Структуру грошового ринку за видами фінансових інструментів можна розподілити на три сегменти:
> ринок позичкових зобов’язань;
> ринок цінних паперів;
> валютний ринок.
В організаційно-правовому аспекті ці ринки функціонують самостійно, але між ними існує тісний зв’язок. Грошові кошти можуть легко переміщуватися з одного ринку на інший, одні й ті самі суб’єкти можуть здійснювати операції одночасно чи по-перемінно на кожному з них. Наприклад, комерційний банк на грошовому ринку за допомогою своїх депозитних зобов’язань мобілізує кошти, які може розмістити на ринку цінних паперів або на валютному ринку, і навпаки.
Валютний ринок – це сукупність конверсійних і депозитно-кредитних-операцій в іноземних валютах, що здійснюються між контрагентами – учасниками валютного ринку по ринковому курсу або відсотковій ставці.
Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів — матеріальних або грошових.
Ринок позичкових зобов’язань — це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності й строковості. Ринок позичкових зобов’язань є одним із найстаріших і найважливіших сегментів грошового ринку.