Сучасні уявлення про сценарій подій після «великого вибуху» зводяться до наступного.
Про початковий стан Всесвіту в момент Великого вибуху не можна сказати нічого. Приблизно після 10-43 с (час Планка) після зародження починається Планківська епоха: у цей час гравітація відділилася від інших полів. Проміжок часу між 10-43 та 10-36 c називають епохою великого об'єднання. Наприкінці цієї епохи в стані Всесвіту стався фазовий перехід, що призвів до наступноїінфляційної епохи — часу надзвичайно швидкого експоненціального розширення. Після інфляції (приблизно 10-34 с), впродовж якої Всесвіт розширився принаймні в 1026 разів, він складався із кварк-глюонної плазми. Десь в проміжку часу до 10-31 с відбувся процес, який називають баріогенезисом — порушення симетрії, внаслідок якого у світі навколо нас більше частинок, ніжантичастинок. Подальше розширення до часів порядку 10-11 с призвело до переходу матерії в стан, про який можна говорити впевненіше, оскільки він вивчається фізикою високих енергій. У час приблизно 10-6 c в охолодженій при розширенні кварк-глюонній плазмі почали утворюватися баріони — протони та нейтрони. Енергії цих частинок уже не вистачало для народження пар, а тому почалася масова анігіляція — уціліла тільки одна частинка на 1010, античастинки зникли зовсім. Через кілька хвилин після вибуху розпочався первинний нуклеосинтез з утворенням важчих багатонуклонних ядер. Нейтральні атоми стали утворюватися приблизно через 400 тис. років. Цей процес супроводжувався виникненням реліктового випромінювання, оскільки в плазмі електромагнітне поленевідривно зв'язане із зарядженими частинками, а при утворенні нейтральних частинок воно вивільнюється. Поступово в однорідному газі нейтральної речовини почали утворюватися газові туманності, а ще пізніше зірки.