Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах України здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Контроль якості здобутої вищої освіти на кожному рівні провадиться в рамках державної атестації студентів. Для розуміння принципів державної атестації випускників вищих навчальних закладів необхідно звернути увагу на визначення деяких спеціальних термінів.
Кваліфікація - здатність особи виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. Кваліфікація вимагає певного освітньо-кваліфікаційного рівня і визначаєтьсязаназвою професії.
Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками рівня сформованості якостей людини, що забезпечують її здатність виконувати відповідні фахові завдання чи обов'язки певного кваліфікаційного рівня.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика - державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначаються основні вимоги до фахівця, його місце у господарській структурі держави.
Бакалавр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад у певній галузі народного господарства.
Спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та знання, має досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбаченим для відповідних посад у певній галузі народного господарства.
Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.
Напрям підготовки за професійним спрямуванням у вищій освіті – група спеціальностей із спорідненим змістом освіти.
Контроль якості вищої освіти - система заходів, що здійснює третя сторона з метою перевірки характеристик якостей особистості випускника вищого навчального закладу та їх порівняння з встановленими вимогами і визначення відповідності кінцевим цілям вищої освіти.
Виробнича функція - коло обов'язків, які виконує фахівець відповідно до посади і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою.
Задача діяльності - мета діяльності, що заданав певних умовах і може бути досягнута в результаті визначеної структури діяльності.Задачі діяльності розподіляються на класи:
-стереотипні, які передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що характеризується однозначним набором добре відомих, раніш відібраних складних операцій І потребує використання значних масивів оперативної та раніш засвоєної інформації;
-діагностичні, які передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що містить процедуру часткового конструювання рішення по застосуванню відповідних операцій і потребує виконання значнихмасивівоперативної та раніш засвоєної інформації,
- евристичні, які передбачають діяльність за складним алгоритмом, що містить процедуру конструювання рішень і потребує використання великих масивів оперативної та раніш засвоєної інформації.
Об'єкт діяльності - процеси, явища, матеріальні об'єкти, на які спрямована діяльність фахівця (фінанси промисловості, фінанси бюджетних установ, страхування, фінансовий аналіз діяльності підприємств тощо).
Рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності заступенем опанування особою певної сукупності умінь та знань. У сфері праці розрізняють наступні рівні професійної діяльності:
- стереотипний рівень (рівень використання) - уміння використовувати налагоджену систему (об'єкт діяльності) при виконанні певних задач діяльності та знання призначення об’єкту і його основних (характерних) властивостей;
- операторський рівень - уміння готувати (налагоджувати) систему і керувати нею при виконанні певних задач діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови й принципу дії системи на структурно-функціональному рівні;
- експлуатаційний рівень- уміння при виконанні певних задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення та усунення пошкоджень і знання методів аналізу функціонування системи, пошуку та усунення пошкоджень;
- технологічний рівень - уміння при виконанні певних задач діяльності здійснювати розробку систем, що відповідають заданим характеристикам (властивостям), знання методів синтезу і технологій розробки систем та способів їх моделювання;
- дослідницький рівень - уміння проводити дослідження систем з метою перевірки їх відповідності заданим властивостям, уміння обирати з множини систему, що дозволяє ефективніше вирішувати задачі діяльності, знання методики дослідження систем і методів оцінки ефективності їх застосування при вирішенні конкретних задач.
Знання - результат процесу пізнання діяльності, її перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення в свідомості людини. Знання - категорія, яка відбиває зв'язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини. Знання можливо ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді умінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії.
Уміння - здатність людини виконувати певні дії при здійсненні тієї чи іншої діяльності на основі відповідних знань. Види умінь:
- предметно-практичні - уміння виконувати дії щодо переміщення об'єктів у просторі; зміни його форми тощо. Головну роль у регулюванні предметно-практичних дій виконують перспективні образи, що відображають просторові, фізичні та інші властивості предметів і забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності;
- предметно-розумові - уміння щодо виконання операцій з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявність розвиненої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння тощо);
- знаково-практичні - уміння щодо виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Прикладами цих дій є письмо, прокладання курсу по карті, одержання інформації від пристроїв тощо;
- знаково-розумові - уміння щодо розумового виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Наприклад., виконання логічних та розрахункових операцій. Ці дії дозволяють розв'язувати широке коло задач в узагальненому вигляді.
Навички - дії, щовиконуються при здійсненні певної діяльності, які завдяки численним повторенням стають автоматичними і виконуються без свідомого контролю.
В таблиці 1 представлені кваліфікаційні особливості задач, рівнів діяльності та рівнів умінь у відповідності до освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти. З таблиці видно, як відповідно з сучасною вітчизняною практикою розрізняються ступені підготовки фахівців у вищих навчальних закладах.
Таблиця 1.
Кваліфікаційні особливості задач, рівнів діяльності та рівнів умінь
| Найменування задач, рівнів діяльності та рівнів умінь | Освітньо-кваліфікаційний рівень | ||
| бакалавр | спеціаліст | магістр | |
| Задачі діяльності: | |||
| стереотипні | Х | Х | |
| діагностичні | Х | Х | |
| евристичні | Х | ||
| Рівні професійної діяльності: | |||
| стереотипний (рівень використання) | Х | ||
| операторський | Х | Х | |
| експлуатаційний | Х | Х | |
| технологічний | Х | Х | |
| дослідницький | Х | ||
| Види умінь: | |||
| предметно-практичні (керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності) | Х | ||
| предметно-розумові (виконання операцій з розумовими образами предметів) | Х | Х | |
| знаково-практичні (виконання операцій зі знаками та знаковими системами) | Х | Х | |
| знаково-розумові (розумового виконання операцій зі знаками та знаковими системами) | Х |