1. Загальні відомості про подвійну геміплегію. Подвійна геміплегію - це одна з найбільш важких форм ДЦП, яка часто є наслідком хронічної пре - та перинатальної гіпоксії з дифузним ушкодженням півкуль головного мозку. Клінічно діагностується спастична тетраплегія (тетрапарез), псевдобульбарний синдром, когнітивні розлади, мовленнєві порушення. У більшості дітей спостерігаються епілептичні напади. Рухові розлади виражені рівною мірою в руках і ногах, або руки уражені сильніше за ноги. Для подвійної геміплегії характерне раннє формування контрактур, деформацій тулуба й кінцівок. Майже у половині випадків подвійної геміплегії рухові розлади супроводжуються патологією черепних нервів: косоокістю, атрофією зорових нервів, порушеннями слуху, псевдобульбарними розладами. Досить часто у дітей відзначають мікроцефалію, яка, звичайно, носить вторинний характер. Важкий руховий дефект рук і відсутність мотивації виключають самообслуговування і просту трудову діяльність.
2. Цілі психокорекційної роботи: психологічна, педагогічна та соціальна допомога дитині та її сім’ї , сприяння максимальній адаптації та розвиткові дитини, покращенню психологічного та фізичного стану.
3. Завдання психолого - корекційної роботи:
- розвиток сенсорних процесів;
- нормалізація тонусу м’язів та моторики;
- стимуляція голосових реакцій, звукової та мовленнєвої активності;
- розвиток емоційного спілкування.
4. Форма психокорекційної роботи: індивідуальна.
5. Методики:
а) для розвитку моторики рук:
- «Пальчикова гімнастика». Пальчикові ігри - важлива частина роботи по розвитку дрібної моторики рук. Вони захоплюючі і сприяють розвитку мови, творчій діяльності. Це інсценування римованих історій, казок, віршів за допомогою пальців. В ході пальчикових ігор діти, повторюючи рухи дорослих, активізують моторику рук. Тим самим виробляється спритність, уміння управляти своїми рухами, концентрувати увагу на одному виді діяльності.
- вправа «Хатинка і ворота». Психолог розповідає віршик та показує рухи, які дитина має повторювати.
На галявині хатинка (показується «хатинка»),
До хатинки шлях закритий (показуються «ворота»).
Ми ворота відчиняємо (долоні повертаються паралельно одна до одної),
У хатці радо всіх вітаємо (показується «хатинка»).
- вправа «Кільце». Психолог демонструє дитині певні рухи, які вона має повторювати (кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається до кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальця й мізинця; та сама вправа виконується пальцями лівої руки; ті самі рухи робити одночасно пальцями правої та лівої рук).
- вправа «Бочечка з водою». Психолог показує дитині, що необхідно зігнути пальці лівої руки в кулак, залишивши зверху отвір.
- вправа «Миска». Психолог показує дитині, що необхідно пальці обох рук трохи зігнути і прикласти один до одного.
- вправа «Дах». Психолог показує дитині, що необхідно з’єднати під кутом кінчики пальців правої та лівої рук.
- вправа «Пальці вітаються». Психолог демонструє дитині певні рухи, які вона має повторювати (з’єднати пальці обох рук «хатинкою». Кінчики пальців по черзі стукають один по одному; вітаються великий з великим, потім вказівний із вказівним тощо).
б) для розвитку сенсорних процесів:
- гра «Кольоровий букет». Необхідно підготувати квіти різного кольору та виготовлені із різних матеріалів. Дитині пропонується скласти букет. Під час складання букету дитина знайомиться із назвами кольорів, розмірами квітів, особливостями використаних матеріалів на дотик тощо.
в) для стимуляції мовної активності та розвитку жестового мовлення:
- вправа «Маленькі потішки. Сова». Психолог розповідає маленькі віршики та супроводжує їх виразною мімікою, жестами та рухами. Дитина має, у міру своїх можливостей, повторювати за психологом звуки та рухи.
Ох, ти, совушка - сова (загрожуємо пальчиком).
Ти — велика голова (показуємо ручками, яка велика голова)!
Ти на дереві сиділа (показуємо, як сиділа сова),
Головою ти вертіла (вертимо головою),
В траву повалилася,
До ями покотилася (тримаємося ручками за голову і гойдаємо нею).
г) для розвитку емоційного спілкування, а також для розвитку мислення та уяви:
- гра «Лялька обідає». Необхідно запропонувати дитині погратися з лялькою. Вибрати їй ім'я. Нехай вона від імені дитини ходить, обідає. Необхідно спостерігати, як дитя реагує на дії ляльки, розширяти коло ігор. Психолог має придумати якісь цікавий сюжет, щоб дитина не лише спостерігала, а й хотіла брати активну участь у грі. Така гра не лише сприятиме розвиткові спілкування, а й формуватиме вміння дитини розгортати послідовний ланцюжок дій із іграшкою.
6. Участь батьків та інших осіб у корекційному процесі: батьки та інші члени родини - це найважливіші учасники корекційного процесу. Вони здатні своєю підтримкою значно підвищити ефективність корекційних методик та сприяти покращенню стану дитини.