Проблема співвідношення наукової та практичної психології на сучасному етапі розвитку.

Сучасна психологія – це складна система наук та сфер практичної психологічної діяльності, що складається з двох основних напрямків: наукової та практичної психології.

Так основною метою наукової психології є пізнання людей за допомогою наукових методів. Базуючись на окремих спостереженнях, фактах, вчені намагаються дійти розуміння загальних закономірностей.

Практична психологія має на меті надання психологічної допомоги конкретним людям або групам людей. Практичні психологи намагаються на основі знання загальних психологічних закономірностей дійти розуміння індивідуальної конкретної людини або конкретної групи.

Слід зазначити, що практична та наукова психологія не повинні протиставлятися одна одній, навпаки, вони є щільно пов’язані між собою. Тим не менш це різні типи діяльності психолога, тому вони мають різні вимоги щодо професійної підготовки спеціаліста.

Так, у відповідності до основного роду психологічної діяльності, виділяються такі типи психологічної професії:

· психолог – вчений, основною діяльністю якого є наукові дослідження, спрямовані на пошук нових психологічних знань (пояснення, доказ та прогнозування психологічних явищ, вивчення психологічних закономірностей);

· практичний психолог, який використовує психологічні знання для вирішення практичних завдань, серед яких виділяються психодіагностика, консультування, психокорекція, психотерапія та психопрофілактика);

· викладач психології, основною діяльністю якого є просвітницька та навчальна діяльність.

Кожен з цих типів діяльності пред’являє специфічні вимоги до професійної підготовки та здібностей спеціаліста. Так, досвдчений вчений не обов’язково повинний бути досвідченим практиком або вчителем, і навпаки. Наявність здібностей до декількох видів діяльності в психолога можливе, але не обов’язкове.