Система органів контролю фінансово-економічної діяльності в Україні.

1.Аудит у системі господарського контролю та його доцільність.

Уся економічна система, як i діяльність окремого суб’єкта, Має свою цільову функцію, що реалізується та досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління є контроль. Основна мета контролю — об’єктивне вивчення фактичного стану справ у різних галузях суспільного життя, виявлення тих чинників i умов, які негативно впливають на виконання прийнятих piшeнь i досягнення поставле­ної мети.

За суб’єктами господарський контроль поділяється на такі види:

• державний (позавідомчий);

відомчий, або внутрішньовідомчий

• внутрішньогосподарський (внутрішній);

• незалежний (аудиторський).

Державний контроль здійснюється державними органами контролю й управління. Основні завдання державного фінансового контролю — перевірка законності та правильності розподілу фінансових pecypciв держави, ведення бухгалтерського обліку, перевірка правильності розрахунків та сплати податків. Органами державного контролю є Контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів України, органи Державної податкової служби та інші.

Відомчий, або внутрішньовідомчий, контроль проводиться міністерствами, комітетами та іншими органами управління за діяльністю підвідомчих їм підприємств, організаційних установ.

Внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль за діяльністю цехів, бригад, служб та інших ділянок підприємства проводиться в господарських суб’єктах їх керівниками та спеціалістами під час виконання ними своїх обов'язків, а також штатними контролерами, ревізорами та аудиторами.

Фінансові звіти складають i подають щорічно, вони призначені для задоволення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів. Для багатьох користувачів фінансові звіти є основним джерелом інформації, оскільки вони не можуть отримати додаткову інформацію для задоволення cboix конкретних інформаційних потреб. Користувачі фінансової інформації, як правило, не мають доступу до облікових записів підприємств. Kpiм того, їм може бракувати досвіду роботи з обліковими документами. В умовах ринку підприємства, кредитні установи, iншi суб’єкти господарської діяльності вступають у договірні відносини щодо використання майна, грошових активів, здійснення комерційних операцій та інвестицій.

Вимога здіснення незалежного аудиту дає можливість гарантувати, що ця фінансова звітність об’єктивна, неупереджена, не містить махінацій i відповідає запитам користувачів. Тому в суспільстві визріла природна потреба у незалежному фінансовому контролі

Незалежний (аудиторський) контроль здійснюється за діяльністю суб'єктів господарювання незалежними аудиторськими фірмами або незалежними аудиторами, зареєстрованими як приватні підприємства.

 

2. Визначення терміна «аудит» та основні етапи розвитку i становлення аудиту.

Термін «аудит» у сучасному, найбільш розповсюдженому тлумаченні означає перевірку i підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової звітності щодо її достовірності, повноти та законності. Але існують також iншi визначення аудиту. Наприклад, у Положенні про основні концепції аудиту Американської асоціації бухгалтерів (AAA) сказано: «Аудит - це систематичний процес об’єктивного збору i оцінки доказів (свідчень) про економічні дії i події з метою визначення ступеня відповідності цих тверджень встановленим критеріям, надання результатів перевірки зацікавленим користувачам».

Американський інститут присяжних бухгалтерів (AICPA) дає таке визначення: «Аудит — це формування думки про точність, з якою у фінансові звітності представлено фінансовий стан, результати операцій i рух грошових засобів економiчнoї одиниці відповідно до загальноприйнятих бухгалтерських принципів».

«Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти i відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам, — стверджується у статі 4 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 року.

Ключові елементи цих визначень:

• твердження стосовно основних економічних дій та подій;

• ступінь бухгалтерського дотримання встановлених вимог;

• об’єктивність під час збору та оцінки доказів;

• систематичний процес;

• надання інформації користувачам про результати аудиту;

• взаємозв'язок обліку та аудиту.

Аудитор не засвідчує фінансову звітність i не гарантує, що фінансова звітність є правильною. Biн висловлює думку про те, чи складаються фінансові звіти у Bcix суттєвих аспектах відповідно до визначення концептуальної основи фінансової звітності він повідомляє свою думку щодо фінансової звітності, яка правдиво та неупереджено представляє фінансовий стан підприємства.

Слово «аудит» походить від латинського «audio, що озна­чав «він чує», «слухач». У Середньовіччі в Європі було мало освічених людей, тому аудитором називали службовця, який мав вислуховувати звіти посадових oci6. Люди вважали, що усна форма звіту навіть краща за письмову, оскільки будь-який документ можна підробити, а сказати неправду віч-на-віч на­чальнику аудитору значно складніше.

На початковому етапі розвитку аудиту на аудитора покладалися функції контролю за діяльністю посадових oci6 з метою викриття фактів обману або шахрайства. Загальноприйнято , що аудит виник у Китаї у 700-му році до нашої ери, де вже тоді існувала посада Генерального аудитора, що був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних грошей. Є icтopичнi свідчення того, що у третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких держа­вах: Єгипет, Вавилон, Греція, Рим. У цих странах призначали аудиторів (чиновників казначейства) для контролю обліку в конкретних володіннях, провінціях. Але вважаться, що ау­дит як вид професійної діяльності виник в Англії завдяки певним icторичним передумовам, що склалися.

Першим документально зафінінасованим випадком проведення незалежного аудиту спекулятивної діяльності акціонерних товариств вважається крах Південноморської компанії в Англії у і720 році. Але лише і825 року було прийнято закони про компанії, згідно з якими їхні керівники були зобов'язані один раз протягом року надавати акціонерам підписаний ними балансовий звіт підприємства i запрошувати незалежного Франції (1867 р.), США (1887 р.), Німеччині (1937 р.).

Незалежний аудит сформувався як самостійна сфера про­фесійної практичної діяльності тільки наприкінці XIX ст. До 1929 року (економічної кризи) об’єктом аудиторської пepeвipки були лише результати господарської діяльності, а після Великої депресії були poзpoблeнi cпeцiaльнi вимоги щодо змісту i структури аудиторського висновку, який чітко визначав думку аудитора щодо представленої звітності, принципів i процедур обліку. Такий аудит отримав назву «підтверджуючого аудиту».

Початок 70-х років XX століття — новий етап в іcтopiї роз­витку аудиту, його гармонізація на регіональному та міжнародному piвні. У 1977 році створено Miжнapoднy федерацію бухгалтерів (МФБ) зі штаб - квартирою в Нью-Йорку. На МФБ покладено функції розробки Етичного кодексу професійних бухгалтерів, Міжнародних стандартів аудиту, і це відбувається розвиток аудиту як такого, що орієнтовано на ризик.

Таким чином, icтopичний розвиток підходив до аудиторської перевірки включає такі етапи:

• підтверджуючий аудит;

• процедурний аудит;

• системний аудит;

• аудит «зон ризику».

Етапи становлення аудиту в Україні

• 1987-1989 р. — створення перших аудиторських фірм для підтвердження результатів фінансово-господарської діяльності спільних підприємств;

• 1990-1992 р. — розширення кількості i форм аудитор­ських структур;

• 1992 р. — сьогодення — створення нормативної бази аудиту. Прийнято Закон України «Про аудиторську діяльність», у 1995-1996 р. були прийняті тимчасові вітчизняні нормативи аудиту, з 01.01.1999 р. введено в дію постійно дiючi національні нормативи аудиту. Прийняті стандарти ауди­ту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів як Національні стандарти аудиту підлягають обов'язковому застосуванню суб’єктами аудиторської діяльності до фінансової звітності за 2003 р., але допускається їх бухгалтера (аудитора) для перевірки та підтвердження звітності. Аналогічні закони про обов'язковий незалежний аудит були прийняті у застосування до фінансової звітності попередніх пepioдiв.