Література

1. Багрій Р. Шлях сера Вальтера Скотта на Україні… - К., 1993.

2. Бернштейн М. Пантелеймон Куліш // Історія української літературної критики. – К., 1988. – С.123-137.

3. Бетко І. Філософська поезія Куліша // Філос. і соціол. думка. – 1994. - № 11-12. – С.110-120.

4. Бойко М. П.Куліш: Осмислення творчого спадку. – Дніпродзержинськ, 1997.

5. Бондар М. Поезія пошевченківської епохи: система жанрів. – К., 1986. – С.133-136, 263-269.

6. Бунчук Б. Еволюція віршування П.Куліша. – Чернівці, 2002.

7. Вертій О. Пантелеймон Куліш і народна творчість. – Тернопіль, 1998.

8. Владимирова В. «Етнографічні та історичні істини» (два типи дискурсу Пантелеймона Куліша) // Слово і час. — 1998. — №11. — С.58-61.

9. Владимирова В. Пантелеймон Куліш – дослідник української літератури. – К., 2002.

10. Гончарук П. Суспільно-політичні та історичні погляди П.Куліша. – К., 2006.

11. Гречанюк Ю., Нямцу А. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ-ХХ ст. – Чернівці, 1997. – С.35-44.

12. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1999. – С.39-89.

13. Дорошкевич О. Куліш. “Чорна рада” // Реалізм і народність української літератури ХІХ ст. – К., 1986. – С.51-62.

14. Жулинський М. “У праці каторжній, в трагічній самоті” // Куліш П. Твори: У 2 т. – Т.1. - К., 1989.

15. Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поетична діяльність Куліша // Зеров М. Твори: У 2 т. – Т. 2. - К., 1990. – С.247-293.

16. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХХІV. Пантелеймон Куліш. Біографічні праці й канва. ХХХV. Куліш: „Михайло Чарнишенко” та „Україна”. ХХХVІ. Куліш: „Чорна рада”. ХХХVІІ. „Досвітки”. Літературна діяльність Куліша в 70-90-х рр. // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С.185-213.

17. Єфремов С. Без синтезу. До життєвої драми Куліша // Єфремов С. Літературно-критичні статті. – К., 1993. – С. 216-234.

18. Івашків В. Українська романтична драма 30-80-х років ХІХ ст. – К., 1990. – С.106-133.

19. Калениченко Н. Українська література ХІХ ст.: Напрями, течії.- К., 1977. – С. 153-156, 181-186.

20. Козачок Я. Невичерпне джерело для романів історичних: З творчої лабораторії Пантелеймона Куліша. - Тернопіль, 1997.

21. Ковпік С. Духовність драматургії П.Куліша. – К., 2004.

22. Кравченко О. Пантелеймон Куліш. Життя, віддане просвітництву: монографія. — Умань, 2009.

23. Куліш П. Щоденник. – К., 1993.

24. Маковей О. Панько Куліш. Огляд його діяльності. – Львів, 1990.

25. Нахлік Є. Апокаліпсис Пантелеймона Куліша // Вітчизна. – 1990. - № 10. – С.168-174.

26. Нахлік Є. Пантелеймон Куліш і “Руська трійця”: До проблеми ідеологічних шукань серед української інтелігенції ХІХ ст. – Львів, 1994.

27. Нахлік Є. Пантелеймон Куліш. – К., 1989.

28. Нахлік Є Позитивізм у рецепції Пантелеймона Куліша // Філос. і соціол. думка. – 1994. - №11-12. – С.121-142.

29. Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х років ХІХ ст. – К., 1988. – С.93-136, 181-189, 213-227.

30. Панченко В. Олександрівська “лабораторія” Пантелеймона Куліша // Панченко В. Магічний кристал: Сторінки історії українського письменства. – Кіровоград, 1995. – С.5-19.

31. Пільгук І. Поетична творчість Пантелеймона Куліша // Куліш П. Поезії. – К., 1970. – С.3-48.

32. Пільгук І. Пантелеймон Куліш // Куліш П. Вибрані твори. – К., 1969. – С.3-45.

33. Пулюй – Куліш. Подвижники Нації. – К., 1997.

34. Рокіцький О. Перший повний український переклад Біблії (П.Куліш, І.Пулюй, І.Нечуй-Левицький) // Пам’ять століть. — 2002. — №4. — С.59-67.

35. Сірка Й. Історичний аспект двомовності в українській літературі ХІХ ст. На прикладі творчості П.Куліша. — Ужгород, 2008.

36. Творчість та ідеологічні шукання Пантелеймона Куліша. – К., 2000.

37. Федченко П. Шевченко, Куліш і Костомаров у Кирило-Мефодіївському товаристві // Рад. літературознавство. – 1989. - №7. – С.29-36.

38. Франко І. “Хуторна поезія” П.Куліша // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.26. – С.161-179.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Основний принцип було ніби ним (П.Кулішем. – І.С.)знайдено в ранні роки життя. Це був принцип романтичний і християнський заразом, і від цього принципу Куліш не відхилявся аж і в найостанніші роки життя. Цей основний принцип є принцип подвійності людини, двох природ, двоякого єства душі.