Загальною властивістю сенсорних систем є їх здатність пристосовувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника. Цю властивість називають адаптацією. Суть її полягає в тому, що при високій інтенсивності чутливість підвищується. Яскравий приклад цьому – адаптація очей до темряви. Адаптація пов'язана з діяльністю різних відділів аналізаторів. Так, частина рецепторів збуджується тільки тоді, коли змінюється інтенсивність дії збудника. Якщо постійна сила подразника слабка, рецептор його не сприймає. Тобто, адаптація – це процес пристосування до умов середовища.
На організм людини впливає такий кліматичний чинник, як температура. До різних температур людський організм пристосовується завдяки адаптивним механізмам. Наприклад, адаптащя до низької температури.
Тим не менш, не всі люди в однаковій мірі здатні до адаптації. Зокрема, у деяких осіб при умовах Півночі захисні механізми і адаптивна перебудова організму можуть призвести до дезадаптації – цілої низки патологічних змін, які називають «полярною хворобою».
Адаптація до високої температури. Висока температура може впливати на організм людини при штучних і природних умовах. У першому випадку мова йде про роботу в приміщеннях з високою температурою, яка чергується з перебуванням в умовах комфортної температури.
Висока температура середовища збуджує теплові рецептори, імпульси яких включають рефлекторні реакції, спрямовані на підвищення тепловіддачі. При цьому розширюються судини шкіри, збільшується кровообіг, а теплопровідність периферичних тканин зростає в 5 – 6 разів. Якщо для підтримки теплової рівноваги цього недостатньо, починається рефлекторне потовиділення – найбільш ефективний спосіб віддачі тепла.
Адаптація людини до дії екологічних факторів.Живим організмам на різних рівнях організації властива адаптація до умов існування. Всі живі істоти і їх угруповання пристосовані до певних екологічних умов середовища.
Адаптація виникає і розвивається на базі спадкової програми організму і його здатності змінюватися під впливом природного відбору. У кожному середовищі виживають лише ті організми, генотипи яких забезпечують існування нащадків за даних конкретних умов. Так з'явилися організми, пристосовані до існування високо в горах, в пустелі або океані, в полярних або екваторіальних широтах і т.п. Те, що всі організми мають адаптивні можливості змінюватися в певних межах, пристосовуватися до змінюваних умов середовища, як правило, зберігаючи постійність гомеостазу, запрограмовано генотипом. Умови середовища впливають на організм людини. При зміні середовища існування у людини, особливо тоді, коли він потрапляє в екстремальні умови, чітко виявляються індивідуальні реакції організму. Пристосування забезпечують фізіологічні резерви організму. Наприклад, якщо змінюється температура середовища, починають діяти терморегуляторні механізми; для пристосування до іншого тимчасового поясу або умов високогір'я може знадобитися кілька діб, а у разі переселення в інші кліматичні умови – тижні або місяці. Компенсаторні механізми пристосування до різних факторів середовища не у всіх однакові. Іноді людина так і не може адаптуватися до нових умов.
Вивчення компенсаторних можливостей людського організму і встановлення фізіологічних причин їх індивідуальних коливань важливо у зв'язку з освоєнням арктичних зон, глибин океану, космосу...
У космічному кораблі на різних етапах польоту людина відчуває вплив таких чинників, як невагомість, перезавантаження, вібрація.
Визначення адаптаційних можливостей організму. Система кровообігу служить індикатором адаптаційного потенціалу організму. Перехід від здоров'я до хвороби, від норми до патології – процес поступового зниження ступеня адаптації організму до умов навколишнього середовища.
Функціональний стан (або рівень здоров'я) оцінюється за такими ознаками:
Ø задовільною адаптацією організму до умов навколишнього середовища при високих чи достатніх функціональних можливостях організму;
Ø напругою адаптаційних механізмів, при якому достатні функціональні можливості забезпечуються за рахунок мобілізації функціональних резервів;
Ø незадовільною адаптацією організму до умов навколишнього середовища при зниженні функціональних можливостей;
Ø зривом адаптації, що супроводжується різким зниженням функціональних можливостей організму.
Адаптаційний потенціал розраховується за формулою:
АП (в баллах) = 0,011 × (П) + 0,014 × (АТс) + 0,008 × (АТд) + 0,014 × (В) + 0,009 × (М) – 0,9 × (Р) – 0,27, (5)
де АП – адаптаційний потенціал;
II – пульс;
АТс – систолічний артеріальний тиск;
АТд – діастолічний артеріальний тиск;
В– вік (число років);
Р – зріст (м);
М – маса тіла.
За допомогою цієї формули забезпечується розпізнавання функціональних станів у більш ніж 70 відсотках спостережень. Для визначення рівня функціональних станів використовується наступна шкала:
1. Задовільна адаптація – не більше 2,1 бала;
2. Напруга механізмів адаптації – 2,11 – 3,2 бала;
3. Незадовільна адаптація – 3,21 – 4,3 бала;
4. Зрив адаптації – 4,31 бала і більше.
Підвищення адаптаційних можливостей організму.Кожна людина повинна сприяти підвищенню витривалості свого організму. Однією з необхідних умов цього є своєчасне і раціональне харчування. Недолік або надлишок їжі, порушення співвідношення поживних речовин у раціоні знижують опірність організму і його здатність до адаптації.
Іншою, не менш важливою, умовою нормального функціонування організму є чергування режиму сну та активності, роботи і відпочинку.
Але особливу роль у підвищенні адаптаційних можливостей організму відіграють фізичне тренування і загартування.
Регулярні фізичні вправи є найбільш ефективним засобом підвищення опірності організму хворобам і несприятливим впливам навколишнього середовища. Людина, яка займається спортом, набуває високий рівень витривалості.
Рухова активність позитивно впливає на життєдіяльність організму, зокрема на збалансованість метаболізму, активізацію вегетативних систем, формування нервових механізмів, управління процесами, розвиток організму в цілому.
Завдяки тренованості полегшується встановлення адаптаційних реакцій організму до екстремальних умов.