Самостійна робота

Форма юридичної діяльності.

 

Визначення видів юридичної діяльності залежить повною мірою від того, який критерій взяти за основу класифікації. Вище вже було визначено три види юридичної діяльності за основними формами її здійснення — практич­на, наукова, освітня, що дуже важливо для її загальної характеристики. Од­нак є й інші критерії, використання яких надає змогу охарактеризувати юри­дичну діяльність в іншій площині або іншому аспекті крізь призму науково-дослідницького інтересу. Так, виділяють:

• за змістом: консультування, тлумачення, виступи в юридичних уста­новах, ведення юридичної справи тощо;

• за професійною спеціалізацією або за суб'єктами здійснення: адво­катська, слідча, прокурорська, судова, консультативна, виконавча, нотарі­альна;

• за соціальними сферами: юридична діяльність у сфері економіки, по­літики, в духовній сфері;

• за кількістю уповноважених осіб, що здійснюють розгляд юридичної справи: індивідуальна (одноособова), колегіальна (колективна);

• за змістом інтелектуальної роботи: пізнавально-пошукова, органі­заційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна.

Найбільше практичне значення має класифікація видів юридичної діяль­ності за спеціальностями, які історично склалися в межах юридичної про­фесії та істотною мірою відображають зміст окремих професійних напрямів юридичної роботи. їх характеристиці присвячено окремий розділ посібника, в якому буде визначено особливості кожної юридичної спеціальності, її роль у процедурі розгляду та вирішення юридичної справи, риси схожості та відмінностей щодо інших спеціальностей.

Нами вже було зазначено, що у сфері юридичної, а також і неюридичної, діяльності використовують одночасно правові та неправові засоби, що є при­родною потребою здійснення будь-якої діяльності. На цій підставі окремі операції з правовими засобами називають правовими діями або правовою діяльністю, що ставить деякі проблеми термінологічного характеру. Вико­ристовують дуже схожі за змістом юридичні терміни. Отже, і юристи, і не-юристи можуть вчиняти правові дії, використовуючи правові засоби, викли­кати правові наслідки. Наприклад, право посвідчувати документи, факти, копії документів надається нотаріусу¹, але відповідні дії в обмеженому об­сязі здійснюють і відділи кадрів, адміністрація підприємств. Це випадки, коли необхідно офіційно підтвердити оригінал підпису, посвідчити дійсність факту перебування особи в певному місці у певний час згідно з планом відря­дження, підтвердити дійсність правових відносин, що виходять з трудового договору або договору купівлі-продажу. Інший приклад — у системі МВС є спеціальні органи, які здійснюють досудову підготовку матеріалів у формі дізнання та слідства. Однак право на дізнання мають й інші органи, які не є юридичними установами.

У чому ж полягає відмінність, якщо правовими засобами користується таке широке коло суб'єктів, і в чому тоді полягає юридизм правових форм діяльності?

У результаті аналізу використання правових форм в юридичній та неюридичній сферах можна зробити певні висновки:

1. У неюридичній сфері діяльності правові засоби та процедури викори­стовують як допоміжні для забезпечення інших завдань і функцій (вихов­ної, виробничої, культурно-освітньої, організаційної, політичної тощо). У ме­жах юридичної діяльності здійснення правових дій — є основне завдання і функція органу або установи, які повинні здійснюватись особливо професій­но на високому якісному рівні. При цьому інформаційні, виховні та інші за­соби є допоміжними щодо правових дій.

У неюридичній сфері головною метою здійснення правових дій є вплив на поведінку або свідомість людей, створення належних умов для забезпечен­ня інтересів індивіда, колективу або організації. У більшості випадків це ви­являється в актах фіксації владних розпоряджень або формальному закріп­ленні стану учасників правовідносин (створення нормативних актів, видання актів індивідуально-владного характеру, винесення рішення контрольно-ре­візійної комісії, підписання договору, видача свідоцтва про шлюб або диплома про освіту тощо). У сфері юридичної діяльності головна мета здійснення пра­вових дій — забезпечення відповідності стану суспільних відносин вимогам права, охорона відносин від протиправних посягань і їх відновлення в разі по­рушення. Так, індивідуально-владні приписи рішень суду забезпечують віднов­лення порушеного права, відшкодування збитків, притягнення до відповідаль­ності винних осіб, подолання перепон на шляху реалізації права або законного інтересу. В іншому разі, наприклад, якщо у ході підписання трудового догово­ру адміністрація або власник підприємства мають на меті забезпечення робо­чою силою процесу виробництва, то головне завдання юрисконсульта — це за­безпечення законності цієї процедури та взаємних прав і обов'язків сторін.

2. Юридизм правових форм виявляється також у тому, що у сфері юри­дичної діяльності вони здійснюються на кваліфікованому рівні, набагато ефективніше, з використанням спеціальних знань та вмінь, зі знанням усіх тонкощів юридичної процедури та правових механізмів. Таким чином, пе­редбачається, що в юридичній діяльності правові засоби використовують на професійній основі. У межах неюридичної діяльності правові дії вчиняються або взагалі далекими від цієї справи людьми, або тими, хто має первинну пра­вову підготовку як необхідний кваліфікаційний мінімум відповідно до поса­дових обов'язків.

3. Якщо порівняти юридичну та неюридичну діяльність за кількістю пра­вових форм, які використовують у ході їх здійснення, то виявиться, що у сфері юридичної діяльності таких форм набагато більше як офіційно визнаних форм здійснення юристами своїх повноважень. Наприклад, давати роз'яснення окремих положень закону може й робітник підприємства, але лише для юри­дичної діяльності консультування з правових питань є офіційною формою виконання професійного обов'язку. Те саме стосується правової допомоги у захисті законного інтересу громадян, складанні документів, виступів у суді, розслідування в суді, розслідування правопорушень, а також виконанні знач­ного переліку юридично значущих дій суддями, прокурорами, нотаріусами та іншими юристами-фахівцями.

Форми здійснення юридичної діяльності — освітня, наукова, прак­тична; усна (вербальна), письмова, конклюдентна; виділяють також установ­чу, правотворчу, правоохоронну, правозастосовну, профілактичну¹. Слід вод­ночас зазначити, що юридична діяльність може відображатись як у право­вих, так і в неправових формах — інформування, виховання, фінансування, організація співробітництва та взаємодії тощо.