послуга, інформа­ційні потоки, інформаційні бар'єри, інформаційний потенціал, інформаційний режим, інформаційні системи, інформаційні процеси, інформаційний фонд.

У Законі України «Про інформацію» вказано, що ін­формаційну діяльність слід розуміти як сукупність дій спрямованих на задоволення інформаційних потреб гро­мадян, юридичних осіб і держави. Під інформаційним запитом розуміється звернення, вимога про надання мо­жливості ознайомлення з офіційними документами. До­кументи в офіційних відносинах - це передбачена зако­ном матеріальна форма одержання, зберігання, викорис­тання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. До інформаційної продукції належать матеріалі­зовані результати інформаційної діяльності, призначені для задоволення інформаційних потреб громадян, дер­жавних органів, підприємств, установ, організацій. Ін Формаційна послуга це здійснення у визначеній зако­ном формі інформаційної діяльності з доведення інфор­маційної продукції до споживачів, щоб задовольнити їх інформаційні потреби (статті: 12, 27, 32,40, 41).

Зрозуміло, що інформація має різні види: статистич­на інформація, масова інформація, інформація про особу, правова інформація та ін. (ст.18).

Правова інформація - це сукупність документова­них або публічно оголошених відомостей про право, йо­го систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, право­відносини, правопорядок, правопорушення, боротьбу з ними та їх профілактику (ст. 22). Отже, правова інфор­мація має надзвичайно широкий зміст, що пояснюється чисельністю об'єктів і джерел інформації. Розглянемо окремі види правової інформації. Уся правова інформа­ція, як зазначається у Законі «Про інформацію», за хара­ктером її джерел, поділяється на дві основні групи офіційну й неофіційну. Офіційна правова інформація місти­ться в документах трьох видів: нормативних, правозастосовних і статистичних, але спільним є те, що джерелом цієї інформації є державні органи й посадові особи. Така інформація має велике значення у державо­творенні. Наприклад, на сучасному етапі враховується вікова практика, яка відображає об'єктивні умови розви­тку українського народу. Неофіційна правова інформація міститься у матеріалах наукових досліджень, лекціях, доповідях із правової тематики.

Зауважимо, що. офіційна та неофіційна правова ін­формація різняться метою та властивостями. Якщо для першої обов'язкова повнота інформації, то для другої ця властивість не є обов'язковою.

Інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Обмеження права на одержання відкритої ін­формації не допускається законом.

Для здійснення окремих форм державної діяльності відкритої інформації недостатньо. Необхідною виявляє­ться інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну й таємну. Вважається, що конфіден­ційна інформація - це відомості, якими володіють, кори­стуються й розпоряджаються фізичні чи юридичні особи, котрі поширюють їх на власний розсуд відповідно до умов, здебільшого передбачених законом. Проте до тає­мної належить інформація, що містить відомості, які мають передбачену законом таємницю, розголошення якої забороняється, оскільки це може завдати значної шкоди суспільству, державі, особі.

Таким чином, процес одержання, використання, поши­рення й зберігання інформації регулюється певними вимо­гами, які забезпечують функціонування інформації. Отже, юрист має володіти певною інформаційною культурою, що спричиняє вплив на його професійну діяльність.

Інформаційна культура юриста - це ступінь воло­діння ним належним обсягом інформації для забезпе­чення прав і свобод громадян, вміння одержувати й ефективно реалізовувати її у правоохоронній діяль­ності згідно із Законом України «Про інформацію».

Інформаційна культура юриста певною мірою пов'язана з іншими видами культур - правовою, націо­нальною, духовною, політичною, моральною, інтелекту­альною, психологічною, педагогічною, естетичною, ло­гічною, технічною тощо.

Функціонування інформаційної культури юриста до­цільно розглянути за основними видами інформаційної діяльності: одержання, використання, поширення та зберігання.