Розміри умовно графічних позначень

Стандартні умовно графічні позначення елементів виконують по розмірах, зазначеним у відповідних стандартах. При виконанні ілюстра-тивних схем на великих форматах можна всі умовно графічні позначення пропорційно збільшувати в порівнянні з приведеними в стандартах.

Допускається на схемі збільшувати розміри позначень окремих елементів, якщо необхідно графічно виділити особливе чи важливе значення елемента, а також помістити усередині позначення передбачені стандартами кваліфікуючі чи символи додаткову інформацію. Для забезпечення візуаль-ного сприйняття схеми відстань між двома сусідніми лініями в будь-якому

графічному позначенні повинне бути не менш 1,0 мм.

УГП деяких єдементів приведені на рис. 3.1, 3.2.

 


а) б) в) г)

 

д) е) ж)

 

з)

Рисунок 3.1 УГО резистора (а), ємностей (б, в), діодів (м, д, е), загального проводу (ж) і транзистора (з)

 

 
 

 

 


 

Риссунок 3.2 УГО мікросхеми К155ИЕ2 (N=1, 2, 3 ...)

 

3.3.2 Лінії.

Електричні зв'язки зображуються, як правило, тонкими лініями, товщину яких вибирають у межах від 0,2 до 1,0мм.

Для виділення найбільш важливих ланцюгів (наприклад ланцюгів силового харчування) можна використовувати стовщені і товсті лінії.

Умовно графічні позначення і лінії зв'язку виконують лініями однієї і тієї ж товщини. Оптимальна товщини 0,3...0…0,4 мм, що відповідає за

ДСТУ 2.303-68, суцільною тонкою лінією.

 

3.4 Правила виконання принципової схеми (Э7).

Схема є повною електричною схемою об'єкта, на якій зображуються всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю в об'єкті заданих електричних процесів, усі зв'язки між ними, а також елементи підключення (рознімання, затиски), якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги.

Електричні елементи на схемі зображуються умовними графічними позначеннями, накреслення і розміри яких встановлені в стандартах ЄСКД.

До складу схеми, крім зображення, входять напису, що характеризують вхідні і вихідні ланцюги, позиційне позначення компонентів і перелік елементів.

 

3.4.1 Позиційне позначення елементів.

Усім зображеним на схемі елементам і пристроям у межах об'єкта привласнюються умовні буквено-цифрові позиційні позначення.

Позиційні позначення елементам привласнюються в бокових вівтарях виробу. Порядковий номер елемента починаючи з одиниці, привласнюють у межах групи елементів з однаковим буквеним позиційним позначенням однієї чи групи одного типу відповідно до послідовності їхнього розташування на схемі зверху вниз у напрямку ліворуч на право, наприклад R1,R2,...C1,C2.

Позиційні позначення проставляються на схемі поруч з умовними графічними позначеннями елементів і пристроїв із правої сторони над ними.

Позначення пристрою вказують чи зверху праворуч від зображення (мал. 3.1 а). При рознесеному способі зображення позиційні позначення проставляють біля кожної складової частини (рис. 3.2 б).

а) б)

Рисунок 3.2 Позначення пристрою

3.4.2 Перелік елементів.

Дані про елементи і пристрої, зображених на схемі виробу, записують у перелік елементів. Допускаються усі відомості про елементи поміщати поруч з їхнім зображенням на вільному місці схеми. Зв'язок між уловними графі-чними позначеннями і переліком елементів здійснюється через позиційне позначення.

Перелік елементів міститься на першому листі чи схеми виконується у виді окремого документа на листі формату А4 з основним написом для текстових документів за формою 2 чи 2а ДСТ 2.104-68. Перелік елементів оформляється у виді таблиці і заповнюють зверху вниз. У графах переліку вказуються наступні дані:

- у графі “Поз. позначення” - позиційні позначення елемента;

- у графі “Найменування” - найменування елемента відповідно до документа, на підставі якого він застосований, і позначення цього документа;

- у графі ”Кіл.” – кількість однакових елементів;

- у графі “Примітка” – технічні дані елемента, що не містяться в його найменуванні.

Порядок запису елементів у перелік наступний:

Елементи записуються по групах за абеткою буквених позиційних позначень, розташовуючи по зростанню порядкових номерів у бокових вівтарях кожної групи, а при цифрових позначеннях – у порядку їхнього зростання.

Для скорочення переліку допускаються однотипні елементи з однаковими параметрами і послідовними порядковими номерами записувати в перелік одним рядком, указуючи тільки позиційні позначення з найменшим і найбі-льшої порядковими номерами. У графі ”Кіл.” указують загальна кількість таких елементів. При записі однотипних елементів допускається не повторю-

вати в кожнім рядку найменування елемента, а записувати його у виді загального найменування до відповідного групі елементів. У загальному найменуванні записують найменування, тип і позначення документа, на підставі якого застосовані ці елементи.

Приклад переліку елемента приведений у додатку А.

3.5 Формати, основний напис

ДСТУ 2.310-68 “ЄСКД. Формати ” встановлює основний і додаткові формати аркушів креслень, схем і інших конструкторських документів.

Позначення і розміри основних форматів приведені в табл.1

Таблиця 1

Позначення формату А0 А1 А2 А3 А4
Розміри сторін, мм 841x1189 591x841 420x594 297x420 210x297

 

При виборі форматів необхідно враховувати обсяг і складність проектованого виробу. Обраний формат повинний забезпечувати компактне виконання схеми без порушення його наочності і зручності користування.

Кожен конструкторський документ повинний мати основний напис, що містить загальні відомості про зображені об'єкти.

Форми, розміри, зміст порядок заповнення основних написів і додаткових граф до них у конструкторських документах установлюється ДСТУ 2.104-68 “ЄСКД. Основні написи” у частині розміщення основного напису, поділу полючи схеми на зони й оформлення полючи для підшивки.

Для креслень і схем передбачена основний напис, додаткові графи до неї, а також розміри рамок на кресленнях і схемах за формою 1

ДСТУ 2.104-60.

Приклад заповнення штампа приведений на рис. 3.3

Рисунок 3.3 Штамп

Основні написи виконуються суцільними і суцільними тонкими лініями за ДСТ 2.303-68 “ ЄСКД. Лінії”. Розташовують основні написи в правому нижньому куті конструкторських документів. На мал. показані варіанти розташування основного напису на різних форматах. Формат А4 розташовується тільки вертикально – основний напис унизу листа

(рис. 3.3 а).

Формат більше, ніж А4 розташовується як вертикально, так і горизонтально:

основний напис може бути нанесена як уздовж довгої (рис. 3.4 б), так і уздовж короткої (рис. 3.4 в) сторони листа.

 

а) б) с)

Рисунок 3.4 Розташування основного напису

Рамку, що обмежує поле схеми, наносять суцільною основною лінією на відстані 5мм від границі формату зверху, праворуч і знизу; ліворуч залишають поле шириною 20мм для підшивки схем.