Макрорівень: темпоральний вимір еволюції глобальної політики

Макрорівень дослідження політичного часу тематизується відомим американським вченим-міжнародником Джорджем Модельскі у його теорії “довгих циклів” глобальної політики. Американський теоретик ставить завдання дослідити еволюцію глобальної політики, яка вимірюється довгими циклами змін політичного процесу. За предмет свого теоретичного аналізу Дж. Модельскі бере глобальну світову систему, яка, на думку вченого, перебуває у процесі еволюції.

“Дослідження довгих циклів, – пише Дж. Модельскі, – це вивчення ритму глобальної політики. Передусім, воно стосується часового виміру політичного процесу та міри, у якій цей процес змінюється в часі. Через свою сконцентрованість на часі, це вивчення належить царині, яка може бути названа „хронополітикою” (сhronopolitics). Але, оскільки воно має справу, в першу чергу, із великомасштабними системами, то повною його назвою може бути „хрономакрополітика” (вивчення ритмів великомасштабних політичних систем). Основна алюзія в даному випадку – хронобіологія, де в останні року були здійсненні успішні дослідження добових та інших ритмів” [28; pp. 1-2].

В запропонованому визначенні слід відмітити, що хронополітика розуміється, як знання, але не як специфічна практика, однак у більш пізній дефініції праксеологічне розуміння вже переважає: “хронобіологія – це вивчення біологічного годинника, а хронотерапія – галузь медицини, яка займається проведенням лікування у відповідності з біологічним годинником пацієнта. Ми можемо розглядати „хронополітику” як проведення політики згідно часу календаря глобальної політики” [29].

Слід зазначити, що Дж. Модельскі у роботі „Від лідерства до організації: Еволюція глобальної політики” [30] висунув тезу (і прогноз) про те, що довгі цикли здатні впливати на еволюцію глобальної політики таким чином, що світова політична система починає рухатися від глобального лідерства до „глобальної організації як однієї з найбільш інституціоналізованих форм управління”.

Календарі (з часом розглядаються як організація у часі) – це соціальні конструкти людства, на думку Дж. Модельскі, вони були одними з найбільш ранніх досягнень цивілізації, так само як і життєво важливою частиною повсякденного життя. Але календарі – це не тільки продукт діяльності людини, вони також відображають і роботу природних процесів. Продукуючи календарі ми намагаємось адаптувати їх до наших цілей.

Головною тезою роботи “Від лідерства до організації: Еволюція глобальної політики” є ідея про те, що процеси, які ми обговорюємо, є еволюційними. Під ними ми розуміємо те, що вони закликають до проведення структурної зміни на глобальному рівні і пояснюють його з допомогою еволюційної теорії. З того, що ми знаємо про минуле тисячоліття, ми можемо стверджувати, що така зміна була суттєвою, і що еволюційне пояснення прийнятно. Розвивається організація глобального рівня, яка і є станом світового співтовариства, і розвивається вона через механізм еволюційного вивчення.

Еволюція глобальної політики - процес більш вищого порядку, аніж просто довгий (чи гегемонічний) цикл (має розглядатися скорочено). Це процес формування, в ході глобалізації, політичних інституцій світового масштабу за період близько п’ятиста років. Це означає, що еволюція глобальної політики є однією зі складових політичної глобалізації, оскільки передбачає утворення політичних структур, що об’єднують різні аспекти взаємовідносин на світовому рівні. Якщо раніше, - в класичну епоху, політична взаємодія відбувалася переважно на локальному або регіональному рівнях, то десь з 1000 року почали з`являтися нові учасники процесів взаємодії на планетарному рівні, які почали активізувати процес глобальної політичної еволюції” [31; pp. 196-197].

В Таблиці 1.1 представлено календар чотирьох періодів процесу еволюції глобальної політики (протяжністю двох тисячоліть), який, на думку Дж. Модельскі, дозволяє спрогнозувати її основні інституційні досягнення у другому і третьому періодах.

Відповідно до Таблиці 1.1 перший період глобальної політичної еволюції розглядається вченим як підготовчий, такий, що став основою подальшого глобального порядку. Головною подією цього періоду, за Дж. Модельскі, є „провал проекту Монгольської світової імперії”.

Другий період пов`язаний зі створенням ядра глобальної організації шляхом подолання імперських викликів, і внаслідок цього, формування глобального лідерства.

Два британських цикли репрезентували собою зрілу форму цієї організаційної структури з її рухом від фази відбору до фази розширення. Якщо перший період був єдиним періодом без організації (або з хибною її формою), а другий був представлений мінімальною організацією, то третій є періодом, в якому проводиться відбір так званої „адекватної структури організації” (має завершитися четвертою фазою). Під “адекватною структурою” Дж. Модельскі розуміє таку, що уможливить вирішення проблем людського виживання, спричинених ядерними та екологічними загрозами.

Де ми знаходимося на початку ХХІ століття згідно цієї схеми? Третій період, в який ми вже вступили, на думку вченого-міжнародника, є критичним. Третій період (відбір і формування глобальної організації) знаходиться зараз на своїй другій підготовчій стадії (в С фазі – співробітництва та інтеграції) цього основного інституційного оновлення (інновації), що відповідно до даного аналізу принесе сутнісну інституційну зміну в наступному столітті (G фаза цього процесу).

Цей (третій) період не буде закінчений у найближчі два-три століття. Однак, необхідно пам’ятати, підкреслює Дж. Модельскі, що кожен такий період складається із чотирьох фаз, як у даному випадку, і буде тривати п’ятсот років. Починаючи з 1975 року людство знаходиться на другій (інтеграційній) фазі цього періоду, і ця фаза буде тривати до останнього кварталу століття.

У кожному періоді глобальної політичної еволюції обирається інституційна структура, призначення якої керувати глобальними інтеракціями. Після краху монгольського проекту світової імперії, другий період перевіряє альтернативну форму організації (глобальне лідерство, де складовими елементами виступають військово-морські флоти, бази та альянси) на протидію проектів кандидатів (сhallengers) на проведення імперського правління. Відносно Великобританії, то вона потрапляє під прийнятне серединне рішення: неформальна роль глобального лідерства, але не імперія. До ХХ століття США виступають в новій ролі лідера, однак в час і за умови, які вказують на те, що рух в напрямку нових форм глобальної організації йде повним ходом.

В таблиці показаний кожний період глобальної політичної еволюції, як взірець роботи вивчення алгоритму (згідно евристики розширеної моделі Левонтіна-Кемпбелла (Lewontin-Campbell)) – g-c-t-r: створюйте – співпрацюйте – перевіряйте – перетворюйте), результат послідовності чотирьох повторень даного алгоритму на глобальному інституційному рівні. У свою чергу, кожен такий період містить (у внутрішньо гомогенному процесі) чотири довгих циклі, кожен з яких представляє одну фазу цього ж алгоритму.