Складання плану курсової роботи

Після попередньої обробки літературних джерел студент приступає до складання плану курсової роботи. При складанні плану необхідно консультуватися з науковим керівником з приводу змісту майбутньої роботи та її структури.

План курсової роботи включає перелік основних розділів теми та розгорнуту програму роботи за кожним розділом. Розділ – це частина теми, яка охоплює певну сукупність питань, що характеризують одну зі сторін явища, що вивчається.

План роботи повинен розкрити, в якому саме напрямі буде здійснюватись пошук вирішення поставленого завдання, підказати і навіть примусити прийняти визначене (найчастіше, ще не закінчене) рішення щодо формулювання теми та її основних частин (розділів, параграфів тощо).

У складанні плану слід виділяти два етапи: складання попереднього та кінцевого планів.

Попередній план – це задум роботи, він складається, зазвичай, після затвердження теми та загального ознайомлення з основними літературними джерелами. Цей план є орієнтовним і буде неодноразово уточнюватися. У ньому необхідно визначити характер і послідовність роботи.

Кінцевий план – це попередній план, уточнений, доповнений студентом під керівництвом наукового керівника в процесі дослідження.

При виконанні дослідження деякі розділи будуть розширюватися, а деякі, навпаки, виявляться менш важливими і, можливо, недоцільними.

Затвердження плану.

Приступаючи до виконання курсової роботи, студент повинен скласти план і погодити його з керівником. Зразок заяви про затвердження плану наведено в додатку А.

Після того, як план роботи складено, потрібно приступити до ретельного опрацювання літературних джерел. Це передбачає, крім свідомого читання, додаткові дії: виписку, конспектування, складання тез тощо, тобто читання “з олівцем в руках”.

Ґрунтовно потрібно ознайомитися з практикою організації обліку на підприємстві, за матеріалами якого готується курсова робота.

Робота має бути виконана самостійно, без копіювання тексту підручника або посібника, інструкцій та інших нормативних документів.

За встановленим графіком термінами студент повинен звітуватися про виконання роботи перед науковим керівником.

Курсова робота складається зі змісту, вступу, основної частини (теоретичної та практичної), висновків і пропозицій, додатків, списку використаних літературних джерел.

Зміст містить найменування та номери початкових сторінок окремих елементів роботи: вступу, всіх розділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовок), висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних літературних джерел, додатків.

Вступ. У вступі студент повинен розкрити сутність і стан обраної проблеми та її значимість у рекомендованій послідовності:

– актуальність теми. Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним. Достатньо в межах 1-2-х абзаців показати головне – суть проблемної ситуації щодо предмету дослідження.

Наприклад, “Дотримання певних правил розрахунків з підзвітними особами, що передбачають послідовність і точність заповнення первинних документів, отримання і видачі готівки підзвітній особі, контроль за проведенням розрахунків, відображення операцій на бухгалтерських рахунках і у звітності дозволяє значно підвищити надійність проведення операцій на цій ділянці обліку й знизити витрати. Наявність дискусійних питань з обліку розрахунків з підзвітними особами свідчить про чималий інтерес до обраної проблематики та необхідність її більш детального дослідження”;

– короткий огляд літературних джерел. Складається з метою інформування про стан розробки теми. Цей огляд повинен довести, що вказана тема розкрита лише частково або в іншому аспекті, що існують невирішені проблемні питання, які потребують подальшого дослідження. Огляд літератури за темою повинен показати ступінь ознайомлення студента зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати раніше зроблене та визначати головне в сучасному стані вивчення теми.

Наприклад, “Огляд літературних джерел показав, що дослідженням проблем обліку розрахунків з підзвітними особами займалися такі провідні вчені й теоретики бухгалтерського обліку як О.М. Кузьмінський, І.В. Малишев, П.П. Німчинов, В.Ф. Палій, Я.В. Соколов та інші. Однак, ці питання розглядалися в умовах ручного ведення бухгалтерського обліку і не враховували факторів, які впливають на облік розрахунків з підзвітними особами в сучасних умовах”.

– мета і завдання дослідження. Необхідно сформулювати мету роботи і завдання, які потрібно вирішити для досягнення поставленої мети. Це, зазвичай, роблять, застосовуючи наступні слова, дотримуючись логічної послідовності: вивчити…, виявити…, узагальнити…, довести… та ін. Формулювання завдань слід робити чітко, оскільки описання їх розв’язку повинно складати зміст розділів курсової роботи.

Наприклад, «Метою курсової роботи є вивчення особливостей бухгалтерського обліку основних засобів. Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

- дослідити економічну сутність поняття «основні засоби»;

- провести огляд літературних джерел та виявити проблемні питання щодо обліку розрахунків з підзвітними особами;

- вивчити методику бухгалтерського обліку операцій з основними засобами»

У кінці вступу бажано розкрити структуру роботи та обґрунтувати послідовність викладення матеріалу.

Основна частина роботи складається з теоретичного та практичного аспектів. Теоретичний аспект об’єкта дослідження повинен включати дослідження економічної сутності; огляд літературних джерел - характеристику Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нормативних документів, а також спеціальної періодичної літератури; методику обліку обраного об’єкта та нетипові ситуації за темою дослідження.

Практичний аспект дослідження передбачає наявність економічної характеристики підприємства, що досліджується, заповнених студентом первинних документів, журналу реєстрації господарських операцій підприємства за конкретний період, синтетичних та аналітичних рахунків, заповнених на підставі журналу реєстрації господарських операцій регістрів обліку, Головної книги, оборотно-сальдової відомості, фінансової звітності.

Висновки та пропозиції. Студент підводить підсумок всього дослідження (найважливіші наукові та практичні результати, одержані в процесі дослідження, які повинні включати характеристику стану розгляду сформульованих в роботі проблемних питань, методи їх вирішення та значення для науки й практики), формулює пропозиції, які повинні логічно випливати зі змісту викладеного матеріалу. Висновки та пропозиції повинні бути обґрунтованими, самостійними та конструктивними.

Додатки включають допоміжний матеріал і оформлюються як продовження курсової роботи після основної її частини або окремо, розміщуються у порядку наведення посилань у тексті курсової роботи.

Список використаних літературних джерел повинен включати всі джерела, використані в процесі дослідження. На кожне джерело зі списку в тексті роботи слід наводити посилання.

 

У даній частині роботи мають бути розглянуті теоретичні та практичні аспекти теми курсової роботи за таким планом:

1.1. Економічна (економіко-правова) сутність поняття «основні засоби»

1.2. Огляд літературних джерел щодо висвітлення питань з обліку операцій з основними засобами

1.3. Методика бухгалтерського обліку операцій з основними засобами

1.4. Нетипові ситуації за темою дослідження

Увага! План теоретичної частини може бути іншим. Це залежить від обраної теми і підходу до її розкриття, але пункт “Нетипові ситуації” повинен зберігатися.

В пункті 1.1 «Економічна (економіко-правова) сутність поняття «основні засоби» слід розкрити сутність ключового поняття та основні тенденції його розвитку. Для цього необхідно дослідити спеціальну літературу з бухгалтерського обліку, іншу економічну, філософську, філологічну літературу тощо, довідкові видання (словники, довідники, енциклопедії тощо) і критично проаналізувати підходи авторів до визначення поняття. Для більшої наочності наведений вище матеріал можна представити у вигляді діаграми (див. рис. 1).

Наприклад, Автори при розгляді сутності похідних фінансових інструментів наводять наступні поняття: договір – 11,8 %, фінансовий актив – 5,9 %, похідні фінансові інструменти – 5,9 %, фінансові інструменти – 11,8 %, контракти – 17,6 %, цінні папери – 5,9 %, інструменти торгівлі фінансовим ризиком – 5,9 %, стандартний документ – 29,3 %, строкові контракти – 5,9 %. Як видно, чітко визначеної позиції серед авторів щодо трактування поняття “похідні фінансові інструменти” не спостерігається.

Одинадцять авторів (Ф.Ф. Бутинець [3, с. 47], Д.Д. Гордієнко [6, с. 53], Й.С. Завадський, Г.В. Осовська, О.О. Юшкевич [7, с. 102], А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко [8, с. 115], В.І. Павлов, І.І. Пилипенко, І.В. Кривов’язюк [14, с. 360]) визначають деривативи як стандартний документ. Заслуговує на увагу також підхід п’яти дослідників (Л.О. Примостка [17, с. 50], В.А. Мельник [12, с. 100], П.М. Леоненко, П.І. Юхименко, А.А. Ільєнко [11, с. 407]) у визначенні похідних фінансових інструментів як контрактів. Значно менше науковців (А.Б. Борисов [2, с. 171], Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовський, Є.Б. Стародубцева [19, с. 78], С.В. Мочерний [5, с. 339], І.П. Фамінський [4, с. 86], О.Ю. Смолянська [20, с. 23], В.М. Шелудько [22, с. 90, 116], О.П. Близнюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщев [21, с. 305], О.І. Рогач [13, с. 51], Т.А. Батяєва, І.І. Столяров [1, с. 151]) трактують дериватив як договір – 4, фінансовий актив – 1, похідні фінансові інструменти – 1, фінансові інструменти – 2, цінні папери – 3, інструменти торгівлі фінансовим ризиком – 1, строкові контракти – 2.

Графічно кількісний розподіл підходів дослідників щодо визначення похідних фінансових інструментів можна представити наступним чином (рис. 1).

Рис. 1. Підходи до трактування деривативів

Поглибити дослідження та підвищити обґрунтованість висновків дозволяє вивчення спільних підходів до трактування ключового поняття в різних країнах (табл. 1), а також виявлення спільних та відмінних рис ключового поняття зі спорідненими термінами (за умови їх наявності) (табл. 2).

Таблиця 1. Спільні підходи до визначення поняття “основні засоби” в різних країнах

Країна	Великобританія	Україна	Польща
спільне	відмінне	спільне	відмінне	спільне	відмінне
Великобританія	-
Україна			-
Польща					-

 

Таблиця 2. Спільні та відмінні риси поняття “основні засоби” зі спорідненими термінами

Терміни	Спільні ознаки	Відмінні
1. Основні засоби, основні фонди
2. Основні засоби, основний капітал

 

Проаналізувавши викладений вище матеріал, потрібно навести критичну оцінку дефініцій, визначити проблеми, які можуть виникнути при аналізі підходів різних авторів, вчених, та навести власну думку щодо визначення ключового поняття з теми дослідження.

Дослідження сутності ключового поняття буде неповним без вивчення підходів авторів до класифікації (табл. 3) та порівняльного аналізу класифікації об’єкта дослідження в нормативній базі (табл. 4).

Таблиця 3. Класифікація основних засобів

Ознака класифікації	Автор, джерело
	Види

 

Таблиця 4. Порівняльна характеристика класифікації основних засобів у нормативній базі

№	Види основних засобів	ПСБО 7	Податкове законодавство	МСФЗ 16

Аналізуючи викладений матеріал слід критично оцінити підходи до запропонованих авторами класифікаційних ознак та навести власну думку щодо ознак, які є прийнятними для підприємства з точки зору оптимізації бухгалтерського обліку.

Дослідження п. 2 «Огляд літературних джерел щодо висвітлення питань з обліку основних засобів» передбачає необхідність проведення дослідження за двома напрямами - вивчення ступеня висвітлення питання обліку основних засобів в:

- нормативній літературі;

- спеціальній практичній періодичній літературі (переважно за останні три роки, включаючи рік написання курсової роботи).

Результати дослідження нормативної бази, що врегульовує питання з теми дослідження, доцільно оформити у вигляді наведеної нижче таблиці (табл. 5).

 

Таблиця 5. Нормативні акти, що регулюють питання фінансових інвестицій

№ з/п	Нормативне джерело	Стислий зміст	Короткий зміст останніх внесених змін*
1	2	3	4
	Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. [15]	Викладено загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, зазначено поняття інвестиційної діяльності, її види, суб’єкти і об’єкти. Регламентовано порядок здійснення інвестиційної діяльності, зазначено права та обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності в Україні. Значну увагу зосереджено на методах захисту інвестицій
Закон України “Про інвестиційну діяльність” визначає інвестиції як всі види майнових, інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється дохід (прибуток) або досягається соціальний ефект
	Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 травня 1996 р. [21]	Визначено поняття “іноземний інвестор”, “іноземні інвестиції”, “підприємство з іноземними інвестиціями”, види і форми іноземного інвестування в Україні. Окремий розділ присвячено встановленню державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Чітко врегульовано пільговий режим інвестиційної діяльності та іншої господарської діяльності
…	і т.д.
* - остання дата, станом на яку необхідно розглядати зміни, зазначається лектором на лекції (науковим керівником курсової роботи)

 

Необхідно здійснити також порівняльну характеристику національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів фінансової звітності щодо обліку об’єкту, що досліджується (табл.6).

Таблиця 6. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ з обліку фінансових інвестицій*

Зміст	Відповідні П(С)БО	Відповідні МСФЗ
Визначення фінансових інвестицій	Активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора (П(С)БО 2, п. 4)	Актив, який утримується підприємством для приросту капіталу через розподіл доходу (наприклад відсотків, роялті, дивідендів та ренти), для збільшення вартості капіталу або інших вигід для підприємства-інвестора, наприклад отриманих завдяки торговельним відносинам (МСФЗ 25 п. 4)
Собівартість інвестицій	Складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції (П(С)БО 12, п. 4)	Включає витрати на придбання, наприклад комісійні винагороди, гонорари, податки та банківські збори (МСФЗ 25, п. 15)
Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу	Відображаються за справедливою вартістю (П(С)БО 12, п. 8)	Відображаються в балансі або за ринковою вартістю або за нижчою з двох оцінок – собівартістю чи ринковою вартістю (МСФЗ 25, п. 19)
…	і т.д.
*тексти чинних МСФЗ можна знайти на сайтах: -http://minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=92410&cat_id=92408 -http://www.kpmg.ru

Дослідження періодичних видань доцільно оформлювати у такому вигляді (табл. 7), зазначивши короткий зміст досліджуваних статей.

Таблиця 7. Питання щодо обліку фінансових інвестицій, які розглядалися в періодичних виданнях

№ з/п	Джерело	Проблемні питання, що піднімаються	Шляхи вирішення піднятих проблемних питань
1	2	3
	Винокуров Д. [40]
	Горицкая Н. [20]
	Грачова Р. [11]
	і т.д.

 

Питання, які розглядалися у періодичних виданнях з обліку обраного об’єкта можна узагальнити в таблиці наступної форми (табл. 8) або діаграмі.

 

Таблиця 10. Питання з обліку фінансових інвестицій, що розглядалися в періодичних виданнях

№ з/п	Періодичні видання та автори статей	Питання, що розглядалися
Інвести-ції в цінні папери	Облік іноземних інвестицій	Облік інвес-тицій в стату-тні капітали	Облік фінансових інвестицій	і т.д.
	Світ бухгалтерського обліку
1.1	Богатко Н.Г. [10]	+	–	–	–
1.2	Даниленко О.О. [20]	–	+	–	–
	всього
	Бізнес-бухгалтерія
2.1	Заяц В. [31]	–	+	–	–
2.2	Светаков Е. [40]	–	+	–	–
2.3	Клунько А. [51]	–	+	–	–
	і т.д.
Всього
Разом

Дослідивши викладений вище матеріал, необхідно здійснити аналіз та надати висновки щодо розкриття в різних літературних джерелах досліджуваного питання та рівень його законодавчого регулювання, пропозиції щодо наукового розкриття та нормативного регулювання питання дослідження.

 

Розкриваючи п. 3 «Методика бухгалтерського обліку операцій з основними засобами», слід висвітлити питання:

- визнання та оцінки основних засобів;

- документування операцій з основними засобами;

- синтетичного та аналітичного обліку основних засобів;

- особливостей нарахування амортизації;

- відображення інформації про основні засоби у регістрах обліку та звітності.

Висвітлюючи питання документування операцій з основними засобами, слід розробити таблицю наступної форми (табл. 11)

Таблиця 11. Первинні документи, що використовуються для оформлення операцій з основними засобами

 

№ з/п	Назва документу	Типова форма	У яких випадках використовується	Хто підписує
	ПКО	КО-1	При отриманні готівки в касу	Головний бухгалтер, касир

Розкриваючи питання синтетичного та аналітичного обліку основних засобів необхідно дати характеристику рахунку, використавши таблицю наступної форми (табл. 12), а типові проводки навести у формі таблиці 13.

Таблиця 12. Характеристика рахунку

Шифр рахунку

Назва рахун-ку

Класифі-каційна група

Саль-до

Дебет

Кредит

Регістри синтетичного обліку

Відображення в звітності

По відношенню до балансу

За призначенням та структурою

По дебету

По кредиту

Оборот

Документи

Кореспондуючі рахунки

Оборот

Документи

Кореспондуючі рахунки

 

Таблиця 13. Типові проводки по рахунку 10 «Основні засоби»:

 

№ з/п	Первинний документ	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
Дебет	Кредит

 

Описуючи місце та порядок та відображення інформації про основні засоби у регістрах обліку та звітності доцільно скористатися таблицею 14.

В пункті 1.4 «Нетипові ситуації” потрібно навести не менше 5 ситуацій, які мають місце на підприємстві з обраної теми і потребують вирішення бухгалтером. Також потрібно запропонувати шляхи вирішення такої проблемної ситуації з обов’язковим посиланням на літературне джерело*.

Наприклад, з теми “Облік заробітної плати”. Можна описати таку ситуацію.

Головний технолог підприємства тимчасово поїхав на стажування за кордон. У зв’язку з цим його тимчасовим заступником призначено начальника цеху № 1. Перед головним бухгалтером виникло питання правильного оформлення та нарахування оплати за тимчасове заступництво.

Таблиця 14. Розкриття інформації в облікових регістрах та фінансовій звітності

Шифр та назва рахунку	Регістри обліку	Номер рядку в Балансі (ф. № 1)*	Номер рядку в Звіті про фінансові результати (ф. № 2) *	Номер рядку в Звіті про рух грошових коштів (ф. № 3)*	Номер рядку в Звіті про власний капітал (ф. № 4)*	Номер рядку в Примітках до річної фінансової звітності (ф. № 5)*
* - обов’язково зазначити номер рядка Звіту та яка інформація відображається (кредитове сальдо, дебетове сальдо, кредитовий оборот, дебетовий оборот)

Коментар. Порядок оформлення та оплати тимчасового заступництва регламентується Роз’ясненням Держкомпраці СРСР і секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р. № 30/39 “Про порядок оплати тимчасового заступництва”. Зазначений нормативний акт законодавства СРСР діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР” (далі – постанова № 1545), якою встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника , коли це викликано виробничою необхідністю чи пов’язано з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому ж підприємстві, в установі, організації (далі – підприємство).

Працівник призначається “тимчасово виконуючим обов’язки” у порядку тимчасового переведення на іншу роботу на підставі наказу (розпорядження) керівника по підприємству.

При цьому, якщо така робота не обумовлена трудовим договором, переведення допускається лише за згодою працівника (ч. 1 ст. 33 Кодексу Законів про працю України, далі – КЗпП). Працівник, який заміщує тимчасово відсутнього працівника, на період заступництва звільняться від виконання обов’язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи. При цьому йому доплачують різницю між фактичним і посадовим окладом працівника, якого він заміщує. Штатним заступникам, помічникам відсутніх працівників (у разі відсутності посади заступника) різниця в окладах не виплачується.

Преміювання тимчасових заступників провадиться на умовах і в розмірах, установлених за посадою працівника, якого заміщують. При цьому премія нараховується на посадовий оклад працівника, який заміщує, та на різницю в окладах.

Призначення працівника виконуючим обов’язки за вакантною посадою не допускається. Це можливо тільки за посадою, призначення на яку робиться вищим органом управління. У цьому випадку не пізніше місячного строку з дня прийняття працюючого на роботу до органу вищого рівня повинні бути подані документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний строк з дня одержання документів повинен розглянути їх і прийняти відповідне рішення.

У разі незатвердження на такій посаді працівника цього підприємства, йому має бути запропонована інша робота, з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи. За відсутності відповідної роботи чи відмови від пропозицій він звільняється з роботи, на підставах, передбачених законодавством, наприклад за згодою сторін.

Якщо ж незатверджений працівник був висунутий на посаду з числа працівників даного підприємства, йому повинна бути надана робота за кваліфікацією і оплатою нижче тієї, яку він одержував до призначення на нову посаду.

Нетипова ситуація по темі “Облік розрахунків з підзвітними особами”

На підприємстві працівники протягом місяця власними коштами оплачують проїзд у міському пасажирському транспорті (купують разові талони). Такі поїздки вони здійснюють виключно для виконання виробничих завдань. У кінці місяця працівники складають авансові звіти та маршрутні листи, і касир відшкодовує їм витрати на проїзд. Який порядок проведення розрахунків з працівниками?

Коментар. Суми, виплачені працівникам для погашення витрат на проїзд у міському пасажирському транспорті при виконанні службових обов’язків, не включають до їх сукупного оподатковуваного доходу. Як правило, ці витрати несе підприємство, а якщо працівник витрачає свої гроші на службові поїздки, то підприємство лише компенсує їх, а не виплачує дохід. Це підтверджено листом ДПАУ 10831/7/17-0517 від 10.08.2001.

Витрати на разовий проїзд працівника у зв’язку з виробничою необхідністю і маршрут його пересування, як і всі інші затрати підприємства, вони повинні бути підтверджені первинними документами – разовими талонами та маршрутними листами.

Працівник протягом робочого дня оформляє маршрутний лист. У ньому він зазначає мету поїздки, маршрут пересування, суму витрат. Маршрутний лист затверджує керівник підприємства або особа, призначена керівником.

Підставою для визначення витрат на разовий проїзд працівників як виробничих є наказ керівника. У наказі він зазначає необхідність пересування працівників міським пасажирським транспортом і перелік осіб, службові обов’язки яких мають роз’їзний характер.

По приїзді на підприємство працівник того ж дня або наступного робочого дня зобов’язаний звітувати, тобто складати авансовий звіт і додати до нього разові талони на проїзд (п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 19.02.2001 р. № 72).

Отже, якщо працівники підприємства для виконання службових обов’язків користуються послугами міського пасажирського транспорту (і це підтверджено наказом керівника), то вони повинні не тільки скласти маршрутний лист протягом такого робочого дня (навіть якщо працівник витратив свої гроші). Витрати на разовий проїзд, що відшкодовуються підприємством, не включаються до сукупного оподатковуваного доходу працівника, якщо поїздки пов’язані з господарською діяльністю підприємств.

Увага! Кожен пункт теоретичної частини потрібно закінчувати висновками обсягом 1-2 абзаци.

 

4.1.Економічна характеристика підприємства

Необхідно дати характеристику наступним структурним елементам підприємства: організаційно-правова форма господарювання; територіальна ознака; функціональна ознака; форма власності, тип підприємства, назва, належність до головного підприємства, орган управління, вид діяльності, організаційна структура, структура управління.

До економічної характеристики підприємства відносять наступні розділи:

1. Вибір організаційної форми бізнесу, засновники.

2. Порядок створення та державна реєстрація підприємства.

3. Предмет підприємницької діяльності.

4. Майно підприємства.

5. Характеристика трудових ресурсів.

При описуванні порядку створення та державної реєстрації підприємства потрібно додати наступні установчі документи (в додатки):

1. Протокол зборів засновників, в якому викладено рішення про створення підприємства;

2. Установчий договір або Статут (залежно від організаційно-правової форми господарювання).

Студент, характеризуючи діяльність підприємства, повинен стисло розкрити предмет діяльності та технологію виробництва двох видів продукції, яка виготовляється на підприємстві, та надання одного виду послуг.

Для цього необхідно:

v надати стислу характеристику продукції, що виготовляється та послуг, які надаються;

v охарактеризувати типи та види обладнання, яке необхідно мати на даному підприємстві для виготовлення продукції;

v зазначити, які саме матеріали, сировина та інші виробничі запаси необхідні для виробництва визначених студентом видів продукції;

v описати нормативи витрат виробничих запасів та трудових ресурсів на одиницю продукції;

v визначити професію, кваліфікацію та категорію працівників, які необхідні даному виробництву;

v стисло описати процес виробництва продукції (послідовність технологічних операцій), порядок її оприбуткування на склад.

 

4.2. Первинні документи

 

Студент повинен заповнити на свій вибір 20 форм первинних документів, що наведені нижче (кожний в одному примірнику), або інші.

 

 

Застереження! Первинні документи заповнюються тільки за даними господарських операцій, які відбувалися в звітному кварталі на створеному студентом підприємстві, і не повинні повторюватись.

 

Необхідно заповнити наступні форми первинних документів: ПКО, ВКО, звіт касира, чек, платіжна відомість, платіжне доручення, заява на акредитив, Звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт, розрахунково-платіжна відомість, табель обліку використаного робочого часу, особовий рахунок працівника підприємства, інвентарна картка основних засобів, акт приймання-передачі основних засобів, акт на списання основних засобів, податкова накладна, накладна, рахунок-фактура, довіреність, прибутковий ордер, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітно-забірна картка, картка складського обліку матеріалів, довідки та розрахунки бухгалтерії.

Студент обов’язково складає такі розрахунки бухгалтерії:

v розрахунок відшкодування витрат на відрядження;

v розрахунок нарахувань і утримань із заробітної плати (на прикладі одного працівника);

v розрахунок резерву сумнівних боргів;

v розрахунок суми претензії постачальнику;

v розрахунок амортизації необоротних активів;

v розрахунок суми матеріалів, що списані у виробництво з використанням методів списання запасів;

v розрахунок суми транспортно-заготівельних витрат, щ припадають на списані у виробництво матеріали.

Зразки розрахунків бухгалтерії наведенні в Додатку Д.

 

 

4.3. Журнал реєстрації господарських операцій

В журналі реєстрації господарських операцій слід обов’язково передбачити наступні операції:

v придбання основних засобів (ОЗ) у постачальників;

v внесення засновниками нематеріальних активів до статутного капіталу;

v нарахування амортизації ОЗ (у змісті проводки обов’язково зазначити метод нарахування амортизації);

v реалізацію ОЗ, виробничих запасів;

v придбання матеріалів, палива, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів у постачальників та через підзвітних осіб;

v списання матеріалів і палива на виробництво продукції та одного виду послуг, утримання цехів, управління підприємства (обов’язково зазначити метод списання);

v проведення інвентаризації, в результаті якої виявити недостачу матеріалів та надлишки;

v нарахування заробітної плати:

а) робітникам основного виробництва;

б) персоналу цехів;

в) адміністративному персоналу підприємства;

v проведення відрахування на соціальні заходи від заробітної плати та утримання із заробітної плати згідно з чинним законодавством;

v оплати витрат виробництва з каси, поточного рахунку, інших рахунків в банку, за рахунок підзвітної особи;

v акцептування рахунків інших організацій за надані послуги підприємству (вода, електроенергія, газ, орендна плата та інші);

v розподілу загальновиробничих витрат;

v оприбуткування на склад готової продукції, передбачити залишки незавершеного виробництва (5-30 %);

v нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності (лікарняні);

v реалізації частини виготовленої продукції;

v надання послуги;

v надходження (в касу, на поточний та валютний рахунки): виручки від реалізації, орендної плати, дебіторської заборгованості, залишків невикористаних підзвітних сум, доходів від володіння корпоративними правами, процентів банку;

v розрахунки з постачальниками: з рахунку, акредитивом, чеком з лімітованої чекової книжки, векселем;

v видання в підзвіт коштів на відрядження і на господарські потреби (скласти розрахунок авансу на відрядження);

v розрахунок з постачальниками за рахунок короткострокової позики банку;

v визначення фінансового результату від реалізації готової продукції, послуг, матеріалів.

Крім зазначених вище обов’язкових операцій в роботі необхідно передбачити операції, які властиві обраній темі курсової роти.

Наприклад, якщо обрана тема «Облік товарів», то специфічними операціями, властивими даній темі будуть: нарахування і списання торговельної надбавки, розподіл торговельної надбавки і транспортно-заготівельних витрат, надання знижок тощо.

Інші операції студент включає за своїм бажанням.

Форма журналу реєстрації господарських операцій наведена у додатку К.

4.4.Регістри обліку

Всі господарські операції за звітний період студент повинен рознести у відповідні регістри обліку. В даній курсовій роботі регістрами обліку повинні виступати журнали (відомості). Студент повинен передбачити таку кількість господарських операцій, щоб були обов’язково заповнені всі форми журналів (відомостей).

4.5. Форми звітності

На підставі Журналу реєстрації господарських операцій необхідно заповнити таку звітність:

v Баланс підприємства (ф. 1);

v Звіт про фінансові результати (ф. 2);

v Звіт про рух грошових коштів (ф. 3);

v Звіт про власний капітал (ф. 4);

Примітки до річної фінансової звітності (ф. 5).

 

 

Одним з найважливіших етапів підготовки курсової роботи є її оформлення.

Загальні вимоги до оформлення основного тексту роботи. Кваліфікаційна робота повинна бути оформлена за допомогою комп’ютерної техніки на одній стороні стандартного аркушу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,3 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці і підшита.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 25 мм, праве – не менше 15 мм, верхнє та нижнє – не менше 22 мм. Розмір шрифту в тексті – 14 пунктів, в рисунках і таблицях – 12 пунктів, гарнітура Times New Roman

Приблизний обсяг структурних складових друкованого тексту (кількість сторінок) складає: вступ – 2-3 сторінки; теоретична частина – 25-30 сторінок; висновки і пропозиції – 2-3 сторінки; список використаних літературних джерел – 40 одиниць.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору.

Рукопис курсової роботи слід ретельно вичитати (особливо це стосується правил бібліографічного опису літературних джерел). Друкарські помилки, описки та графічні неточності, що виявилися в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним способом. Кількість виправлень повинна бути мінімальною і становити не більше 10% загального обсягу роботи.

Вступ, розділи, висновки і пропозиції, додатки, список використаних літературних джерел слід починати з нової сторінки.

Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ”, “ДОДАТКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком розділу та текстом повинна дорівнювати
1-2 інтервалам (абзацам).

Абзац повинен бути однаковим по всьому тексту роботи і складати 1 см (окрім таблиць, рисунків, діаграм).

Нумерацію сторінок, розділів, пунктів, підпунктів слід проставляти арабськими цифрами без знаку №, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи.

Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті або посередині сторінки без крапки в кінці.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної кількості сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші та змісті не ставиться. На структурних частинах роботи номер сторінки не проставляється, проте сторінка включається до загальної кількості сторінок роботи.

Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ” без крапки, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Нумерація розділів і підпунктів
(в т.ч. у плані та змісті) здійснюється арабськими цифрами.

Підпункти нумеруються в межах кожного розділу. Номер підпункту складається з номера розділу та порядкового номеру підпункту, між якими ставиться крапка. В кінці номера підпункту повинна стояти крапка, наприклад: “2.3. Облік виробничих запасів для потреб управління”.

Оформлення ілюстрацій, таблиць та формул. Ілюстрації (схеми, діаграми, рисунки, графіки) і таблиці необхідно подавати у курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. В цьому випадку, як і у разі якщо рисунок йде після одного або декількох абзаців тексту, у посиланні ставиться “(див. рис. 1)”. Ілюстрації і таблиці, наведені в курсовій роботі, включаються до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номеру ілюстрації. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу та порядкового номеру ілюстрації в даному розділі, між якими ставиться крапка, наприклад: “Рис. 1.2.” (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва та пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією.

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Студенту необхідно звернути увагу на те, що в роботі не повинно бути цифр, які не здійснюють вплив на висновки і пропозиції. Разом з тим у всіх випадках, де це можливо, необхідно висновки і пропозиції підкріпити відповідним цифровим матеріалом. При цьому слід бути впевненим в об’єктивності і точності наведених даних.

Слід обов’язково вказати джерела інформації.

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номеру. Номер таблиці повинен складатися з номеру розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2.” (друга таблиця першого розділу).

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і її номер зазначають один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” із зазначенням номера таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті роботи. Заголовок кожної графи в таблиці має бути по можливості коротким. Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні він замінюється словами “Те ж”, а далі лапками. Якщо таблиця або рисунок обсягом перевищує дві сторінки, вона повинна бути винесена в додатки з відповідним посиланням в тексті.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При її перенесенні назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна поділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

При розміщенні в роботі формул обов’язковим є зазначення пояснень до них. Пояснення окремих символів формул наводиться безпосередньо після формули, в послідовності їх зазначення у формулі. Пояснення починається словом “де” без проставлення розділових знаків.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставляться відповідно до правил пунктуації. Розділовими знаками між формулами, йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Формули виділяються по тексту вільними рядками. Нумерація формул здійснюється в межах розділу. Номер складається з номера розділу та порядкового номера формули. Номер формули зазначається з правого боку біля відповідної формули в круглих дужках, наприклад (1.5) – п’ята формула першого розділу.

Оформлення цитат і посилань. Для підтвердження власних аргументів або з метою проведення критичного аналізу слід в тексті кваліфікаційних робіт наводити цитати.

При наведенні в тексті роботи цитат неприпустимим є скорочення наведеного витягу, що призводить до спотворення його змісту.

При використанні у курсовій роботі цитат необхідно звернути увагу на основні правила цитування, до яких належать:

- доцільність використання цитат в кваліфікаційній роботі, що визначається необхідністю підтвердження ними думки та позиції автора;

- цитування авторів необхідно здійснювати безпосередньо на підставі їх робіт;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручення думок автора;

- цитата повинна чітко відповідати джерелу та супроводжуватися посиланням на джерело.

Цитати в тексті оформлюються наступним чином:

- цитата наводиться в тексті в лапках з прописної літери в тій граматичній формі, в якій вона наведена у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

- цитата наводиться з малої літери, якщо цитата включається як частина речення або в реченні, що цитується пропущені перші слова;

- пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, які ставляться у будь-якому місці цитати;

- коли у наведеній цитаті автором робиться наголос або виділяються окремі слова чи словосполучення, то після виділеного тексту наводяться пояснення. Наприклад, (підкреслено автором. – І.І. Івановим).

Цитування наукових джерел у курсовій роботі є обов’язковим. При цьому необхідною умовою є наявність посилань на використані джерела. Посилання на використані джерела наводяться після завершення цитати після лапок або безпосередньо після переказаного змісту цитати. Посилання наводяться в квадратних дужках, всередині яких проставляється порядковий номер, під яким це джерело стоїть в списку використаних літературних джерел, і через кому проставляється номер сторінки, з якої взятий цей матеріал. Якщо речення в тексті закінчується цитатою, то крапка ставиться після вихідних даних про джерело, які зазначені в дужках.

У курсовій роботі не допускається скорочення слів. Можливе використання тільки загальноприйнятих скорочень, наприклад ТЗВ (транспортно-заготівельні витрати). ТМЦ (товарно-матеріальні цінності), МШП (малоцінні швидкозношувані предмети), ПДВ (податок на додану вартість) тощо.

У випадку необхідності склад курсової роботи доповнюється переліком прийнятих термінів та переліком прийнятих скорочень.

Оформлення додатків. Додатки є продовженням курсової роботи, які оформлюються на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини. Додатки розміщуються у порядку появи на них посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюються на наступних сторінках курсової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. В додатках сторінки нумеруються, проте до загального обсягу роботи додатки не входять.

При оформленні додатків окремою частиною на окремому аркуші друкується великими літерами слово “ДОДАТКИ”. Наступну сторінку бажано присвятити змісту додатків. Посередині – “Перелік додатків, що містяться в роботі”. Зазначити додатки і сторінку, на якій він починається.

При оформленні додатків слід звернути увагу на наявність заголовків, які друкуються вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _” і велика літера, що позначає додаток, наприклад, Додаток А, Додаток Б тощо.

Позначати додатки потрібно послідовно прописними літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Г, Е, Є, І, Ї, И, Й, О, Ч, Ь. У випадку, якщо не вистачає літер абетки, нумерація додатків починається таким чином: АА; АБ; АВ; АД тощо, далі БА: ББ ... і т.д.

Об’ємні додатки можна укрупнити. Так, якщо необхідно розмістити первинні документи (облікові регістри, форми звітності) перед ними можна вставити аркуш із позначенням. Наприклад, “Додаток Д – Первинні документи (назва підприємства) за (період)”

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумеруються в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставиться позначення додатку (літеру) і крапку. Наприклад, Додаток А.2.

Оформлення списку використаних літературних джерел. Список літературних джерел містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків і пропозицій. Він може бути оформлений за одним із варіантів:

- в алфавітному порядку;

- в порядку наявності посилань в тексті;

- у хронологічному порядку.

Загальна схема оформлення списку використаних літературних джерел наступна: Автор. Назва підручника (посібника, статті тощо) // Дані про видання. – місце видання, видавництво. – рік. – кількість сторінок.

Приклади оформлення списку використаних літературних джерел наведено у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1. Приклади оформлення літературних джерел

Вид джерела	Приклад оформлення
1	2
Книги: Один автор	Чижевська Л.В. Методика викладання облікових дисциплін: [навч. посібник для студ. вищ. навч. закл.] / Л.В. Чижевська: за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 504 с.
Два автори	Стрєльніков Р.М. Контроль і ревізія. Практикум: Навч. Посібник / Р.М. Стрєльніков, Т.В. Свірідова. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 336 с.
Три автори	Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Аудит: стан і тенденції розвитку в Україні та світі: Монографія / За редакцією П’ять.. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 564 с.
Чотири автори	Організація бухгалтерського обліку: [навч. посібник для студ. вузів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”] / Ф.Ф. Бутинець, О.В. Олійник, М.М. Шигун, С.М. Шулепова – [2-е вид., доп. і перероб.] – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.
Нормативно-правові акти	Господарський процесуальний кодекс України: Офіц. текст із змін. станом на 1 лип. 2002 р. / М-во юстиції України. – К.: Вид. дім “Ін Юре”, 2002. – 129 с. – (Кодекси України)
Журнали	Іванов І.І. Нормативне регулювання обліку операцій з виробничими запасами / І.І. Іванов // Бухгалтерія. – 2008. – № 67 – С. 17-21
Тези доповідей	Петров П.В. Порядок формування первісної вартості основних засобів / П.В. Петров // зб. тез доп. міжнародної науково-практичної конференції [Наука та інновації 2008], (Дніпропетровськ, 15-20 жовтня 2008 р.) – Д, 2008. – Т. 17. – с. 30-36
Продовження таблиці 8.1.
1	2
Електронний ресурс	Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї міжнародної конференції “Крим-2003”) [Електронний ресурс] / Л.Й. Костенко, А.О. Чекжарбов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша // Бібл. Вісн. – 2003. – № 4. – с. 43. – Режим доступу до журн.: http//www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03 Klinko.htm
Автореферат	Ковальчук Т.М. Оперативний економічний аналіз: теорія, методологія, організація: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук: спец. 08.06.04 “Бухгалтерський облік, аналіз та аудит” / Т.М. Ковальчук. – Київ, 2004. – 39 с.
Дисертація	Бардаш С.В. Інвентаризація на підприємствах: питання методології і практики (на прикладі підприємств роздрібної торгівлі Житомирської області): дис. … канд.. екон. наук: 08.06.04 / Бардаш Сергій Володимирович. – Київ, 2000. – 184 с.