КОМФОРТНИЙ МОНТАЖ
Непомітним або комфортним монтажем називається таке з’єднання двох планів, коли глядач не помічає склейки. При створенні ілюзії безперервності слід розрізняти дві речі.
Перше: йдеться про монтажне з‘єднання двох кадрів із зображенням одного й того ж об‘єкту чи про стик кадрів із зображенням різних об‘єктів.
Друге: з‘єднуються частини однієї події чи йдеться про зчеплення фрагментів різних подій.
В кожному випадку діятимуть свої закони.
Якщо мова йде про поєднання одного об‘єкту в межах однієї безперервної дії, завдання цього монтажу - зробити так, щоб стик двох шматків був м‘яким, і в результаті поєднання у свідомості глядача легко, без додаткових зусиль виникла цілісна картина відповідної події чи якоїсь її фази. Багаторічний досвід дозволяє сформулювати деякі загальні принципи таких кадрозчеплень.
Але необхідно нагадати про поняття кадру й плану.
Кадр - це шматок, частина зображення від вмикання до вимикання камери. Кадр як фрагмент передачі чи фільму може бути довгим чи коротким, статичним чи динамічним, одно- чи багатоплановим, німим чи звуковим, попередньо організованим чи зафіксованим спонтанно, репортажно, тощо. Тут мова буде вестися про два кадри: монтажний і зйомочний. Знятий, зйомочний кадр може бути використаний у фільмі чи передачі не цілком, а частинами. Таким чином з‘являється монтажний план. Інколи зйомочний і монтажний плани збігаються.
План - це масштаб зображення у кадрі. Одиниця виміру масштабу є висота зросту людини. Найбільш прийнятною є класифікація з шести масштабів:
· дальній,
· загальний,
· “американський” (по коліно),
· середній,
· крупний
· деталь.
Інколи обмежуються чотирма:
· загальний,
· середній,
· крупний
· деталь.
Ще додаються спеціальні плани - мікро і макро, вони, як правило знімаються за допомогою додаткових устаткувань. І використовуть такі плани в спеціальних фільмах: пізнавальних, рекламних чи комедійних.
Говорячи про закономірності монтажу за крупністю, необхідно пам‘ятати, що ми досить легко сприймаємо стик кадрів, коли вони достатньо відрізняються один від одного, але не настільки, щоб глядач втратив орієнтацію і не з‘явилося відчуття, що перед ним різні об‘єкти. Найбільш непомітним для ока є з‘єднання кадрів через крупність: крупний - “американський”, середній-загальний. Комфортно монтується і крупний з деталлю.
Ці ж закономірності зберігаються і при монтажі зображень різних об‘єктів, особливо, схожих за своїми контурами. Таке найчастіше буває при передачі бесід, дискусій тощо. Хоча об‘єкти різні, але люди відрізняються лише дрібними деталями обличчя, зачіски, одягу. Тому треба показувати їх із суттєвою різницею в крупності. Змінюючи крупність, необхідно камеру змістити по осі або зняти в іншому ракурсі. Але треба пам‘ятати, що не можна змінювати крупність за рахунок зміни оптики: кадри, зняті короткофокусною і довгофокусною оптикою поруч стояти не можуть через різну фіксацію співвідношення: об'єкт і оточення.
Монтаж за орієнтацією в просторі.
Монтажно-просторова організація є одним з найважливіших принципів творення майбутньої події. Часто на екрані співбесідники говорять не між собою, а “в потилицю” один одному. Або зал і президію переміщено. Головне правило так званої “вісімки” говорить, що фіксація двох об‘єктів має здійснюватися суворо з одного боку осі їхнього спілкування. Погляди людей мусять перехрещуватися. Це не означає, що не можна переміщувати камеру на інший бік осі, але це треба робити під час зйомки, щоб глядач бачив цей рух, або можна ввести загальний план для додаткової орієнтації в просторі. При цьому треба пам‘ятати про закономірності монтажу за крупністю.
Коли в кадрі взаємодіють два об‘єкти, вісь спілкування визначити просто, але коли кількість учасників спілкування збільшується, виникають ускладнення. Але й в цьому випадку треба провести лінію взаємодії і згрупувати камери в одній із зон перетину осей. Необхідно знати, що погляд людини в кадрі трохи вліво чи вправо від об‘єктиву сприймається глядачем як погляд, відповідно, вліво чи вправо.
Монтаж за напрямком руху об‘єкта.
Для комфортного сприйняття стику кадрів рух тих самих об‘єктів у сусідніх кадрах не може змінювати напрямок. Інакше у глядача виникає сумнів, чи перед ним той самий об‘єкт. Зміна напрямку руху означає для нього зміну дії, як поворот у сюжеті. Мова йде про рух направо чи наліво. В цих випадках змінювати напрямок руху можна під час зйомки на очах у глядача. Зміна руху “на нас” на рух в напрямку “від нас”, або навпаки, комфортності сприйняття не руйнує.
Монтаж за фазами руху об‘єкта.
Даний принцип використовується при монтажі зображення будь-якого об‘єкту, рух якого має циклічний характер. Фаза руху в попередньому кадрі має продовжувати фазу руху в наступному. Велике значення набуває цей принцип при монтажі ходи чи танцю. І знов-таки треба пам‘ятати про монтаж за масштабом, напрямком руху і орієнтацією у просторі.
Монтаж за світлом.
Кожен кадр має свій характер освітлення. Для збереження комфортного поєднання кадрів характер освітлення об‘єкту має бути ідентичним. Не може бути світло в одному кадрі малюючим, а в другому контровим чи розсіяним стосовно одного об’єкту. Створиться враження, що дія відбувається в різний час і за різних умов. Так само дискомфортно виглядатиме і зміна освітленості кадру. Загальний закон вимагає, щоб зміна міри освітленості не перевищувала третини площі кадру.
Для створення комфортного сприйняття стику кадрів необхідно зберегти певне співвідношення в мірі та характері освітлення фону.
Монтаж за кольором.
Принципові положення тут такі, як і при монтажі за світловими характеристиками. Зміна основного домінуючого кольору не повинна перевищувати третини загальної площі кадру.
Для більш м‘якого переходу на кадр з іншим активним кольором у попередньому має бути хоча б у невеликій кількості те, що пояснить і певним чином підготує появу в наступному кадрі нового кольору. Виняткової ваги набуває додержання принципів комфортності при поєднанні різномасштабних зображень об‘єкту, окремі частини якого мають різні колористичні домінанти.
При співставлення контрастної пари кольорів кожен з цих кольорів здається більш яскравим, напруженим, ніж вони є насправді - кольори підсилюють один одного. Це - явище послідовного кольорового контрасту. Завдяки цим властивостям у глядача можуть з‘явитися кольорові образи, яких немає в об‘єкті.
Це є основні принципи, які створюють відчуття комфорності стику зображень. Їх дотримання зменшить небезпеку помилки.
А якщо помилка все ж сталася, є допомога у вигляді перебивки.
В основі перебивочних кадрів лежить зображення, що має безпосереднє відношення до відтвореного, але за своїми характеристиками значно відрізняється від сусідніх кадрів. Перебивка має підбиратися так, щоб вона не зупиняла дію і не перетворилася на “латку” в зображенні. Наприклад, окуляри в руках співрозмовника можуть бути перебивкою, але не в разі, коли про них, окуляри, йде мова.
Монтаж звуку.
Першою умовою непомітного поєднання різних звуків є єдність тембрально-частотних характеристик звучання самого об'єкта.
Ще однією умовою виступає єдність акустичної атмосфери, тієї фонової тиші, в якій звучатимуть мова, шуми, музика. Щоб створювалося відчуття єдності, треба запис звуку здійснювати в одному місці, за однакових умов.
Фактором, що обумовлює злитність звучання, виступає також єдність темпо-ритмічних характеристик. Їх зміна, як і при монтажі зображення, виражає розрив події, поворот у сюжеті, прийняття людиною якогось рішення.
Неможливо допускати зміни музики в одному кадрі, якщо в ньому не відбулась якась сюжетна зміна. Інакше для вуха глядача така зміна буде сприйнята як удар.
Питання для самоконтролю:
1. Розказати про монтаж за крупністю.
2. Розказати про монтаж за орієнтацією в просторі.
3. Розказати про монтаж за напрямком руху.
7. Розказати про монтаж за фазами руху.
8. Розказати про монтаж звуку.