Першим вченим, який припустив, що Чумацький Шлях складається із віддалених зірок, був Демокрит. Ґрунтуючись на результатах своїх підрахунків, у XVIII столітті Вільям Гершель зробив спробу визначити розміри Галактики. Він довів, що наша зоряна система має скінчені розміри і утворює своєрідний товстий диск: у площині Чумацький Шлях простягається на відстань не більше 850 одиниць, а в перпендикулярному напрямку — на 200 одиниць, якщо взяти за одиницю відстань до Сіріуса. За сучасною шкалою відстаней це відповідає 7300 х 1700 світлових років.
Ця оцінка в цілому відображує структуру Чумацького Шляху, хоча вона вельми неточна. Річ у тому, що окрім зірок до складу диска Галактики входять також численні газопилові хмари, які послаблюють світло віддалених зірок. Перші дослідники Галактики не знали про цю поглинаючу речовину і вважали, що вони бачать усі її зірки. Реальні розміри Галактики було встановлено лише в XX ст. Виявилось, що вона є більш пласким утворенням, ніж припускали раніше. На вигляд Галактика нагадує зерно чечевиці з потовщенням посередині.
Так, у 40-і рр. XX сторіччя, спостерігаючи галактику М31, більше відому як туманність Андромеди, німецький астроном Вальтер Бааде(у ті роки він працював у США) відзначив, що плоский лінзоподібний диск цієї величезної галактики занурено у розріджену зоряну хмару сферичної форми — гало. Оскільки туманність Андромеди дуже схожа на нашу Галактику, Бааде припустив, що подібну структуру має і Чумацький Шлях. Зірки галактичного диска було названо населенням I типу, а зірки гало (або сферичної складової) —населенням II типу.