Контроль рівня знань студентів щодо засвоєння ними тем з дисципліни „Логіка” здійснюється під час семінарських занять на підставі:
– усного опитування, яке включає перевірку знань відповідного теоретичного матеріалу та правильність виконання домашніх завдань;
– письмового контролю (аудиторної тематичної короткострокової контрольної роботи), яка включає відкриті запитання та пропозиції: 1) дати визначення змісту основних фундаментальних понять логічної теорії, класифікації основних логічних операцій та правил їхнього виконання; 2) виконати логічний аналіз запропонованих конкретних текстів; 3) навести власні змістовні приклади для ілюстрації розуміння специфіки логічних форм мислення, тощо.
Написання студентом кожної тематичної письмової контрольної роботи, запропонованої викладачем протягом семестру для академічної групи, є обов’язковою умовою для його допуску до заліку і визначення результату підсумкового оцінювання з дисципліни „Логіка”.
Оцінка усних та письмових відповідей студентів здійснюється за п’ятибальною шкалою: „5” – відмінно, „4” – добре, „3” – задовільно, „2” – незадовільно, „1” – дуже низький рівень, „0” – відсутність будь-яких знань (або відсутність студента при написанні роботи).
При оцінюванні тематичної письмової роботи, яка включає 10 запитань для кожного варіанту, кожна правильна відповідь оцінюється в 0,5 бали, а кінцевий результат визначається як сума набраних балів за кожну правильну відповідь.
Згідно навчальної програми формою підсумкового семестрового контролю з дисципліни „Логіка” є залік (і для денної, і для заочної форм навчання).
Підсумкове оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою.
Підрахунок підсумкової (залікової) кількості балів, на які заслуговує студент по завершенні вивчення дисципліни „Логіка”, здійснюється на підставі визначення середньої оцінки за поточну успішність (за результатами всіх оцінок, отриманих ним протягом семінарських занять) та застосування до неї коефіцієнта 20.
При оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.
Студент отримує допуск до заліку лише у тому випадку, якщо його середня оцінка за поточну успішність є не меншою за 2,5.
Якщо протягом семестру поточна успішність студента є меншою, ніж 2,5, то у залікову відомість виставляється „не зараховано”, а кількість балів визначається шляхом множення його середньої поточної оцінки на коефіцієнт 20. Такий студент скеровується на залік за талоном № 2 і здає його протягом додаткової сесії по ліквідації академзаборгованості.
ПЕРЕЛІК ЗАЛІКОВИХ ПИТАНЬ З КУРСУ “ЛОГІКА”
1. Значення терміну “логіка”.
2. Визначення логіки як науки.
3. Об’єкт та предмет вивчення логіки як науки.
4. Характеристика мислення як об’єкту дослідження логіки. Структура мислення.
5. Характеристика “логічної форми” мислення. Основні форми мислення.
6. Характеристика логічного закону. Основні закони формальної логіки.
7. Поняття “істини” в традиційній (арістотелівській) логіці.
8. Поняття “логічної помилки”. Види логічних помилок.
9. Основні принципи логічного аналізу мови як засобу виразу думок.
10. Предмет вивчення семіотики. Характеристика рівнів семіотичного аналізу мовних виразів.
11. Характеристика штучних мов. Поняття “формалізованої мови” в логіці.
12. Сутність основного методу логіки як науки.
13. Місце логіки в пізнавальній діяльності людини.
14. Значення логіки для формування культури (професійної культури) мислення людини.
15. “Поняття” як форма мислення. Логічна структура поняття.
16. Мовні форми виразу понять. Особливості взаємозв’язку поняття і слова.
17. Види понять за змістом і за обсягом.
18. Сумісні та несумісні відношення між поняттями. Зображення даних відношень за допомогою кіл Ейлера.
19. Відмінність між протилежними та суперечливими поняттями.
20. Узагальнення понять як логічна операція.
21. Обмеження понять як логічна операція.
22. Сутність визначення (дефініції) понять як логічної операції. Логічна структура визначення.
23. Логічні різновиди та способи визначень змісту понять.
24. Логічні вимоги (правила) щодо визначення змісту понять.
25. Сутність поділу (класифікації) понять як логічної операції. Логічна структура поділу.
26. Логічні різновиди поділу обсягу понять.
27. Логічні вимоги (правила) щодо поділу (класифікації) обсягу понять.
28. “Висловлювання” як форма мислення. Логічна структура висловлювання.
29. Мовні форми виразу висловлювань. Особливості взаємозв’язку висловлювання і речення.
30. Види висловлювань. Прості і складні висловлювання.
31. Види простих висловлювань. Характеристика атрибутивних, реляційних та екзистенціальних висловлювань.
32. Характеристика простих атрибутивних висловлювань за кількістю та якістю, формалізовані схеми їхньої побудови.
33. Види складних висловлювань, їх характеристика.
34. Умови істинності складних висловлювань.
35. Логічні відношення між висловлюваннями, критерії їх встановлення. “Логічний квадрат” як спосіб зображення відношень між простими атрибутивними висловлюваннями.
36. “Умовивід” як форма мислення. Логічна структура умовиводу.
37. Поняття про необхідні (демонстративні) та імовірнісні (недемонстративні) висновки.
38. Дедуктивний умовивід: визначення, різновиди, правила побудови.
39. Індуктивний умовивід: визначення, різновиди, правила побудови.
40. Умовивід за аналогією: визначення, різновиди, правила побудови.
41. Місце методу аналогії (моделювання) в пізнавальній діяльності людини.
42. Умови підвищення степені вірогідності висновку в імовірнісних умовиводах.
43. Загальна характеристика основних формально-логічних законів.
44. Закон тотожності. Характеристика логічних вимог (норм) даного закону та ознаки логічних помилок, що виникають при порушенні даних вимог.
45. Закон несуперечності. Характеристика логічної вимоги (норми) даного закону та ознаки логічних помилок, що виникають при її порушенні.
46. Закон виключеного третього. Характеристика логічної вимоги (норми) даного закону та ознаки логічних помилок, що виникають при її порушенні.
47. Закон достатньої підстави. Характеристика логічних вимог (норм) даного закону та ознаки логічних помилок, що виникають при порушенні даних вимог.
48. Доведення та спростування як логічні операції, їхня логічна структура.
49. Види доведень та спростувань.
50. Логічна характеристика непрямого доведення „від супротивного”.
51. Способи спростувань.
52. Логічні ознаки тези, спростованої шляхом критики: а) самої тези; б) аргументів доведення; в) демонстрації доведення.
53. Правила побудови доведень та спростувань; характеристика найтиповіших логічних помилок, що виникають при порушенні цих правил.
54. Характеристика суперечки як методу вирішення спірних питань. Логічна структура суперечки.
55. Відмінності між дискусією і полемікою як різновидами суперечки.
56. Класифікація суперечок за метою проведення, професійними сферами діяльності людини, організаційними формами проведення.
57. Характеристика конструктивної та неконструктивної суперечок.
58. Поняття стратегії й тактики ведення суперечок. Різновиди тактичних прийомів.
59. Логічні правила ведення суперечок.
60. Логічна характеристика “безпредметної”, “безцільної” та “некоректної” суперечок.
61. Софістичні прийоми, що використовуються у суперечках.
62. Некоректні позалогічні (психологічні) засоби впливу на аудиторію в суперечках.
63. Запитання як засіб пізнавальної діяльності. Логічна структура запитання.
64. Види запитань та види відповідей, їхня логічна характеристика.
65. Логічні правила формулювання запитань та відповідей.
66. Поняття логічного методу. Види логічних методів.
[1] Література, подана у списку базової літератури із символом *, належить до підручників. Тематичний зміст цих підручників відповідає представленій програмі, отож студент може використовувати будь-який підручник із запропонованих, а також ті підручники з логіки, які не ввійшли до даного переліку. З цієї причини бібліографія підручників подається в кінці програми, а не після кожної теми із зазначенням відповідних сторінок.
При виборі підручника студент повинен враховувати й той факт, що кожен підручник в якості змістовно-ілюстративної та методичної бази може використовувати інформаційний матеріал з різних галузей знання, що лише підкреслює логічну єдність категоріальної структури мислення та універсальність основних правил та законів логіки.