2.1 Ознайомитися з виконанням електричної принципової схеми відповідно до ЄСКД.
2.2 Намалювати електричну принципову схему відповідно до ЄСКД.
2.3 Затвердити креслення у викладача.
2.4 Виконати креслення електричної принципової схеми відповідно до ЄСКД.
3. Теоретична частина
Схема – це графічний конструкторський документ, на якому показані у виді умовних чи зображень позначень складові частини виробу і зв'язки між ними.
Правила виконання й оформлення схем регламентують сьомою класи-фіцируємою групою ЄСКД. Види і типи схем, загальні вимоги до їхнього виконання повинні відповідати ДСТУ 2.701-84 “ЄСКД. Схеми. Види і типи. Загальні вимоги до виконання”, правила виконання всіх типів електричних схем - ДСТУ 2.702-75 “ЄСКД. Правила виконання електричних схем.” При виконанні електричних схем цифрової обчислювальної техніки керуються правилами ДСТУ 2.709-81 “ЄСКД. Правила виконання електричних схем цифрової обчислювальної техніки”. Позначення ланцюгів у електросхемах виконується за ДСТУ 2.709-72 “ ЄСКД. Система позначень ланцюгів в електричних схем”, буквено-цифрові позначення в електричних схемах - за ДСТУ 2.710-81” ЄСКД. буквено-цифрові позначення в електричних схемах”.
3.1 Загальні вимоги до виконання схем:
1. Схеми виконують без дотримання масштабу і дійсного просторового розташування складових частин виробу.
2. На схемах використовують стандартні графічні умовні позначки.
3. Варто домогтися найменшого числа зламів і перетинань ліній зв'язку, зберігаючи між рівнобіжними лініями відстань не менш 5мм.
4. На схему допускається поміщати різні технічні дані, що характеризують схему в цілому чи окремі її елементи. Ці зведення містяться або біля графічних позначень, або на вільному полі схеми, як правило, над основним написом.
5. Дозволяється виконувати схему на декількох аркушах.
3.2 Класифікація і позначення схем.
Схеми в залежності від видів елементів і зв'язків, що входять у склад
виробу (установки), підрозділяють на наступні види, що позначаються буквами:
- Електричні -Э;
- Гідравлічні -Г;
- Пневматичні - П;
- Газові (крім пневматичних) -Х;
- Кінематичні -ДО;
- Вакуумні – У;
- Оптичні –Л;
- Енергетичні Р;
- Розподілу – Е;
- комбіновані – З;
Схеми в залежності від призначення підрозділяють на наступні типи:
- структурні – 1;
- функціональні – 2;
- принципові (повні) – 3;
- з'єднань (монтажні) – 4;
- підключення – 5;
- загальні – 6;
- розташування - 7;
- об'єднання – 0.
Код схеми складається з букв, що визначає вид схеми, і цифри, що позначає тип схеми, наприклад, Э3 – схема електрична принципова, Э4 – схема електрична з'єднань.
3.3 Побудова схем.
Схеми виконуються без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин об'єкта чи не враховують враховують приблизно. Розташування умовних графічних позначень на схемі визначається зручністю читання схеми і повинне забезпечувати найкраще представлення про структуру виробу і взаємозв'язку його складових частин. Для цього при побудові схеми повинні дотримуватися наступні умови: елементи спільно виконуючі визначені функції, повинні бути згруповані і розташовані відповідно розвитку процесу ліворуч на право; розташування елементів усередині функціональних груп повинне забезпечувати найбільш просту конфігурацію ланцюгів; додаткові і допоміжні ланцюги повинні бути виведені зі смуги, зайнятої основними ланцюгами.
Допускаються умовно графічні позначення елементів розташовувати в тім же порядку, як вони розташовані у виробі, якщо це не порушує удобо-читаємоіть схеми. Для підвищення наочності схем допускається зобра-жувати графічні позначення чи елементів функціональних груп рознесеним способом, тобто розташовувати їхні складові частини в різних частинах схеми.
Лінії зв'язку зображуються у виді горизонтальних і вертикальних відрізків, що мають мінімальну кількість зламів і взаємних перетинань. Величина проміжку між двома сусідніми рівнобіжними лініями повинна бути не менш 5мм незалежно від прийнятої товщини лінії.
На схемах дозволяється графічно виділяти пристрої, функціональні групи. Для виділення пристроїв і функціональних груп використовується тонка штрихпунктирна лінія з однією крапкою.
Фігура, що окреслюється, як правило, повинна бути прямокутник.