1. Загальні відомості про спастичну диплегію. Спастична диплегія – найбільш поширений різновид церебрального паралічу, відомий також під назвою «хвороба Літтла». Вражає обидві половини тіла, причому більшою мірою ноги, ніж руки. Для спастичної диплегії характерне раннє формування контрактур, деформацій хребта і суглобів. Переважно діагностується у дітей, які народилися недоношеними (наслідки внутрішньошлуночкових крововиливів, інших чинників). При цій формі, як правило, спостерігається тетраплегія (тетрапарез), проте переважає м`язова спастика в ногах. Найбільш поширені прояви – затримка психічного та мовленнєвого розвитку, наявність елементів псевдобульбарного синдрому, дизартрія тощо. Часто зустрічається патологія черепних нервів: косоокість, що сходиться, атрофія зорових нервів, порушення слуху, порушення мови у вигляді затримки її розвитку, зниження інтелекту. Прогноз рухових можливостей менш сприятливий, чим при геміпарезі. Ця форма є найбільш сприятливою щодо можливостей соціальної адаптації. Ступінь соціальної адаптації може досягати рівня здорових при нормальному розумовому розвитку та хорошому функціонуванні рук.
2. Цілі психокорекційної роботи: надання психологічної, педагогічної та соціальної допомоги, забезпечення максимально повної та ранньої соціальної адаптації, загального та професійного навчання; розвиток позитивного ставлення до життя, суспільства, сім’ї, навчання та праці.
3. Завдання психолого - корекційної роботи:
- корекція та розвиток пам’яті, уваги, сприймання, мислення, мовлення тощо;
- розвиток функціональних можливостей пальців та рук, а також зорово - моторної координації;
- профілактика особистісних порушень, виховання стійких форм поведінки та діяльності.
4. Форма психокорекційної роботи: індивідуальна.
5. Методики:
а) для корекції та розвитку пам’яті, уваги, сприймання, мислення, мовлення:
- вправа «Геометричні фігури». Психолог із кольорового картону робить різні геометричні фігури. Необхідно розповісти дитині про форми (квадрат, коло, овал, трикутник). А потім запропонувати їй за допомогою фігур скласти якусь істоту (метелика), будівлю (хатинку). Нехай дитина за своїм бажанням сама складе якусь фігуру, а потім розповість про неї.
- гра «Побудуй гараж». Використовуючи яскраві машинки різних розмірів та конструктор, психолог має показати дитині, що із деталей можна побудувати гараж для машинки, яку обере дитина. Спочатку необхідно показати дитині конструктор. Розповісти про форми, колір. Нехай дитина бере предмети з різних боків, розповідає про свої враження від предмету. Необхідно уважно стежити за тим, як дитина реагує на сам процес будівництва. Потрібно заохочувати її, хвалити. Ця гра сприяє розвиткові пізнавальної активності та психічних процесів, дрібної моторики рук, привчає супроводжувати свої дії словами, підтримувати логічний порядок гри.
б) розвиток функціональних можливостей пальців та рук, а також зорово - моторної координації:
- методика «Формування маніпулятивної функції рук та диференційованих рухів пальців рук». На заняттях з іграшками з метою розвитку моторики рук дитині пропонується виконати різні по складності рухи. Спочатку дитину спонукають узяти правильно іграшку з різних положень - згори, знизу, збоку від неї, допомагають розглянути її, обмацати, поманіпулювати нею. Услід за цим розвивають прості дії. Спочатку вони здійснюються пасивно, тобто психолог виконує їх рукою дитини. Відпрацьовуються наступні дії: довільно відпустити іграшку з руки (за інструкцією: Дай!); довільно відпустити іграшку при приміщенні її в коробку; вийняти - вкласти іграшку самостійно або за допомогою дорослого; покатати машину, м'яч; відкрити - закрити коробку, кришку; зняти - надіти колечка пірамідки; покласти один на інший 2 - 3 кубики - зняти; погойдати ляльку; виконати наслідувальні дії - поплескати у долоні тощо.
- вправа «Шнурування». Береться велика картка, на якій по краях, а також в центрі в певній послідовності зроблені отвори. Краї отворів забарвлені в різні кольори. За допомогою довгої товстої нитки дитина виконує різні завдання (провести нитку через усі отвори по краю картки; протягнути нитку в кожен другий отвір; провести нитку тільки через дірочки, обведені червоним тощо; виконати обметування через край; в центрі картки зробити шнурування як в черевиках).
- вправа «Ліпимо героя мультфільму». Психолог має зліпити власноруч з пластиліну героя мультфільму. Показати його дитині, запропонувати їй розповісти, хто це, що він робить у мультику. Потім можна запропонувати дитині самій зліпити щось для цього героя: предмети побуту, їжу тощо.
в) для профілактики особистісних порушень, виховання стійких форм поведінки та діяльності:
- вправа «Малюємо почуття». Психолог дає дитині папір і олівці або фарби. І дає їй наступну інструкцію: «Візьми папір і намалюй, як ти себе в даний момент відчуваєш. Підбери кольори, відповідні твоєму почуттю. Ти можеш дряпати, можеш малювати лінії, кола, візерунки або картинку, загалом, усе, що тобі хочеться». Ця гра дозволить дитині без побоювання висловити будь-яке почуття і допоможе прийняти свої почуття і саму себе.
6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки - основні учасники педагогічної допомоги при ДЦП. Вони, а також інші члени сім’ї та люди із найближчого оточення здатні створити сприятливі умови для розвитку дитини, формування і неї адекватної самооцінки, вольових якостей тощо. Включення дитини до повсякденних справ родини здатне викликати у неї почуття радості, самоповаги та впевненості у собі.