| Форми навчального процесу | Критерії та показники оцінки навчально-пізнавальної діяльності студентів | Кількість балів |
| Лекції | Оцінюється пізнавальна активність студентів в процесі засвоєння теоретичного матеріалу (участь в обговоренні питань лекцій) | 1 бал на кожній лекції |
| Семінарські заняття | Оцінюється ступінь оволодіння студентом: Основними поняттями теми, логічність та доказовність теоретичних висновків з окремого питання семінару (виступ); Активність в обговоренні проблем, що розглядаються назанятті | 2 бали на кожний семінар |
| Практичні заняття | Оцінюється ступінь опанування студентом: Навичками навчально-пізнавчальної діяльності; Практичними вміннями щодо проблеми заняття | 2 бали на кожне практичне заняття |
| Індивідуальні заняття | Результати виконаного студентом індивідуального завдання оцінюються за показниками: оволодіння студентом основними поняттями теми; логічність та доказовність висновків; самостійність теоретичних суджень; творчий рівень, оригінальність виконаної роботи | 5 балів на кожне завдання |
| Самостійна робота | Завдання для самостійної роботи оцінюються за показниками оволодіння студентами: навичками самостійнї навчально-пізнавальної діяльності; практичними вміннями щодо питань завдання для самостійної роботи. | 2 бали до кожної теми курсу |
| Контрольна робота | Кожне запитання контрольної роботи оцінюється за показниками: повної і вірної відповіді: 1 бал – повна і вірна відповідь; 0,5 бвлу – правильна, але неповна відповідь; 0 балів – невірна відповідь. | 8-10 балів за одну контрольну роботу |
7. ГЛОСАРІЙ
Адаптація –пристосування особистості до характеру окремих впливів, або до змінення умов життя в цілому. Завдяки адаптації створюються умови прискорення оптимального функціонування особистості у новій обстановці.
Буденна свідомість– конкретні життєві знання про людей, які формуються в кожної людини індивідуально, їх вірогідність перевіряється на власному досвіді; використовуються при взаємодії з іншими людьми.
Індивід – людина як окремий представник людської спільноти.
Індивідуальність – сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, які відрізняють її від інших, в яких уособдюється її неповторність.
Комунікабельність – здатність до встановлення соціальних контактів.
Онтогенез – розвиток психіки індивіда від момента народження до смерті, на який впливають як генетичні, тобто внутрішньо обумовлені, так і фактори середовища та виховання.
Особистість – це людина як природна та соціальна істота, як носій свідомості, мовлення, творчих здібностей.
Практична психологія – науково-практична галузь психології, що спрямована на надання психологічної допомоги конкретній людині; вивчає індивідуальність, життєві обставини людини та способи взаємодії із нею.
Професійна майстерність спеціаліста – високий рівень діяльності в ході виконання ним власних повноважень. Уособлюється у точних, беспомилкових діях спеціаліста, у творчому використанні професійного потенціалу в складних ситуаціях професійної дяльності. Її внутрішньою основою є система знань, умінь, навичок та якостей, яка відповдає меті та завданням певної професії.
Професійне самоствердження студента – потреба та прагнення відповідати професійним вимогам та суб’єктивному професійному ідеалу, реалізувати власні можливості та досягти певних результатів у навчальній та трудовій діяльності, у спілкуванні, одержати визнання серед людей, затвердити власний професійний образ „Я”.
Професіоналізм –високий рівень підготовленості спеціаліста до виконання завдань професійної діяльності, який проявляється у творчій активності особистості, здатності продуктивно задовольняти потреби суспільства, систематичному підвищенні кваліфікації.
Професія– група споріднених спеціальностей, характеризує спльність людей, зайнятих певним родом діяльності.
Психіка – властивість людини та тварин, що дозволяє виконувати орієнтовні, контролюючі, пристосувальні, спонукальні та смислоутворюючі функції в поведінці та діяльності.
Психодіагностика– (від грецького – душа та здатність розгледіти) сфера психологічної науки та практики, що розробляє методи виявлення та виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості; один з найважливіших видів діяльності практичних психологів.
Психокорекція– психологічна допомога,спрямована на подолання недоліків психічного розвитку особистості; один з найважливіших видів діяльності практичного психолога.
Психопрофілактика – система заходів, спрямована на попередження психосоматичних захворювань, а також девіантної поведінки особистості; один з найважливіших видів діяльності практичного психолога.
Психотерапія– комплексний терапевтичний вплив на особистість за допомогою психологічних засобів з метою змінення самовідношення особистості та відношення до світу, що оточує. Спрямована на відновлення та пдтримання психічного здоров’я людини. Один з найважливіших видів діяльності практичного психолога.
Психологія –наука про виникнення, функціонування та розвиток психіки та поведінки людей та тварин.
Свідомість –інтегративне уособлення психічних процесів, що дозволяє розуміти та оцінювати світ, що оточує, та власне життя. Завдяки свідомості людина виокремлює себе та протиставляє себе дійсності, що оточує, формує відношення до неї.
Спілкування – специфічна форма взаємодії та взаємовпливу між суб’єктами, яка виникає в сумісній діяльності людей.
Спеціалізація –вузький напрямок в межах однієї спеціальності, галузь, засвоєнню якої на етапі підготовки приділяється головна увага.
Спеціальність– це необхідна для суспільства обмежена (внаслідок росподілу праці) сфера прикладення фізичних та духовних ресурсів особистості, яка надає можливість отримати замість затрачених зусиль засоби для існування та розвитку.
Стрес (від англ. тиск, напруга) – психічний та фізиологічний стан, що виникає у відповідь на різноманітні екстремальні події; розвивається в ситуації небезпеки, зростання відповідальності, під впливом великих розумових та вольових навантажень, в ситуаціях, коли необхідно швидко прийняти рішення.
Філогенез – виникнення та еволюція психіки в історичному процесі розвитку людства.
Фрустрація (від лат. обман, розлад) – психічний стан внутрішнього напруження, що зростає, психологічна реакція, що пов’язується із розчаруванням, неможливістю досягти якоїсь мети. Виникає в ситуаціях, коли обставини перешкоджають досягненню бажаного.
Емпатія –уміння зрозуміти стан клієнта, при цьому із збереженням власної особистісної дистанції. Як особистісна якість, має біосоціальну природу, у зв’язку із цим у певній мірі піддається ціелспрямованому формуванню.