· Активне слухання: розбитися на пари та сісти обличчям один до одного.Один з учасників пари стає „слухачем”, інший – „доповідачем”.
Слухач отримує інструкцію поводити себе у відповідності з діями, які є показниками активного слухання, а саме:
- сідає навпроти співрозмовника;
- слухаючи його, розлаблюється та зберігає відкриту позу;
- підтримує „контакт очей”;
- трохи нахиляється до свого співрозмовника;
- хитає головою у необхідні моменти;
- використовує належний вираз обличчя;
- час від часу запитує співрозмовника;
- включає у мовлення „мм” або „да”, і т.ін.
Доповідач починає розмовляти із своїм співрозмовником на одну з цікавих для нього тем (наприклад, „моє хоббі”, „найщасливіший момент в моєму житті”, або „витоки стресу в моєму житті”).
В той час як завданням доповідача є розповісти, завданням слуача є слухати співрозмовника, використовуючи показники активного слухання. Учасники вправи виконують її на протязі 10 хвилин, після чого міняються ролями та працюють ще на протязі 10 хвилин. Цього разу розповідач розповідає, а слухач отримує диаметрально протилежне попередньому слухачеві завдання – діяти так, як діє неефективний слухач, тобто відвертається від співрозмовника, не дивиться на нього, зберігає закриту позу, робить не відповідний до ситуації вираз обличчя і т.п.
По завершенню завдання відбувається обговорення, на якому учасники вправи відповідають на питання, чи допомагало їх розповіді те, що їх співрозмовники уважно слухали, або, навпаки, не намагалися використовувати навики активного слухання. Крім того, слухачі відповідають на питання, чи допомагало їм використання формальних елементів активного слухання зосередитись та сконцентрувати увагу на розповіді іншої людини.
· Активне слухання: розбитися на невеликі групи по 3-4 особи та на портязі 15 хвилин провести „мозковий шторм” з метою визначення якостей особистості (не путати якості особистості та навички), якими, на Ваш погляд, повинний володіти добрий слухач. Кількість якостей, які необхідно записати на аркуші паперу, не обмежується.
Після роботи у підгрупах відбувається представлення отриманих результатів іншим учасникам групи, та створюється узагальнений лист якостей особистості, необхідних для ефективного слухача. Узгоджений перелік якостей записується усіма учасниками вправи. Також відбувається дискусія на предмет того, чи можна розвинути вказані якості за допомогою вправ, або ж вони є даними від природи.
· Емпатія: розбитися на пари. В парах відбувається обговорення визначення поняття емпатії та відповідей на наступні питання:
а) в чому різниця між поняттями емпатія, симпатія та ідентифікація?
б) до якої мірі можна відчувати емпатію до іншої людини?
в) у відношенні до кого вам легко буває проявити емпатію, а до кого прояв емпатії з вашого боку не є можливим?
г) чи є емпатія якістю, яка є в людини від народження, чи можна розвивати цю здібність за допомогою вправ?
д) яка роль емпатії в роботі практичного психолога?
На протязі 15 хвилин відбувається обговорення питань, а висновки записуються. Через 15 хвилин починається обговорення цих питань у загальному колі.
· Емпатія: розбитися на невеликі групи по 3-4 особи та на портязі 15 хвилин провести „мозковий шторм” з метою визначення прикладів висловлювань, які б демонстрували прояви емпатії (наприклад, „здається, що ви відчуваєте...”, „ви кажете про це так, ніби це вас дуже бентежить” і т.п.). Кожна підгрупа повинна сформулювати якомога більше подібних віисловлювань. Після цього починається загальне обговорення створених формулювань. Учасники вправи вирішують, чи можна вважати ці висловлювання емпатійними. Після завершення аналізу студенти законспектовують емпатійні висловлювання.