Як і будь-яка інша юридична дисципліна, міжнародне публіч¬не право містить певні загальні принципи, ідо сформувалися як результат абстрагування основних елементів правових норм, які входять до складу цього права. Принципи виникли і розвинулися у міждержавних відносинах одночасно з еволюційним розвитком міжнародного права протягом різних історичних епох, відбиваючи умови і відповідні соціально-економічні потреби цих епох. Кіль¬кість принципів, зміст і сфера їх застосування знаходяться в по¬стійному розвитку та збагаченні.
Один з найдавніших принципів міжнародного публічного права є принцип «pacta sunt servanta». Він пройшов через багато сто¬літь, через ухвали багаточисельних конгресів й конференцій і пе¬ретворився в один з основних принципів міжнародного права, за¬кріплений в Статуті ООН (ст. 2), у ст. 26 Конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, а також у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року. Принцип суверенітету був сформульований ще у середні віки в умовах бо¬ротьби за утворення національних держав. Пізніше — в епоху сходження буржуазії установилися нові принципи, поряд з яки¬ми і принцип невтручання у внутрішні справи та рівності в правах держав. У сучасних умовах утворилися та розвинулися такі нові принципи, як принципи утримання в міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування, принцип співробітництва та ін.
Отже, принципи міжнародного права є історичними категорія¬ми, які виникли і розвинулися одночасно з еволюцією і прогресом суспільства, держав і відносин між ними. Як принципи міжнарод¬ного права вони мають юридичну природу цього права, тобто є відбиттям узгодження воль держав, що виявляється у договорах або звичаях і мають головну функцію - регламентацію відносин між державами.
Виходячи із зазначеного, основні принципи міжнародного пу¬блічного права можна визначити, як його загальновизнані норми, що лежать в основі всього міжнародного права і відображають його головні ідеї та цілі і, отже, мають Збільш важливе значення для забезпечення нормального функціонування міждержавної системи, для розв'язання міжнародних проблем.
Використання слова «основні» пояснюється тим, що мова йде про принципи, які є основою всієї системи міжнародного права, на відміну від окремих галузей
міжнародного публічного права, де також існують свої принципи.
Характерною особливістю основних принципів є їх універсаль¬ний характер, у тому розумінні, що вони обов'язкові для всіх дер¬жав. Жодна держава не може користуватися будь-якими перева¬гами, що випливають з міжнародного права, не визнаючи при цьому його основних принципів. Оскільки дія принципів розпов¬сюджується навіть па ті сфери відносин суб'єктів, які з якихось причин не врегульовані конкретними нормами, принципи, таким чином, є фундаментом міжнародного правопорядку. Як указу¬ється в Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, «сумлінне дотримання принципів міжнародного права, які стосу¬ються відносин дружби і співробітництва між державами, і- сум¬лінне виконання державами зобов'язань, прийнятих згідно зі Статутом, мають найважливіше значення для підтримування міжна¬родного миру і безпеки та для досягнення інших цілей Органі¬зації Об'єднаних Націй»'.
У науці міжнародного права домінує думка, що основні принципи міжнародного публічного права є принципами «jus cogens», тобто мають вищу імперативну силу. мають обов'язкову силу для всіх суб'єктів міжнародного права. У той же час від галузевих принципів держави можуть відступати за взаємною угодою, якщо при цьому не порушуються інтереси третіх держав. Наприклад, практиці відомі винятки з принципу міжнародного морського пра¬ва — принципу свободи відкритого моря, які встановлювалися за взаємною згодою держав.
Основні принципи міжнародного публічного права зафіксовані в Статуті 00Н. У цьому документі деякі принципи сформульовані дуже коротко. Тому з ініціативи ряду європейських держав у 60-ті роки в ООН була проведена відповідна робота по кодифікації, ос¬новних принципів. Вона закінчилася прийняттям у 1970 році Ге¬неральною Асамблеєю ООН Декларації про принципи міжна¬родного права, що стосується відносин дружби і співробітництва між державами і відповідно до Статуту ООН. Декларація міс¬тить сім принципів:
1)принцип утримування в міжнародних відносинах від загро¬зи силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави;
2) принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами;
3) принцип невтручання у справи, які входять до внутрішньої компетенції держави;
4) обов'язок держав співробітничати одна з одною відповідно до Статуту 00Н;
5) принцип рівноправ'я та самовизначення народів;
6) принцип суверенної рівності держав;
7) принцип сумлінного виконання державами зобов'язань, прийнятих відповідно до Статуту ООН.
У Заключному акті Гельсінської Наради із безпеки і співро¬бітництва в Європі від 1 серпня 1975 року містяться десять ос¬новних принципів'. До переліку, що міститься в Декларації 1970 року, додані принципи непорушності кордонів, територіальної ці¬лісності держав, поважання прав людини та її основних свобод. Та варто зауважити, що в спеціальній літературі немає спільної думки щодо кількості й назв основних принципів міжнародного публічного права. Наприклад, відомий юрист-міжнародник з Ве¬ликобританії А. Касезе у підручнику з міжнародного права2 у числі основних називає такі принципи, як поважання прав люди¬ни, міжнародне співробітництво, сумлінність. А вітчизняні автори підручника «Міжнародне право» до числа основних відносять принципи мирного співіснування, злочинність агресивних війн, до¬держання договорів, справедливості й сумлінності та ін.
Не вдаючись у подробиці, звернемо увагу на посилання, які містяться в Декларації про принципи міжнародного права від 24 жовтня 1970 року: «Принципи Статуту, які містяться в цій Де¬кларації, являють собою основні принципи міжнародного права». Отже, вище перелічені сім принципів і треба вважати основними принципами міжнародного публічного права, оскільки всі дер¬жави та інші суб'єкти міжнародного права керуються цими прин¬ципами в своїй міжнародній діяльності.
І, нарешті, ще одне застереження методологічного порядку: при тлумаченні й застосуванні на практиці основних принципів міжнародного права дуже важливо пам'ятати, що всі вони взаємо¬пов'язані, і кожен з них повинен розглядатися в контексті всіх Інших принципів. Щодо окремої характеристики кожного з них, то це робиться тільки в навчальному плані.