Для успішної боротьби з забрудненнями повітря необхідно мати і знати норми чистоти атмосферного повітря. Тільки на основі норм можна давати оцінку ступеню забруднення повітря, обґрунтовувати необхідність тих чи інших заходів щодо охорони атмосферного повітря, провіряти ефективність проведених заходів. В різних країнах існують різні підходи до нормування забруднень в атмосферному повітрі. В нашій країні і в більшості країн світу в основі нормування забруднень лежить встановлення гранично допустимих концентрацій (ГДК) забрудників. В нашій країні для атмосферного повітря встановлені ГДК середньодобові і ГДК максимально разові і визначаються в мг на 1 м3. ГДК середньодобова розрахована на те, що людина дихає повітрям з такою концентрацією забрудника на протязі всього свого життя (від дня народження до смерті). Встановлені також ГДК для повітря промислових підприємств. ГДК можна розглядати як один із шляхів запобігання надмірному забрудненню атмосфери.
З метою стабілізації стану повітряного середовища та поліпшення якості повітря в Україні передбачається розробити стандарти якості повітря, пов’язавши їх з міжнародною системою стандартів. Передбачається також створити нову систему екологічного нормування.
Важливим нормативом, який дає змогу кількісно оцінити викид забруднювальних речовин в атмосферу є гранично допустимий викид (ГДВ).
Оцінку якості атмосферного повітря визначають порівнянням існуючої концентрації забрудника з його ГДК. Для визначення концентрацій забрудників в атмосферному повітрі необхідно мати методи визначення їх. В нашій країні розроблені методи визначення більш ніж 1500 хімічних речовин в повітрі. Для їх визначення застосовуються, хімічні, газохроматографічні, фізичні та інші методи дослідження.