Ширину заплавних насипів поверху призначають відповідно до категорії дороги, а ухил укосів - у залежності від висоти насипу й умов її роботи.
У низьких заплавних насипів з відміткою Hmin укіс, що омивається водою проектують не крутіше ніж 1:2 з виположенням через кожні 6.…8 м висоти (рис.10.1,а).
У високих насипів (рис.10.1,б) укоси, на відмітках Hmin і менше проектують так само, як у низьких заплавних насипів, а верхню частину насипу, не піддану впливу хвиль і течії, проектують як звичайний дорожній насип з укосами крутістю 1:1.5...1:1,75.
Сухий укіс і укіс, що омивається водою сполучають горизонтальною площадкою - бермою шириною 2,5...3 м. Це підвищує стійкість насипу і полегшує проведення ремонтних робіт під час паводка.
На заплавах рік, що меандрують заплавні насипи можуть перетинати староріччя, де протягом усього року спостерігаються рівні води. У цьому випадку необхідно влаштування берм на рівні берегів староріччя. Їх виконують у вигляді контрбанкета з кам'яного накиду шириною не менш 2...3 м (рис.10.1,в).
Рис. 10.1. Поперечні профілі насипів на заплавах: