Нтерв’юєр– особа, яка проводить інтерв’ю; іноді анкетера – особу, що проводить анкетування, також називають І.

Інтерв’ю нарративне (розповідне) – своєрідний вид вільного інтерв’ю, яке не є сумою відповідей, а являє собою імпровізовану цілісну розповідь респондента про власний життєвий досвід, яка реєструється на магнітну плівку, дослівно транскрибується і в такому вигляді становить матеріал для аналізу із застосуванням логіки якісного дослідження.

Інфраструктура соціальна– цілісна сукупність у певному соціумі установ, закладів, організацій та інших об’єктів користування, діяльність яких покликана забезпечувати умови існування і відтворення населення шляхом всебічного задоволення його соціальних потреб – виробничих, громадсько-політичних, соціально-культурних, побутових, вітально-біологічних.

Комплексне дослідження– міждисциплінарне, на основі загальної програми вивчення сукупності причин, що обумовлюють певне явище.

Конвент – аналіз– формалізований спосіб (метод) інтерпретації текстів, “дослідницька техніка для об’єктивного, систематичного та кількісного описування явного змісту комунікації” (Б. Берельсон).

Конфлікт соціальний– зіткнення інтересів різних соціальних груп, окремий випадок прояву соціальних суперечностей, одна з їх форм, що характеризується наявністю вираженого протистояння суспільних сил.

Конформізм соціальний– спосіб пристосування індивіда, групи до існуючого стану речей і справ (панівних думок, традицій, принципів стереотипів масової свідомості і пропагандистських кліше, діяльності соціальних інститутів).

Культура елітарна– сукупність артефактів, що належать до взірців витончених мистецтв, музики, літератури, призначених для культурної еліти суспільства.

Культура масова– особливий спосіб буття культури, що продукується і відтворюється зі допомогою дії засобів масової комунікації, які культивують спрямованість на стандартизацію системи домінуючих матеріальних і духовних цінностей, типів соціальної поведінки, уявлень думок.

Культура соціальна– особлива здатність особи, завдяки якій вона адаптується в суспільстві, утримується в структурах його соціальної організації, забезпечує собі статусне просування та реалізацію свого діяльнісного потенціалу, інтеграцію в спільноти.

Культурний релятивізм– методологічний принцип, згідно з яким немає універсальних критеріїв зміни та оцінки цінності культури та ступеня її розвитку. Всі культури є однаково важливими та мають бути зрозумілими у власних категоріях.

Легітимність соціальна– визнання схвалення суспільством (соціальними групами, інститутами) функціонування того чи іншого типу соціальних відносин, а також діяльності соціальних груп, інститутів, індивідів, завдяки чому встановлюється, як правило, стан відкритості реалізації їх інтересів.

Мікросоціологія– сукупність загальних теоретичних знань у системі соціології, що є результатом макросоціологічних досліджень, які охоплюють вивчення великих соціальних об’єктів –суспільства в цілому, його складових частин (систем, підсистем, агрегатів, сфер), масштабних соціальних явищ і процесів, інститутів, поведінки людських мас.

Ментальність– полісемантичне поняття для позначення усталеного ладу людського мислення, що не обмежується сферою усвідомленого і сягає значною мірою в несвідоме.

Мета соціологічного дослідження– очікуваний результат дослідження, його модель, центральне завдання, яке потрібно розв’язати.

Метод біографічний (метод біографічних документів) – сукупність технік збору та аналізу особистих документів, які містять повідомлення людей про їх участь у різних подіях і процесах.

Метод індуктивний– спосіб одержання узагальнюючого знання на підставі окремих даних.

Мобільність соціальна– процес руху індивідів між ієрархічно або іншим чином організованими елементами соціальної структури: класами, прошарками, групами, статусами, позиціями.

Моделювання соціальне– науковий метод пізнання соціальних явищ та процесів за допомогою відтворення їхніх характеристик на інших об’єктах – спеціально створених з цією метою моделях.

Морфогенез соціальний– процес формування, становлення та розвитку суспільства (спільноти) через поєднання різних соціальних елементів, які знаходяться у певних залежностях та зв’язках.

Напруженість соціальна– стан, який виникає в суспільстві внаслідок дії дестабілізуючих факторів і виявляється у зростанні негативних соціальних настроїв та деструктивної поведінки, що містить у собі небезпеку соціального “вибуху”, руйнування певних соціальних структур чи всього суспільства.

Омніцид– соціальне явищ, яке вивчають екосоціологи, що означає вимирання людини як зоологічного виду.

Опитування– термін, що позначає процес отриманя відмостей про досліджуваний об’єкт шляхом ведення діалогу (комунікації) між дослідником (чи його представником – людиною, спеціальним технічним пристроєм) та респондентом за допомогою формалізованих запитань та відповідей на них.

Опитування анкетне– один з основних і найчастіше використовуваних видів соціологічного опитування у якому респондент сам читає запитання анкети та сам фіксує свої відповіді.

Опитування поштове –різновид опитування анкетного. При О.п. анкета розповсюджується серед потенційних респондентів за допомогою поштової служби у вигляді самостійного поштового відправлення за адресами осіб, які, як правило, спеціально відібрані та репрезентують певну соціальну спільність.

Опитування пресове - різновид анкетного опитування. При О.п. анкета друкується на шпальтах газет, журналів, тому можливість її заповнення та повернення обмежена колом читачів відповідного видання.

Опитування телефонне– один із різновидів опитування у соціологічному дослідженні, заочне (опосередковане, дистантне) інтерв’ю. Можливості застосування методу безпосередньо пов’язані з розвитком телефонних мереж.

Освоєння соціальне– 1) елемент універсальної соціальної взаємодії, що виступає як противага відчуження соціального; 2) опосередкований нормами, цінностями та інститутами даного суспільства процес охоплення соціальної реальності активністю соціального суб’єкта (включення її у його світ, сферу життєдіяльності, перетворення на атрибутивне чи функціональне надбання, засіб, цінність) в результаті чого вона стає “своєю”, тобто “його” реальністю, що пристосована до способу його дій, несе на собі відбиток його волі і є універсальним засобом самоствердження, реалізації і життєдіяльності.

Особа маргінальна (“проміжна”) - тип особистості, що формується (або опиняється) на межі різних соціальних середовищ: міста і села, класів, поколінь, культур ідеологій, рас, тому вона відзначається особливою, зокрема дуже суперечливою, конфліктною, свідомістю і поведінкою.

Паблик рілейшнз– особливий напрям діяльності державних органів, корпорацій, політичних та інших організацій, що пов’язаний з формуванням сприятливої громадської думки про себе.

Патологія соціальна –специфічнаформа відхилення від інституціонально обумовлених вимог до соціальної поведінки, яка виявляється: 1)в індивідуальних та групових діях, що пов’язані з нехтуванням соціальними нормами; 2) у масовому порушенні процесів соціальної адаптації при дезорганізації суспільної системи.

Первинна та вторинна соціологічна інформація– типи емпіричного знання, що послідовно одержуються в соціологічному дослідженні за допомогою методів збору та обробки даних. Первинна інформація (первинні дані) відображає тільки той стан об’єкта, що має місце в певній емпіричній ситуації. Вона фіксує одиничні спостереження, висловлювання, оцінки, а тому має неузагальнений, імовірнісний характер. У результаті статистичної обробки первинної інформації одержують певні узагальнені показники: середні величини, варіації, дисперсії, моду, медіану. Вони мають статус статистичного резюме і відображають певні зв’язки, тенденції, емпіричні залежності. Отриману таким чином інформацію називають вторинною.

Престиж соціальний– співвідносна оцінка соціальної ваги різниї об’єктів, явищ, яку поділяють члени певного суспільства, групи на підставі прийнятої системи цінностей.

Присвоєння соціальне– особлива форма соціального освоєння реальності, оволодіння та володіння нею через перетворення її елементів у приналежність певному соціальному суб’єктові як об’єктів та засобів його волі та дій.

Пріоритети соціальні – першочергові, життєво важливі для даного суспільства, соціального інституту завдання.

Проблема дослідження– проблемна ситуація, пов’язана з суперечністю між соціальною дійсністю і її теоретичним осмисленням, яка потребує для свого пізнання і розв’язання певних методів, процедур та прийомів дослідження.

Пробне (пілотажне) дослідження– здійснюється для перевірки надійності методик та процедур основного дослідження, схеми його організації і проведення і передує йому.

Програма соціологічного дослідження– головний документ дослідження, в якому відображаються його загальні концепція та ідеологія. У П. с. д. Фіксується наявний рівень знань про об’єкт дослідження, висуваються гіпотези й окреслюються способи їх перевірки, визначаються процедура дослідження та план роботи.

Протосоціологія– передісторія соціологічного знання, елементи якого існують у системі синкретичного суспільствознавства і філософії до його диференціації та спеціалізації на окремі науки.

Прошарок соціальний– сукупність індивідів, які мають загалом однаковий соціальний статус, що забезпечує їм приблизно рівний доступ до системи благ; більш - менш стійкі у часі утворення, одні з яких, залежно від історичних, культурних і соціально-економічних обставин існують упродовж досить тривалого періоду, інші динамічно виникають і зникають, формуються і розпадаються.

Респондент– особа, яка в процесі опитування виступає як джерело первинної інформації.

Світосистемний аналіз– напрям досліджень глобальних тенденцій світового економічного і соціального розвитку, основою якого є поняття світосистеми.

Середовище соціальне– сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, що впливають на її свідомість і поведінку.

Соціалізація– процес засвоєння індивідом знань, досвіду норм і цінностей, включення його до до системи соціальних зв’язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

Соціальні зміни– тип руху соціальних явищ, процесів та соціальних структур у суспільстві, у результаті якого виникають, нагромаджуються і трансформуються якісні відмінності між ними, створюється багатоманітність соціальної реальності.

Соціологічне дослідження– вид соціального наукового пізнання, що визначається притаманною соціології специфікою методології та методів одержання наукового знання.

Соціологія– поліцентрична, поліпарадигмальна, з багатьма пізнавальними технологіями наука, що вивчає форми, закони та закономірності конструювання, функціонування і розвитку соціальної реальності суспільства через їх переломлення у взаємодіях людських індивідів та спільнот.

Спостереженнязагальний науковий метод емпіричного дослідження. В соціології застосовується переважно для збору та найпростішого узагальнення первинної інформації. Одиницями інформації тут є зафіксовані акти вербальної або невербальної поведінки.

Статус соціальний– становище індивіда або групи в соціальному просторі стосовно інших індивідів і груп, яке визначається за соціально значущими для даної суспільної системи критеріями (економічними, політичними, соціально-правовими, професійно-кваліфікаційними).

Стратифікація соціальна– процес і результат соціального розшарування елементів соціальної структури. Як процес, це – підтримуване інституційними зразками, нормами, а також легітимними і нелегітимними моделями реальної поведінки відтворення нерівного доступу індивідів та їх обєднань до дефіцитних благ і ресурсів. Як результат – це ієрархічне, вертикальне розміщення членів суспільства відповідно до міри володіння і розпорядження певними благами.

Субкультура– (букв. - підкультура) – культура окремої соціальної спільноти (групи, класу регіону, конфесії), що чимось відрізняється від традиційної культури суспільства.

Суїцидіндивідуальне або групове самогубство, вчинене окремою людиною чи певно спільнотою з різних причин і мотивів свідомо умисленим або імпульсивним чином у стані афекту.

Управління соціальне –свідомий, систематичний, організований вплив на суспільство з метою впорядкування, вдосконалення його структури і діяльності, збереження цілісності.

Урбанізація– історичний процес зростання і підвищення ролі міст у розвитку суспільства, обумовлений об’єктивною необхідністю концентрації та інтеграції матеріального і духовного виробництва, форм і засобів соціального спілкування.

Фокусовані групові інтерв’ю– якісний метод збору інформації, що ґрунтується не на чергуванні запитань інтерв¢юєра та респондента, а на дискусії між самими респондентами з приводу проблеми, яка вивчається.

Ціннісні орієнтації– особистісні орієнтації стосовно цінностей тих чи інших соціальних спільнот чи груп: загальнолюдських, національних, класових, професійних.

Явище соціальне– елемент соціальної реальності, якому притаманна вся повнота соціальних властивостей та ознак; усе те в соціальній дійсності, що виявляє себе, свідчить про стан, зміни, взаємодію, процеси в соціальних об’єктах.

Якість соціологічного дослідження– одна з найбільш загальних характеристик наукової та практичної значущості соціологічного дослідження, яка залежить в цілому від рівня його підготовки та організації, кваліфікації дослідників, в кінцевому підсумку визначає ступінь надійності та цінності отриманих результатів.

 

ДЛЯ НОТАТОК