1. Загальні відомості про тяжку форму розумової відсталості. В населення виявляється 3 – 4 тяжко розумово відсталих на 1000 осіб, що складає приблизно 4% від усіх розумово відсталих людей. В клінічній картині, наявність грубих органічних чинників в етіології, супутніх неврологічних і соматичних розладів вказує на подібність тяжкої розумової відсталості до помірної розумової відсталості. В МКХ - 9 і тяжка і помірна розумова відсталість класифікувалися як імбецильність. В більшості хворих спостерігається виражена рухова розгальмованість, або інші супутні дефекти, які вказують на наявність резидуально-органічного ураження або аномального розвитку центральної нервової системи. Коефіцієнт розумового розвитку знаходиться в межах від 20 до 34. Тяжка розумова відсталість виявляється рано, або до року, або в перші роки життя. Пізній розвиток, виражені інтелектуальні порушення і грубі розлади всіх сфер психічної діяльності: моторики. сенсорної сфери, уваги, пам’яті, мови, мислення і вищих емоцій – загальні риси цього ступеню розумової відсталості.
2. Цілі психокорекційної роботи: сприяння соціальній адаптації дитини, створення сприятливої атмосфери для розвитку та опанування знаннями та навичками.
3. Завдання психолого - корекційної роботи:
- формування загальноінтелектуальних умінь;
- розвиток сенсомоторної координації;
- встановлення емоційного контакту з дорослим.
4. Форма психокорекційної роботи: групова, індивідуальна.
5. Методики:
а) для розвитку уваги, пам’яті та сприйняття:
- гра «В пошуках скарбів». Необхідно підготувати: ящик із піском та набір дрібних іграшок (ялинки, дерева, гриби, квіти, колодязь, місяць повний, молодий місяць, їжаки). Спочатку необхідно повести основні прийоми знайомства дитини із піском: покласти долоньки на пісок, відчути, який він на дотик, погріти пісок тощо.
Психолог каже дитині: «Сьогодні ми з тобою вирушимо на пошуки скарбу. Цей скарб захований в лісі під старим дубом, дорогу до нього мені підказала Мудра Сова. Я тобі розповідатиму, а ти уважно слухай і пальчиком кресли дорогу на піску». Психолог показує на піску, звідки дитина вирушить в дорогу. І читає інструкцію:
Якщо направо до ялинки дійдеш,
Далі вниз до криниці підеш.
Знову направо - до високої сосни,
Далі вниз до круглого місяця!
Далі наліво ти швидко йди,
І зустрінеш Їжачка на своєму шляху.
Тебе він направить: «Прямуй, мій друже, донизу!»
Повернеш праворуч - побачиш гриби.
Після цього - опустишся донизу,
Повернеш ліворуч - скарб під дубом знайдеш!
Психолог читає інструкцію повільно і чекає, доки дитина не виконає кожну її частину правильно. Психолог каже дитині: «Ну ось ти і біля старого дубу! Можеш копати, і ти дізнаєшся, що для тебе приготувала Сова». Дитина руками шукає в піску скарб, знаходить іграшку (машинку, лялечку). «За те, що ти правильно і чудово впорався, Сова дарує тобі цю іграшку».
б) для розвитку сенсомоторної координації:
- вправа «Упіймай м'яч». Дитина сидить на стільці, над нею опускають м'яч, прив'язаний до мотузки, кінець якої тримає дорослий. М'яч поступово опускають і просять дитину упіймати його, не встаючи із стільця. Якщо вона намагається упіймати м'яч однією рукою, дорослий показує, як це робити, за необхідності сам розподіляє пальці її рук. М'яч з'являється ліворуч і праворуч на такій відстані, щоб дитина могла схопити його двома руками.
- вправа «Потанцюємо з брязкальцями». Діти сидять півколом за столами на такій відстані, щоб можна було рукою дістати брязкальце. Дорослий по черзі пересуває брязкальця по мотузочці і просить ту чи
іншу дитину упіймати його. Коли усі діти отримають брязкальця, їх ставлять в круг і показують, як тримати брязкальце за ручку, підняти її вгору. Потім діти, наслідуючи дії психолога, танцюють з брязкальцями.
в) для встановлення емоційного контакту з дорослим:
- гра «Ладусі». Психолог саджає дитину перед собою, ласкаво бере її руки у свої і, ритмічно поплескавши її долоньками, говорить потішку: «Ладусі, ладусі, де були, у бабусі», повторюючи 2-3 рази.
- гра «Візьми кульку». Психолог протягує дитині яскраву надуту повітряну кульку: «На візьми». Коли дитина трохи потримає кульку, педагог просить: «Дай мені». Показує, як куля літає, і знову віддає його дитині. При цьому виражає радість, задоволення від гри: «Яка гарна!», «Як літає!», жваво плескає в долоні.
- гра «Візьми, поклади, кинь». Для гри потрібно підготувати два м'ячі, кошик. Троє дітей сидять на стільцях. Психолог кладе на стіл два м'ячі і говорить: «Візьміть м'ячі». Двоє дітей беруть м'ячі, третій, що запізнився, залишається без м'яча. Потім одній дитині кажуть: «Поклади м'яч» - і вказують на стіл, іншій з тією ж інструкцією вказують на кошик, допомагаючи дітям виконати завдання. Діти сідають на стільці. Психолог знову каже: «Візьміть м'ячі», намагаючись допомогти тому, хто перший раз залишився без м'яча. Гра продовжується, доки всі діти виконають зазначені дії.
6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: найвагомішу роль у перебігові корекційного процесу відіграє сім’я дитини. Батьки та люди із близького оточення здатні створити для дитини максимально сприятливе середовище для життя та розвитку.