Явні та приховані функції конфлікту

Розрізняють явні та латентні (приховані) функції конфлікту.

1. Явні функції конфлікту характеризуються тим, що його наслідки співпадають з цілями, які проголошували й переслідували опоненти конфлікту. Наприклад, якщо уряд Росії, починаючи військові дії з чеченськими бандитськими формуваннями, заявив про їх ліквідацію, то насправді добився цього. Явна функція конфлікту — це також перемога шахтарів в їх конфлікті з адміністрацією, якщо вони переслідували саме цю мету.

1 Приховані (латентні) функції конфлікту — такі, коли його наслідки виявляються лише з часом та які певною мірою відрізняються від намірів, раніше проголошених учасниками конфлікту. Латентні функції можуть виражатися також в тому, що його наслідки взагалі можуть виявитися несподіваними й такими, що не відповідають цілям учасників конфлікту. Так, ніхто з учасників Чеченського конфлікту не припускав, що в ході його будуть знищені установки по переробці нафти, яких у республіці була велика кількість, й в результаті виникне небезпека екологічної катастрофи не тільки в Чечні, а й за її межами. Страйкуючі шахтарі, які виступали з вимогами до уряду країни наприкінці 80-х, — початку 90-х рр. ХХ ст. скасувати держзамовлення і дати їм можливість вільно розпоряджатися прибутком, дуже багато зробили для реформування суспільства, але вони й не припускали, що вже наприкінці 90-х р. ХХ ст. вимагатимуть повернути держзамовлення.

Оцінка функції конфлікту. З погляду функцій, конфлікт — достатньо суперечливе явище. Вступаючи у протиборство, люди можуть добитися реалізації поставлених цілей. Але часто важко передбачити навіть не дуже віддалені наслідки, які за цим виникніть пізніше. При цьому наслідки можуть мати як позитивний, так й негативний характер для учасників конфлікту. Працівник, який вступив у конфліктні відносини з адміністрацією, може добитися своєї найближчої мети, наприклад, виплати компенсації за вимушений прогул. Але через якийсь час за цим може підпасти під звільнення з роботи під яким-небудь іншим слушним приводом. Для звільненого співробітника це швидше за все буде латентна функція конфлікту і при цьому негативна. Але услід за цим він може влаштуватися і на привабливіше, ніж раніше, місце роботи. І тоді це буде позитивна латентна функція конфлікту. У такому разі часто говорять „не було б щастя, та нещастя допомогло”.

Таким чином, як явні, так й латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так й позитивними, тобто вони можуть мати подвійний характер.

Якщо функція конфлікту позитивна для його учасників, говорять про функціональний конфлікт, якщо навпаки, то це дифункціональний конфлікт, результати якого є негативними для його учасників та на які вони не розраховували.

Слід особливо підкреслити, що оцінка функцій конфлікту як позитивна або негативна завжди носить конкретний характер. З погляду одного суб’єкта конфлікту, він може розглядатися як позитивний, з погляду іншого — як негативний. Іншими словами, існує суб’єктна відносність в оцінці характеру функції конфлікту. Крім того, один й той же конфлікт у різних відносинах та в різний час може оцінюватися з різних або навіть протилежних позицій. Це свідчить про релятивістський характер функцій конфлікту. Так, Жовтнева соціалістична революція так само, як і перемога на початку 90-х рр. сил, які виступали під гаслом реформ, у нас в країні розглядалися по-різному в різний час і різними соціальними шарами.

Все це свідчить про те, що конфлікт — це функціонально суперечливе явище, а співвідношення його позитивних і негативних функцій завжди повинне розглядатися конкретно.

Біли ж мати на увазі об’єктивний критерій оцінки функцій конфлікту, то в загальному плані можна, мабуть, сказати, що соціальний конфлікт носить функціональний характер у тому випадку, якщо він сприяє розвитку ширшої соціальної системи. Для внутрішньоособового конфлікту — це буде особа, для міжособового — група і т. ін. Проте, й в цьому плані не все йде гладко і безпроблемно. Бо завжди слід мати на увазі ті витрати (ціну конфлікту), які пов’язані з ним. Так, організація, яка реалізує свої цілі за рахунок непомірної інтенсифікації праці та здоров’я людей; армія, яка перемагає за рахунок великих втрат й т. ін., — зазначені приклади свідчать, що перемога в конфлікті може бути й пірровою. Таким чином, у цьому випадку ми стикаємося з функціональною суперечністю конфлікту − не все, що йде на користь розвитку ширшої соціальної системи, є функціональним для складових її елементів.

Проте, не дивлячись на всю релятивність оцінок функцій конфлікту, за своїм сенсом, значенню і ролі їх можна розділити на дві групи:

1) конструктивні (позитивні) функції конфлікту;

2) деструктивні (негативні) функції конфлікту.

Таким чином, конфлікт може бути функціональним і вести до підвищення ефективності організації та дисфункціональним, що призводить до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва і ефективності організації.