Екосистем та біоценозу.

Фітоценоз є|з'являється| частиною|часткою| біогеоценозу, його основним енергетичним блоком, що акумулює сонячну енергію. Поняття «Біогеоценоз» було введене в 1942г. академіком В. М. Сукачовим.

Біогеоценоз – взаємозумовлений комплекс живих і абіотичних (неживих)) компонентів, пов'язаних між собою обміном речовин і енергії; є екосистемою, яка по межах збігається з фітоценозом.

Біоценоз є складною системою, що складається , на думку В.М.Сукачова, з: екотопу (кліматоп, едафотоп) та біоценозу (фітоценоз, зооценоз, мікробоценоз, мікоценоз, альгоценоз, ліхеноценоз). Межі|кордони| біогеоценозу визначаються – по горизонталі межами|кордонами| фітоценозу, що в нього входить, а по вертикалі – висотою надземних органів рослин та глибиною проникнення їх підземних органів, а також мікроорганізмів.

Екотоп– певний режим екологічних чинників (повітря, водний, температурний, мінерального живлення, температурно-радиоционный та ін.) на ділянці земної поверхні. Складається з кліматопа і едафотопа чи гідротопа.

Біотоп– ділянка земної поверхні (суші або водойми) з живими організмами, що проживають у ньому, і однорідними абіотичними умовами середовища, тобто екотоп, перетворений живими організмами (біоценозом).

Фітоценоз є|з'являється| центральним компонентом біогеоценозу за двома причинами:

· Він визначає межі|кордони| біогеоценозу;

· Є|з'являється| головним акумулятором енергії і речовини в біосфері Землі|грунту| ( фітомаса складає 95-98% всієї біомаси планети).

Отже, фітоценоз є нібито обмежуючим фактором біогеоценозу, тобто фітоценоз окреслює межі біогеоценозу. Видовий склад фітоценозу визначає природу біогеоценозу( БГЦ боліт, лук, лісу, водні тощо). Разом з тим, біогеоценоз, звичайно є об’єднанням певної сукупності екологічно близьких фітоценозів або рослинних угруповань.

У природі рослини ніколи не ростуть ізольовано, а завжди об’єднуються в певні групи організмів, взаємодіють одна з одною та з іншими живими організмами і абіотичним середовищем, створюючи складні природні системи (екосистеми). Основною біологічною і структурною одиницею яких є фітоценоз.

Поняття «екосистема» введене в 1935г. англійським геоботаником А. Тенслі. На його думку, екосистема – безранговая, безрозмірна функціональна система, що складається із співтовариств живих організмів і місця їх існування. Як говорив В.В. Мазінг (1966г.) розмір екосистеми може бути «від

 

 

Схема взаємозв’язків структурних

елементів біогеоценозу (за В. М. Сукачовим )

 

купини до оболонки» (крапля дощу, дерево, біогеоценоз, біосфера, пілотований космічний корабель).

Екосистема – це функціональна система, яка вбирає в себе угрупування живих організмів разом із середовищем, в якому вони мешкають.

Екосистеми – відкриті термодинамічні цілісні системи, що існують за рахунок надходження енергії з навколишнього середовища.

За характером функціонування речовини розрізняють екосистеми:

- закриті - в яких речовина циркулює від продуцентів до редуцентів по колу в межах цієї екосистеми.

- відкриті - речовина по колу не обертається, а вилучається і переноситься в іншу екосистему.

Відносно механізму саморегуляції розрізняють екосистеми здатні або не здатні до саморегуляції.

Кожна екосистема включає в себе не тільки живі організми (біотичні фактори), а й неживі елементи оточуючого середовища (абаотичні фактрори), які взаємодіють у процесі функціонування екосистем. Великий вплив на життєдіяльність екосистем має й людина (антропогенний фактор).

В екосистемі біотичні відносини виникають на базі живлення (трофічні зв’язки), де рослини, як автотрофи, відіграють роль продуцентів органічної речовини, тому вони обов’язково входять до всіх трофічних ланцюгів.

 

Обов’язковою складовою будь-якого БГЦ чи екосистеми є біоценоз, до складу якого входять тварини, вищі та нижчі рослини, мікроорганізми, гриби, водорості, лишайники, мохи, віруси. Всі вони в процесі життєдіяльності створюють складні багатоступінчасті системи взаємовідносин.

Біоценозом називають – сукупність усіх взаємозв’язаних і взаємодіючих живих організмів, що населяють певну територію з більш-менш однаковими умовами існування.

Біоценоз розглядають, як історично складену інтегральну систему, до якої входять окремі, до певної міри відособлені, ценози, утворені певними групами організмів. Так мікробоценоз, утворений мікроорганізмами, мікоценоз – грибами, альгоценоз – водоростями, ліхеноценоз – лишайниками, зооценоз – тваринами, фітоценоз – рослинами. Відносини, які існують між складовими частинами біоценозу, називають біоценотичними, за своєю природою вони фітогенні, зоогенні, абіогенні. Фітогенні відносини виникають в результаті взаємодії вищих рослин між собою, або вищих з нижчими – мікроорганізмами, грибами, водоростями тощо; зоогенні – між тваринами окремих груп (напр. ссавці, комахи, гельмінта та ін.); абіогенні – між живими організмами й абіотичними факторами навколишнього середовища.

Розглядаючи фітогенні взаємовідносини, які складаються в фітоценозі, треба пам’ятати, що вони формуються двома групами рослин: автотрофними і гетеротрофними.

Автотрофні створюють необхідні для свого життя органічні речовини з неоранічних (Н₂О; СО₂) у процесі фотосинтезу (за допомогою світлової енергії) або хемосинтезу ( енергії хімічних реакцій). Завдяки функціонуванню автотрофних організмів у біоценозі акумулюється велика маса органічної речовини, яка використовується фітофагами, які є, в свою чергу, кормом для хижих гетеротрофних організмів. Мінералізацію органічної речовини в природній обстановці здійснюють деструктори, зокрема аеробні та анаеробні бактерії, сапрофітні гриби, водорості, тваринні організми тощо.