1. Загальні відомості про церебрастенію. Дитина із церебрастенією нездатна до розумової напруги, мають місце підвищена стомлюваність, зниження обсягу слухової і зорової пам'яті, труднощі в концентрації і стійкості уваги, в порушенні динаміки розумових процесів. Можуть бути загострення у вигляді запаморочення, порушення сну, загального психічного тонусу. У цілому прогноз адаптації - задовільний. Основним напрямком психологічної корекції з церебрастенічним синдромом є підвищення їх розумової працездатності з допомогою спеціальних психотехнічних прийомів з розвитку пам'яті, уваги, швидкості реакцій, а також корекція емоційних порушень (зняття тривожності, розвиток впевненості в собі тощо).
2. Цілі психокорекційної роботи: психологічна допомога, створення сприятливої атмосфери для соціальної адаптації та гармонізації розвитку дитини.
3. Завдання психолого - корекційної роботи:
- нормалізація та стабілізація загального м’язового тонусу;
- розвиток пізнавальної діяльності;
- розвиток емоційно - вольової сфери.
4. Форма психокорекційної роботи: групова.
5. Методики:
а) для нормалізації та стабілізації загального м’язового тонусу:
- вправа «Колобок». Лежачи на спині, підтягнути коліна до грудей, обхопити їх руками, голову підтягнути до колін. У такому положенні перекотитися кілька разів спочатку в одну, потім в інший бік.
- вправа «Письмо в повітрі». Лежачи на спині, руки витягують вперед перед грудьми. Одночасно (в один бік) руки в повітрі «прописують» букви, цифри, а також цілі слова.
- вправа «Ластівка». Дитина, стоячи на одній нозі, другу ногу витягує назад паралельно підлозі, тулуб нахилений вперед, руки в сторони. Те ж із закритими очима. Змінити ногу.
- вправа «Черв'ячок». Повзання на спині без допомоги рук і ніг.
- вправа «Гусінь». З положення лежачи на животі дитина зображує гусінь: руки зігнуті в ліктях, долоні впираються в підлогу на рівні плечей; випрямляючи руки, лягає на підлогу, потім згинає руки, піднімає таз і підтягує коліна до ліктів.
- вправа «Метелик». Захопити складені підошвами стопи руками, сплетеними в замок, коліна в сторони. П'яти мають бути якомога ближчими до сідниць, м'язи стегон розслаблені. Рух стегнами подібно до помахів крил метелика.
- вправа «Потягування». Дитина стоїть, ноги на ширині плечей, руки стиснуті в кулаки, великі пальці усередині долонь; кулаки притиснуті до низу живота. Підняти кулаки до плечей і прогнутися в спині, розвівши плечі та закинувши голову. Потягнутися догори, розпрямляючи руки і піднімаючись навшпиньки, поступово напружити усе тіло. Повернутися до вихідного положення, виконуючи рух в зворотному порядку.
б) для розвитку пізнавальної діяльності:
- вправа «Дзеркало». Вправа виконується в парах. Одна дитина придумує і показує рух, друга - повторює його. Потім діти міняються ролями.
- вправа «Спритні рученята». Руки випростовуються вперед, піднімаються догори, потім - в сторони, вниз. Те ж саме під час ходьби, стрибків, поворотів навколо себе. Потім інший варіант вправи - руки на плечі, на пояс, на стегна, на коліна. Те ж саме під час ходьби, стрибків, поворотів навколо себе.
- вправа «Кричалки - шепотілки - мовчалки». З різнокольорового картону приготувати три силуети долоні : червоний, жовтий, синій. Це - сигнали. Коли ведучий піднімає червону долоню («кричалку»), можна бігати, кричати, шуміти; жовту долоню («шепотілку»), можна тихо пересуватися і перешіптуватися; синю долоню - («мовчалку»), діти повинні завмерти на місці або лягти на підлогу і не ворушитися. Закінчувати гру слід «мовчалкою». Після того, як діти у кінці гри ляжуть на підлогу можна включити спокійну музику.
- вправа «Броунівський рух». Всі діти встають в коло. Психолог один за іншим вкидає в центр кола м'ячики. Дітям повідомляються правила гри: м'ячі не повинні зупинятися і викочуватися за межі кола, їх можна штовхати рукою або ногою. Якщо учасники успішно виконують правила гри, психолог вкидає додаткові м'ячики.
в) для розвитку емоційно - вольової сфери:
- вправа «Давайте привітаємося». Діти за сигналом хаотично рухаються кімнатою і вітаються з усіма, хто зустрічається на їхньому шляху. Вітатися потрібно певним чином: один оплеск - вітаємося за руку, два - вітаємося плечима, три - вітаємося спинками.
- вправа «Стонога». Діти стають один за одним, тримаючись за талію того, хто стоїть попереду. За сигналом «Стонога» починає рухатися вперед, потім присідає, стрибає на одній ніжці, проповзає між перешкодами тощо. Головне завдання - не розірвати ланцюжок і зберегти «Стоногу».
- вправа «Вистава». Діти встають або сідають в коло. Одна дитина виходить в центр і зображує за допомогою міміки і пантоміміки предмет, рослину або тварину. Ті, хто сидять в колі вгадують. Хто вгадає першим, показує свою «виставу».
- вправа «Скинь втому». Встати, розставити широко ноги, зігнути їх в колінах, зігнути тіло і вільно опустити руки, розпрямити пальці, схилити голову до грудей. Злегка погойдатися з одного боку в інший, вперед, назад. Потім різко труснути головою, руками, ногами, тілом «струшуючи втому».
6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки дитини у співробітництві із психологом своїм ставленням до неї та підтримкою здатні сприяти формуванню у неї адекватної самооцінки та самоповаги, успішній соціальній адаптації.