ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

МНС УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

НСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ

ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

 

ОСНОВИ

ЦИВІЛЬНОГО

ЗАХИСТУ

КИЇВ-2008

УДК 355.58 ББК68

Схвалено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій

тау справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

для використання в навчально-виховному процесі

(лист 22 лютого 2008 р. М 06-2269/291).

Авторський колектив:

О. В. Бикова, О. Ч. Болієв, Д. М. Деревинський,

В. Н. Єлісєєв, С. М. Миронець, С. І. Осипенко, Ю. О. Півень,

В. І. Плетньов, Л. В. Попов, І. П. Соколовський

За заг. ред. канд. іст. наук М. В. Болотських

Рецензенти:

П. А. Коротинсьшш,

заст. дир. Департаменту упр. рятувальних сил МНС України,

Г. В. Лисиченко,

заст. дир. Ін-ту геохімії навколишнього середовища НА НУ та МИСУ,

д-р техн. наук, чл.-кор. НАНУ,

М. І. Стеблтк,

проф. каф. заг. екології та безпеки життєдіяльності

Нац. аграрного ун-ту, д-р тех. наук.

ЗМІСТ

Стор.

ПЕРЕДМОВА
СКОРОЧЕННЯ
ВСТУП
Кроки історії - від місцевої протиповітряної оборони до цивільної оборони і далі до цивільного
захисту
Міжнародне право з питань захисту людей
1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
1.1. Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту
1.1.1 Правова основа цивільного захисту
1.1.2 Принципи та завдання ЦЗ
1.2. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях
1.2.1. Системні характеристики державного управління у сфері цивільного захисту
1.2.2. Механізми державного управління за складовою запобігання НС
1.2.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання безпеки у НС
1.2.2.2. Оцінка ризику
1.2.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення НС
1.2.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою
ліквідації НС
1.2.3.1. Негайне реагування
1.2.3.2. Аварійно-рятувальні роботи у зоні НС
1.2.3.3. Життєзабезпечення постраждалого населення
2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТА ЗАГРОЗИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ
2.1. Класифікація НС
2.1.1. Класифікація НС залежно від причин їх виникнення
2.1.2. Класифікація НС природного і техногенного характеру, залежно від масштабів та
розмірів нанесеного збитку
2.2. Загрози виникнення НС
2.2.1. Природні загрози
2.2.1.1. Загрози геологічного характеру
2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру
2.2.1.3. Загрози пожеж в природних екосистемах 2.2.1.4. Загрози медико-бюлопчного характеру	44 45
2.2.2. Техногенні загрози
2.2.2.1. Загрози радіаційної небезпеки
2.2.2.2. Загрози хімічної небезпеки
2.2.2.3. Загрози пожежовибухонебезпеки
2.2.2.4. Загрози гідродинамічної небезпеки
2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті
2.2.2.6. Чинники небезпеки на об’єктах життєзабезпечення:
2.2.3. Транскордонні загрози
2.2.4. Соціально-політичні загрози
3. ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
3.1. Організаційна структура ЄДС ЦЗ
3.1.1. Органи управління ЄДСЦЗ
3.1.2. Сили і засоби ЄДС ЦЗ
3.2. Комісії з питань ТЄБ та НС
3.2.1. Загальні положення про Державну комісію з питань ТЄБ та НС
3.2.2. Нормативно-правові документи об'єктової комісії з питань НС
4. ОСНОВНІ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
4.3. Укриття у захисних спорудах
4.3.1. Загальні питання
4.3.2. Сховища
4.3.3. Протирадіаційні укриття
4.3.4. Захисні споруди в районах розміщення атомних станцій
4.4. Евакуаційні заходи
4.4.1. Загальні положення з евакуації
4.4.2. Евакуаційні органи, їх призначення.
4.4.3. Планування евакуації населення (працівників^
4.4.4. Порядок проведення евакуації наведення (працівників)
4.4.5. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів
4.5. Інженерний захист територій
4.5.1. Зміст інженерного захисту територій.
4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст
4.6. Радіаційний захист
4.6.1. Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на АЕС
4.6.2. Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї
4.6.3. Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС
4.7. Хімічний захист
4.7.1. Характеристика НХР, які використовуються у промисловому виробництві України
4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об'єктів господарської діяльності та
адміністративно-територіальних одиниць.
4.8. Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю
4.8.1. Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання
4.8.2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань.
4.8.3. Прилади дозиметричного контролю
4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю
4.9. Спеціальне майно цивільного захисту
4.9.1. Засоби радіаційного і хімічного захисту
4.9.2. Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна
цивільного захисту
4.9.3. Обов'язки керівників об'єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження,
заміні й обліку спеціального майна
4.10. Спеціальна обробка 1
4.10.1. Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.
4.10.2. Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильської АЕС
4.11. Біологічний захист
4.11.1. Біологічні засоби ураження
4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних
захворювань
4.12. Медичний захист
4 12 1 Основні захопи меличного захисту у HC
4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги.
4.13. Психологічний захист
4.13.1. Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при НС
4.13.2. Застосування психопрофілактичних методів
4.13.3. Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
4.13.4. Використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації
негативних психічних станів серед населення
5. ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. УПРАВЛІННЯ
РИЗИКАМИ НС
5.1. Регулювання безпеки
5.1.1. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки
5.1.2. Декларування безпеки ОПН
5.1.3. Паспортизація та реєстрація ПНО
5.1.4. Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.
5.1.5. Державна стандартизація у сфері цивільного захисту
5.1.6. Державна експертиза у сфері цивільного захисту
5.1.7. Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту
5.2. Управління ризиками НС
6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ТА ДІЙ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
6.1. Основи планування заходів ЦЗ
6.1.1. Загальні питання
6.1.2. Організація та порядок планування
6.2. Основи управління заходами і діями сил ЦЗ у режимі НС
6.2.1. Завдання і принципи управління заходами і діями сил ЦЗ
6.2.2. Система управління ЦЗ
6.2.3. Особливості організації управління у режимі НС
6.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
6.3.1. Основні положення
6.3.2. Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки
6.3.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
6.3.4. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки
6.3.5. Гасіння пожеж та проведення оперативно-рятувальних робіт
6.4. Основні напрямки сталого функціонування галузей та об'єктів економіки у НС
6.4.1. Сутність проблеми підвищення стійкості роботи економіки України в НС
6.4.2. Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в
надзвичайних умовах
6.4.2.1. Забезпечення захисту населення і його життєдіяльності.
6.4.2.2. Раціональне розміщення виробничих сил на території держави.
6.4.2.3. Підготовка до роботи в умовах НС мирного та воєнного часу об'єктів економіки
6.4.2.4. Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах НС
мирного та воєнного часу.
6.4.2.5. Підготовка системи управління ЦЗ до функціонування в умовах мирного та
воєнного часу.
6.5. Ліквідація наслідків НС
6.5.1. Зміст та послідовність виконання РІНР
6.5.2. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування
при виникненні НС
6.5.3. Заходи забезпечення РІНР
6.5.4. Заходи безпеки при виконанні РІНР
6.6. Забезпечення життєдіяльності населення у НС
6.6.1. Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон
6.6.2. Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності
6.6.3. Забезпечення житлом, комунальними послугами та працевлаштування
евакуйованих
6.6.4. Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення
6.7. Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері ЦЗ
6.7.1. Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації НС
6.7.2. Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання,
ліквідації НС та їх наслідків
7. ПІДГОТОВКА КЕРІВНИХ КАДРІВ ЦЗ ТА НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ ДІЯМ
В УМОВАХ НС
7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і
фахівців у сфері ЦЗ та навчання населення діям в умовах НС
7.2. Формальна та неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення НС
7.2.1. Міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних
управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій
7.2.2. Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю
7.3. Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на
підприємствах, в установах, організаціях та проживання
7.3.1. Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботи та проживання
7.3.2. Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання
ДОДАТКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ПЕРЕДМОВА

На даний час ризик виникнення надзвичайних ситуацій на території України є високим. Зростає масштабність наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха, що ставить проблему запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і ліквідації або мінімізації їх наслідків як найбільш актуальну.

Найбільшу небезпеку в природній сфері становлять надзвичайні ситуації, зумовлені геофізичними чинниками: землетрусами, цунамі, паводками, зсувами, ураганами, лісовими пожежами, а в техногенній сфері - радіаційними і транспортними аваріями, а також аваріями, пов'язаними з викидами хімічно і біологічно небезпечних речовин, вибухами, пожежами, гідродинамічними аваріями та аваріями на системах комунально-енергетичного господарства.

Останніми роками зусиллями органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, МНС України, наукових установ розроблено і прийнято ряд законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сфері запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій, накопичено значний досвід у проведенні заходів з попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

На сучасному етапі основною метою державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є забезпечення гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства і держави в межах науково обгрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

З прийняттям Верховною Радою України Закону "Про правові засади цивільного захисту" визначені правові, економічні і організаційні засади реалізації державної політики у сфері цивільного захисту щодо забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, економіки і національного надбання від негативних наслідків техногенних, природних, соціально-політичних та воєнних загроз.

У посібнику розглядаються основи цивільного захисту як комплекс організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, що здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності, а також добровільними рятувальними формуваннями з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків у мирний та воєнний час.

Посібник відповідає навчальній програмі підвищення кваліфікації у сфері цивільного захисту керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій.

Посібник написаний авторським колективом Інституту державного управління у сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України:

Передмова - Виковою О.В., Єлісєєвим В.Н.;

Вступ - Миронцем CM., Соколовським І.П.;

розділ 1.1 - Болієвим О.Ч., Півнем Ю.О.;

розділ 1.2 - Осипенком СІ.;

розділ 2 - Болієвим О.Ч.;

розділ 3 -Півнем Ю.О., Поповим Л.В.;

розділ 4 - Єлісєєвим В.Н., Миронцем CM., Півнем Ю.О., Плетньовим В.І.;

Поповим Л.В., Соколовським І.П.;

розділ 5 - Болієвим О.Ч. та Єлісєєвим В.Н.;

розділ 6 - Биковою О.В., Деревинським Д.М., Єлісєєвим В.Н., Півнем Ю.О.;

розділ 7 - Осипенком СІ.

СКОРОЧЕННЯ

АКВ - автомобільні колони для перевезення вантажів АКН - автомобільні колони для перевезення населення АКТ - автомобільні колони для перевезення сільськогосподарських тварин

ВСТУП

Кроки історії - від місцевої протиповітряної оборони до цивільної оборони і далі до цивільного захисту

22 квітня 1915 року вперше в історії воєн німецькою армією було застосовано хімічну зброю у вигляді газової атаки хлором. Жертвами її стали 5 тис. французьких та бельгійських солдат. У 1917 році неподалік від бельгійського міста Іпр кайзерівці пустили на французькі окопи газ, що отримав назву "Іприт". Паніка охопила війська, солдати кидали зброю і бігли з поля битви.

Загроза ураження такою зброєю нависла не тільки над військовими, а й над мирним населенням прифронтових районів. Літаки з отруйними речовинами на борту могли завдати великої шкоди і в глибокому тилу. Це обумовило появу відповідних засобів протиповітряної оборони і протихімічного захисту населення.

Протиповітряна оборона і протихімічний захист населення - це початок системи захисту населення і територій у НС, яка пройшла довгий і важкий шлях свого розвитку (Місцева протиповітряна оборона, Цивільна оборона, Цивільний захист), в історії якої можна умовно виділити наступні етапи:

Перший етап (березень 1918 р.- жовтень 1932 p.).

Другий етап (листопад 1932 р. -червень 1941 p.).

Третій етап (червень 1941 р. -травень 1945 p.).

Четвертий етап (червень 1945 р. - липень 1961 p.).

П'ятий етап (червень 1961 р. - вересень 1970 p.).

На першому етапі з'явилась тенденція до об'єднання всіх заходів з протиповітряного і протихімічного захисту країни в єдину загальнодержавну систему, що було закріплено Постановою про протиповітряну оборону СРСР, затвердженою Радою Народних Комісарів (РНК) СРСР 4 жовтня 1932 р.

У цей же період були вироблені організаційні основи евакуаційних органів, тобто вже з перших кроків спостерігається певна система у забезпеченні захисту населення. Загальновідома тріада "оповіщення - захист - надання допомоги" викреслювалася достатньо чітко.

Загальне керівництво протиповітряною обороною здійснював Народний комісаріат з військових і морських справ. Безпосереднє ж керівництво організацією і веденням повітряної та хімічної оборони у прикордонній загрозливій зоні (смузі) лягало на командування військових округів через управління військово-повітряних сил і створені при них штаби повітряної хімічної оборони (ПХО).

У 1929 році вперше були утворені штаби протиповітряної оборони (ППО) районів. Важливі у військовому та економічному відношенні підприємства отримали назву об'єктів ППО. Потрібно було вирішувати питання навчання спеціалістів - командирів формувань, інструкторів тощо. У 1927 році Рада праці і оборони СРСР доручила Народному комісаріату з військових і морських справ організувати об'єднані курси з підготовки працівників повітряної хімічної оборони для потреб народних комісаріатів. Перші такі курси були утворені у Ленінграді у серпні цього ж року на базі Військового хімічного музею. У наступному році аналогічні навчальні заклади почали діяти у Москві, Баку, Києві та Мінську. У 1928 році наказом Наркому з військових і морських справ було введено в дію перше Положення про протиповітряну оборону СРСР. У ньому говорилося, що ППО призначена для захисту країни від повітряних нападів силами і засобами військових та цивільних відомств і громадських організацій.

Обов'язки начальників ППО районів у містах були покладені на голів міських виконавчих комітетів районних Рад. При них формувалися штаби ППО, начальниками яких призначалися особи командно-начальницького складу.

Водночас із здійсненням державних заходів щодо укріплення ППО країни розширювалася загальна діяльність, спрямована на підготовку громадян до захисту Батьківщини. Однією з таких важливих форм патріотичної діяльності стали масові оборонні організації: добровільне товариство друзів хімічної оборони та промисловості; товариство друзів повітряного флоту.

Важливим кроком стало утворення у 1932 році місцевих частин ППО, на які покладались завдання щодо інженерного хімічного обладнання пунктів ППО та ліквідації наслідків нападу з повітря.

За короткий час було створено 50 окремих місцевих частин ППО, у тому числі два окремих кадрових батальйони, які стали першими військовими частинами місцевої протиповітряної оборони (МППО).

Другий етап — це створення і розвиток МППО СРСР, яка виділяється у самостійну систему оборонно-масового характеру для вирішення широкого кола оборонних (захисних) задач під загальним керівництвом РКН СРСР у центрі та органів влади на місцях.

4 жовтня 1932 року вийшла постанова уряду, яка затвердила Положення про протиповітряну оборону території СРСР. Цей акт ознаменував собою утворення МППО країни, основи майбутньої цивільної оборони. МППО призначалася для захисту населення від повітряного нападу супротивника. Згідно з Положенням загальне керівництво МППО у масштабі держави покладалось на Наркомат оборони, а на території військових округів - на командувачів військовими округами. Великі міста і найбільш важливі промислові підприємства складали відповідно пункти та об'єкти ППО. Начальники ППО пунктів призначалися із числа командирів частин ППО армії, а ППО об'єктів з числа директорів підприємств (керівники установ).

У жовтні - листопаді 1940 року у республіканських, крайових, обласних органах внутрішніх справ були сформовані відділи, відділення та інспекції місцевої ППО, а в Українській та Білоруській республіках - управління. Начальниками за посадою були визначені керівники органів внутрішніх справ республік, країв та областей. У містах і районах ці системи очолювали голови виконкомів відповідних рад. Збереглись штаби і служби МППО міст і районів, а також принцип утворення та навчання формувань.

Таким чином, МППО на початку Великої Вітчизняної війни була достатньо організованою, сучасною для того періоду системою. Вона відповідала рівню розвитку засобів повітряного нападу супротивника і в цілому була готова до виконання покладених на неї завдань: звести до мінімуму можливі втрати і руйнування, забезпечити безперервну роботу підприємств.

На третьому етапі головним джерелом розвитку МППО стала повсякденна практика бойової діяльності частин, формувань і штабів у вогнищах уражень.

Вже в перші дні війни Радянський уряд прийняв невідкладні заходи щодо комплектування регулярних частин Червоної Армії, дивізій народного ополчення і партизанських загонів, підготовки резервів для фронту, а також навчання населення з протиповітряної та протихімічної оборони.

Робота щодо всезагального навчання оборонній справі набула особливо глибокий та масовий характер після прийняття 2 липня 1941 року постанови РНК СРСР "Про всезагальну підготовку населення до протиповітряної оборони". Постанова зобов'язувала усіх громадян країни віком від 16 до 60 років оволодіти необхідними знаннями з МППО. Жінки від 18 до 50 років і чоловіки від 16 до 60 років були зобов'язані входити до складу груп самозахисту і брати активну участь у заходах, які проводила МППО.

Здійснювалось масове будівництво захисних споруд. Були споруджені сотні тисяч щілин і землянок, в яких могли сховатися 20 мільйонів чоловік. За 1,5 роки війни було підготовлено 53 мільйони чоловік. Навесні 1942 року у формуваннях МППО нараховувалось більше 6 мільйонів чоловік.

Головним підсумком діяльності місцевої протиповітряної оборони у воєнні часи є те, що вона відігравала важливу роль у захисті населення і народного господарства а також тилу країни від повітряних ударів противника. Тил давав збройним силам усе необхідне для здобуття перемоги. МППО внесла вагомий вклад у перемогу.

Важливим підсумком діяльності МППО у війні є те, що втрати серед населення внаслідок бомбардування у тилових містах були незначними, а із числа поранених більше 80% швидко поверталися до суспільно-корисної праці без усяких обмежень.

Досвід Великої Вітчизняної війни підтвердив також доцільність широкого залучення до вирішення завдань місцевої протиповітряної оборони усього працездатного населення. Тільки масова участь радянських людей в МППО полегшила успішне вирішення покладених на неї завдань. Бойова діяльність МППО в роки війни є одним із яскравих прикладів високоефективних дій населення щодо захисту своїх міст, підприємств, залізничних вузлів в умовах відбиття ударів ворожої авіації. У ході війни підтвердилось особливе значення морально-політичної підготовки сил МППО і всього населення.

Четвертий етап — це етап вдосконалення МППО, що пов'язаний з появою зброї масового ураження, пошуків найбільш ефективних шляхів захисту населення і народного господарства країни.

У післявоєнний період перед МППО постало паралельно два завдання: по-перше, участь у відновленні народного господарства, по-друге - уточнення завдань та удосконалення організаційної структури з урахуванням узагальненого досвіду, набутого у роки Великої Вітчизняної війни, з метою подальшого укріплення обороноздатності країни. З урахуванням цього МППО організовувалась по всій території країни. Масовими формуваннями МППО стали об'єктові та аварійно-відновлювальні загони міст. У 1956 році була запроваджена 12-годинна програма підготовки населення, у 1957 році -. 22-годинна.

Наприкінці 50-х - 60-х років розпочався новий важливий період у розвитку системи МППО. Нестримна гонка озброєння, збільшення виробництва ракетно-ядерної зброї дуже загострила міжнародне становище. США уже неодноразово намагалися розв'язати ядерну катастрофу. Вже в 1945 році з'явився план стратегічного атомного бомбардування 20 найбільш важливих об'єктів СРСР. У 1949 році за вказівкою Президента Трумена був розроблений план "Дропшот", що передбачав розв'язання атомної війни проти СРСР 1 січня 1957 року. За таких умов Радянський Уряд змушений був прийняти додаткові заходи щодо укріплення обороноздатності країни.

У зв'язку з оснащенням сучасної армії термоядерною та іншими видами зброї масового ураження, а також наявністю потужних засобів їх доставки до цілі фактично стираються межі між фронтом та тилом. При такому становищі неможливо вирішити всі завдання щодо захисту держави тільки за допомогою збройних сил. Захисні заходи повинні проводитись по всій території країни. І тому виникла необхідність у створенні нової оборонної системи.

П'ятий етап пов'язаний з подальшим удосконаленням системи захисту населення і територій від НС. Згідно рішення РМ СРСР у 1961 р. МППО була перетворена в цивільну оборону (ЦО). Цей процес привів до серйозного перегляду основних поглядів і положень у вирішенні проблем захисту населення і народного господарства.

Були створені Штаби Цивільної оборони СРСР, усіх союзних, автономних республік, країв, областей, міст, районів, об'єктів народного господарства.

Таким чином, система цивільної оборони охопила всю країну і почала будуватися за територіально-виробничим принципом.

Керівництво заходами цивільної оборони здійснювалося як по лінії Рад народних депутатів трудящих, так і по лінії міністерств, відомств, а також керівників підприємств, установ та організацій. Це забезпечувало участь у заходах ЦО радянських і господарських органів, громадських організацій і всього населення.

Завдання ЦО з урахуванням їх важливості поділялися на три групи.

До першої групи відносяться завдання щодо забезпечення захисту населення. Вирішення цього завдання здійснювалось шляхом підготовки захисних споруд, забезпечення людей індивідуальними засобами захисту, оповіщення населення, його евакуації із великих міст, навчання способам захисту.

До другої групи завдань відносяться заходи підвищення стійкості роботи галузей та об'єктів народного господарства, тобто їх можливості випускати встановлені види продукції, передбачені планом на воєнний час, також швидкого відновлення виробництва, зруйнованого внаслідок застосування противником зброї масового ураження.

Третя група завдань - це заходи з ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження, організація і проведення рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження, підготовка сил для їх виконання.

Як бачимо, у 70 - 80 роках цивільна оборона була орієнтована в основному на дії в умовах ведення війни із застосуванням зброї масового ураження. Це було обумовлено політичною ситуацією того часу. Разом з тим час і обставини вимагали більш конкретного повороту усієї системи цивільної оборони до проблем, пов'язаних з попередженням і ліквідацією наслідків стихійних лих, аварій та катастроф, рятування та збереження життя людей.

Велика роль у боротьбі зі стихійними лихами та ліквідації їх наслідків належала формуванням ЦО. Саме вони мали найбільш організовані та підготовлені органи керівництва і сили для виконання рятувальних і невідкладних аварійно-рятувальних робіт.

Штаби ЦО виконували основну роботу щодо організації рятування населення і матеріальних цінностей, відновлення життєдіяльності у потерпілих населених пунктах та об'єктах народного господарства, брали участь у розробці та організації профілактичних і підготовчих заходів, спрямованих на зменшення збитків при можливих стихійних лихах, аваріях та катастрофах.

За роки становлення України, як незалежної держави, її структури, у тому числі ЦО, постійно удосконалювались, ставали більш професійними, що відповідало завданням часу.

В Україні найбільшу небезпеку становлять природні та техногенні загрози. Таким чином, проблема техногенної і природно-техногенної безпеки набула такого важливого значення, що вимагала невідкладного вироблення цілісної державної політики у сфері безпеки життєдіяльності, створення досконалих механізмів її реалізації. Існуюча на той час система захисту населення, відігравши свою позитивну роль у створенні законодавчих та організаційних засад функціонування, заощадження потенціалу захисту, з причин невпинного зростання кількості надзвичайних ситуацій, необхідності і висококваліфікованого втручання у них і залучення до дій широкого кола міністерств та відомств, вже не могла повною мірою забезпечувати реалізацію свого призначення - бути гарантом безпеки населення і його права на захист від надзвичайних ситуацій.

Переорієнтація завдань ЦО вимагала вирішення багатьох організаційних та правових питань, які обумовили їх ефективне виконання.

У 1992 році ЦО України як державна структура стала самостійною, тому необхідно було розробити основні законодавчі акти, які регламентували б функціонування цієї системи. Центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів, стає Штаб ЦО України, який за короткий час відпрацьовує основні керівні документи: Концепцію Цивільної оборони, яка затверджується Верховною Радою України у 1992 року і Закон України "Про Цивільну Оборону України", прийнятий Верховною Радою України у 1993 році.

З метою визначення організації та порядку виконання завдань ЦО в

травні 1994 року Кабінетом Міністрів затверджено "Положення про Цивільну оборону України", "Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони", у березні 1996 року - "Типове положення про штаб Цивільної оборони та надзвичайних ситуацій, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації".

У жовтні 1996 року Указом Президента України на базі Штабу ЦО України і Мінчорнобиля створюється Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яке ініціює розробку і прийняття цілої низки актів законодавства, Президента України і рішень Уряду.

Подія була об'єктивно зумовлена тим, що невід'ємною функцією кожної держави як суспільного утворення є забезпечення національної безпеки заради гарантій сприятливих умов життя і продуктивної діяльності громадян, захисту важливих інтересів людини, суспільства і держави у цілому.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

На 10-ій Міжнародній конференції з цивільного захисту, яка відбулася в Аммані (Франція) 3-5 квітня 1994 року, держави-учасниці прийняли Універсальну Декларацію з цивільного захисту, у якій закликали уряди розглядати концепцію і визначення терміну "цивільна оборона" більш широко, а не тільки в рамках військових конфліктів і визначених гуманітарних завдань та НС у період військових конфліктів.

Термін "цивільний захист" (ЦЗ) повинен використовуватися для визначення всіх гуманітарних заходів, спрямованих на захист життя людей, власності і навколишнього середовища від усіх катастроф та НС природного або техногенного характеру.

ООН також зайнялася проблемою боротьби з різними небезпеками. Резолюція ООН 2034 закликала уряди створити служби цивільного захисту для здійснення надзвичайних операцій і надання допомоги. У більшості країн світу такі служби створені.

Політичні зміни, що відбулися останніми роками на міжнародній арені, та вдосконалення завдань, які покладаються на органи ЦО, мають вплив на рух цих органів у бік терміну "цивільний захист". Передусім йдеться про більшість країн Західної, Центральної та Східної Європи, де в цілому цей перехід уже завершено.

Саме з цих причин актуальною стає створення системи, яка вирішує весь комплекс завдань з протидії НС в мирний час і особливий період - системи цивільного захисту. Закон України "Про правові засади цивільного захисту " (червень 2004 року) розроблено з урахуванням наведених вимог.

Закон враховує конституційні засади створення та діяльності української держави, як демократичної, самостійної і правової та прийняті більшістю країн Європи програми щодо оновлення системи захисту населення і територій від негативних наслідків техногенних або природних катастроф, мінімізації наслідків катастроф та аварій, інших негативних проявів різного характеру.

Законом передбачено утворення Єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДС ЦЗ) населення і територій, яка має за мету захист населення від наслідків НС техногенного, природного соціально-політичного та воєнного характеру.

Цей закон по суті є базовою доктриною, яка визначає правові, економічні і організаційні засади реалізації державної політики у сфері ЦЗ щодо забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, економіки і національного надбання від негативних наслідків НС, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Територія України, її населення, як і території та населення інших країн світу, на жаль, не застраховані від ризиків виникнення НС, які можуть спричинити людські втрати і заподіяти значної шкоди матеріальним об'єктам. Тому Українська держава приділяє чималу увагу проблемі забезпечення природно-техногенної безпеки населення і територій, запобігання або зменшення та ліквідації негативних наслідків небезпечних природних явищ, промислових аварій і катастроф.

Забезпечення безпеки та захисту населення в Україні, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків НС розглядається українською владою як невід'ємна частина державної політики національної безпеки і державного будівництва.

Міжнародне право з питань захисту людей

У серпні 1949 року в Женеві, за ініціативою ООН, були зібрані представники громадських захисних організацій практично з усіх країн світу, в результаті роботи яких були прийняті Женевські конвенції "Про захист жертв війни" та оформлені у вигляді Протоколів від 12 серпня 1949 року.

У 1949 році були прийняті чотири Женевські конвенції, які мають силу до цього часу :

1. "Про поліпшення долі поранених та хворих в діючих арміях".

2. "Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію зі складу збройних сил на морі".

3. "Про поводження з військовополоненими".

4. "Про захист цивільного населення під час війни".

У червні 1977 року в Женеві представниками 102 країн прийняті два додаткових Протоколи Женевської конвенції 1949 року, які були підписані від імені СРСР в Берні у 1977 році і ратифіковані Верховною Радою 4 серпня 1989 року, вимоги яких повинні виконуватися під час міжнародних та не міжнародних збройних конфліктів.

За основу у Женевських конвенціях береться принцип поваги до людської особистості та людської гідності. Конвенціями висуваються вимоги, що особи, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, а також особи, недієздатні внаслідок хвороби, поранення, взяття у полон чи внаслідок будь-якої причини - поважалися, щоб їм надавався захист від наслідків війни і щоб усім хто страждає, без виключення, надавалася необхідна допомога чи необхідний догляд.

Через додаткові Протоколи цей захист поширюється на кожну особу, що постраждала через збройний конфлікт. Окрім цього, сторонам, які беруть участь у конфлікті та комбатантам ставиться за обов'язок утримуватися від нападу на цивільне населення та цивільні об'єкти, а також вести свої воєнні операції відповідно до загально визначених правил та законів гуманності.

Визначення і сфера застосування ЦО наведені у Четвертій Конвенції.

ДО - це виконання деяких або всіх гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомога йому усунути безпосередні наслідки воєнних дій або лиха, а також створення умов, необхідних для його виживання.

Такими завданнями є: оповіщення, евакуація, надання сховищ та їх обладнання, проведення заходів із світломаскування, рятувальні роботи, медичне обслуговування, включаючи першу допомогу, а також релігійну допомогу, боротьба з пожежами, виявлення та визначення небезпечних районів, знезаражування та інші подібні заходи захисту, термінове надання житла та постачання, термінова допомога у встановленні та підтриманні порядку в районах лиха, термінове поновлення необхідних комунальних служб, термінове поховання трупів, допомога у збереженні об'єктів, суттєво необхідних для виживання, додаткова діяльність, що є необхідною для здійснення будь-якого з вищенаведених завдань, а також планування, організація та інші.

"Організації ЦО" - це ті установи та інші організаційні одиниці, які створені або уповноважені компетентною владою сторін, що знаходяться у конфлікті, та призначені для виконання будь-яких з вищезазначених завдань.

"Персонал" організацій ЦО визначає осіб, які призначені сторонами, що знаходяться в конфлікті, виключно для виконання завдань ЦО, включаючи персонал управління цими організаціями.

"Матеріальна частина" організацій ЦО - це обладнання, матеріали і транспортні засоби, які використовуються цими організаціями для виконання завдань ЦО.

Об'єкти, які використовуються для ЦО, не можуть бути знищеними або використаними не за їх прямим призначенням, окрім як стороною, якій вони належать.

На окупованих територіях влада повинна сприяти організаціям ЦО в здійсненні їх завдань. Ні за яких обставин персонал організацій ЦО не може бути примушений до діяльності, що ускладнювала б належне виконання завдань ЦО. Від організацій ЦО не вимагається надання пріоритету громадянам або інтересам окупованої держави.

Держава, що окупує, не повинна:

примушувати або спонукати організації ЦО виконувати їх завдання таким чином, щоб це в чомусь негативно відбивалося на інтересах цивільного населення;

змінювати пряме призначення будівель або матеріальної частини, які належать ЦО або використовуються ними, а також реквізувати їх.

Надання захисту, на який мають право організації ЦО, їх персонал, будівлі, сховища і матеріальна частина, припиняється лише в тому випадку, якщо вони окрім своїх власних завдань вживають дії, які завдають шкоди супротивнику або використовуються для застосування таких дій.

Формування організацій ЦО за військовим зразком та обов'язкова служба в них не позбавляють їх захисту.

На окупованій території і в районах, де йдуть або можуть відбуватись бойові дії, персонал ЦО розпізнається за допомогою міжнародного розпізнавального знаку ЦО та посвідчення особи, яка підтверджує її статус.

Міжнародним розпізнавальним знаком ЦО є рівносторонній блакитний трикутник на помаранчевому фоні, який використовується для захисту організацій ЦО, їх персоналу, будівель, матеріальної частини, а також цивільних сховищ.

 

 

Крім розпізнавального знаку, сторони, які знаходяться в конфлікті, можуть домовитися про використання розпізнавальних сигнальних знаків ЦО.

Будівлі, обладнання і транспортні засоби військових підрозділів, призначених для організації ЦО, повинні бути чітко визначені міжнародним розпізнавальним знаком ЦО.

Окремо розглядаються питання стосовно захисту жінок і дітей.

Жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист від зґвалтування, примушення до до проституції та інше.

Сторони, які знаходяться у конфлікті; повинні прийняти усі необхідні заходи для того, щоб діти, яки, які досягли п'ятнадцятирічного віку не приймали безпосередньої участі у воєнних діях, а також не проводити вербування дітей у свої збройні сили.

Міжнародне гуманітарне право, яке захищає людину від наслідків війни, стало для людства значним кроком вперед.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту

Основними напрямами державної політики України у сфері ЦЗ слід вважати: - формування та постійне вдосконалення системи захисту, запобігання та… - підготовку керівних кадрів ЦЗ та навчання населення діям в умовах НС;

Правова основа цивільного захисту

Правовою основою ЦЗ є: Конституція України, закони України: "Про правові засади цивільного…

Принципи та завдання ЦЗ

- гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне… - добровільне залучення людей до здійснення заходів у сфері ЦЗ, пов'язаних з… - комплексного підходу до вирішення завдань ЦЗ;

Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях

Термін сталий розвиток є перекладом з англійської і більш точним є переклад самопідтримуючий розвиток. За суттю мова іде про проблему перегляду… Концепція сталого розвитку стала реакцією на кризу ринково споживчої…

Системні характеристики державного управління у сфері цивільного захисту

Державне управління - цілеспрямований організаційний, регулюючий та контролюючий вплив суб'єкта державного управління на об'єкт державного… Для дослідження проблем державного управління використовується методологія… Система - це сукупність взаємодіючих елементів, які мають інтегральні властивості, не притаманні кожному з цих…

Рис. 1.2.

Тобто феномен НС полягає в тому, що визначальним критерієм для переходу небезпечної події в статус НС та її класифікації за рівнем, стають встановлені державою залежно від реальних соціально-економічних умов кількісні показники наслідків та матеріальних і технічних ресурсів необхідних для їх ліквідації (рис. 1.2) , в той час, як ймовірність виникнення або частота реалізації небезпеки відіграє лише допоміжну функцію, яка дозволяє: враховувати величини фінансових вкладень у підтримку та підвищення загального рівня убезпечення об'єктів, комплексів, систем від НС, з урахуванням домірності кількісних характеристик можливих втрат і реальних фінансових можливостей.

Враховуючи складові наведеного терміну НС основними компонентами, що характеризують будь яку ситуацію як надзвичайну, стають: джерела деструктивних впливів (уражальні чинники), об'єкти ураження і захисту та ресурси захисних заходів.

До уражальних чинників можна віднести групи факторів, що характеризуються фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією визначеною відповідними параметрами та які можуть зумовити такі стани, за яких виникає або загроза, або безпосереднє ураження людей чи об'єктів.

Об'єктами ураження і захисту стають населення, тварини, рослини, об'єкти економіки, території та довкілля як такі, що вимагають здійснення захисних заходів.

Ресурсами захисних заходів є інженерно-технічні, медико-біологічні, транспортно-комунікаційні, матеріальні та фінансові ресурси для компенсації втрат і покриття видатків на ліквідацію негативних наслідків, а також сили і засоби, якими здійснюється захист населення і територій від реальних або можливих уражальних чинників.

Кожна зміна станів компонентів ситуації відбувається під впливом взаємозумовлених зовнішніх і внутрішніх факторів.

У часі процес перебігу стану компонентів формуючих НС визначається трьома характерними періодами (фазами) розвитку і протидії НС:

початковий період (рання фаза) характеризується появою на території зон потенційного ризику, де зростає загроза ймовірного виявлення уражальних чинників;

період первинного впливу (фаза реалізації^-) характеризується появою зон ураження;

післякризовий період (завершальна або пізня фаза) характеризується післядією, вторинним виявом уражальних чинників (у зонах післядії).

Відповідно до цього системою протидії НС з метою зменшення збитків та підтримання достатнього рівня убезпечення (захищеності) населення і територій впродовж початкового періоду здійснюються запобіжні заходи, протягом первинного впливу рятувальні заходи з реагування (локалізації наслідків), впродовж після кризового - ліквідація наслідків та відновлювальні роботи.

Таким чином, враховуючи спеціальні функції, що визначені цілями державної політики у сфері цивільного захисту, та розглянуті нами компоненти процесу протидії НС, систему у функціональному аспекті можна визначити за складовими або підсистемами першого рівня:

запобігання виникненню НС,

ліквідації наслідків НС.

Реагування на НС в окрему підсистему не виділяється, так як в умовах повсякденної діяльності здійснюються запобіжні заходи із завчасного реагування на НС, у режимі підвищеної готовності та НС з негайного реагування разом із заходами з ліквідації наслідків НС.

Механізми державного управління за складовою запобігання НС

Таким чином основними елементами, через які суб'єкт управління в єдності його функцій, повноважень і організаційних зв'язків забезпечує… регулювання безпеки у НС; оцінка рівнів ризику НС,

Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання безпеки у НС

Підґрунтям для застосування комплексу заходів спрямованих на регулювання безпеки у НС перш за все стають визначені у правовому полі: показники віднесення міст до відповідних груп з ІДО, об'єктів - до відповідних… норми і правила проектування, будівництва та експлуатації об'єктів виробничого і соціального призначення в зонах…

Оцінка ризику

Ризики в якості основного кількісного показника рівня безпеки, приймаються у більшості складних систем, що включають в себе такі основні елементи,… Ризик реалізується через збиток, набуваючи конкретних форм, тому математичне…

Завчасне реагування на загрозу виникнення НС

систематичного спостереження і отримання необхідної первинної інформації для прийняття управлінських рішень пов'язаних з усуненням загрози… створення на певній території, об'єкті економіки умов для захисту населення,… забезпечення ефективного застосування за призначенням органів управління, сил і засобів цивільного захисту.

Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації НС

Підсистемами 2 рівня державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації НС стають: негайне реагування на НС; аварійно-рятувальні, аварійно-відновлювальні та інші невідкладні роботи, повна ліквідація наслідків НС;

Негайне реагування

Основними показниками, що характеризують сам процес негайного реагування стають ступінь адекватності заходів протидії реальним загрозам НС та час… Час мобілізації системи (з часу виникнення НС до часу безпосередніх дій щодо… доведення розпоряджень до виконавців (τV), часу необхідного на здійснення негайних заходів із захисту від…

Аварійно-рятувальні роботиу зоні НС

Невідкладні роботи у зоні НС це першочергові роботи щодо відновлення окремих споруд, усунення пошкоджень у мережах та системах комунальних і… Аварійно-рятувальні роботи складаються з розвідки зони НС (інженерна, пожежна,… Для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт відповідно до виду і масштабів НС, характеру та обсягу…

Життєзабезпечення постраждалого населення

висування у зону НС мобільних формувань життєзабезпечення, у тому числі пунктів торгівлі, харчування, водопостачання тощо; перерозподіл ресурсів для покриття дефіциту можливостей життєзабезпечення… організація паливно-енергетичного і транспортного забезпечення функціонування систем та об'єктів життєзабезпечення…

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТА ЗАГРОЗИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ

Ознаками НС є: - наявність або загроза загибелі людей та тварин, або значне погіршення умов… - заподіяння великих економічних збитків;

Класифікація НС

Державним класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, введеним у дію з 01.03.2002 р. наказом Держстандарту України № 552 від 19.12.2001р. і… Класифікація НС здійснюється для: - забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та…

Класифікація НС залежно від причин їх виникнення

- НС техногенного характеру - НС, що виникли внаслідок дії чинників техногенного характеру, якими можуть бути транспортні аварії (катастрофи),… - НС природного характеру - НС, що з'явилися внаслідок дії природного… - НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного…

Класифікація НС природного і техногенного характеру, залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку

Для визначення рівня НС встановлюються такі критерії: - територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, які… - кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок НС;

Загрози виникнення НС

Дія цих чинників посилюється безоглядною понаднормативною експлуатацією основних виробничих фондів і ресурсів, недосконалістю технологічних процесів… За характером чинників небезпеки, загрози виникнення НС можуть бути… Таблиця 2.1.

Природні загрози

В Україні щорічно виникає близько 130 НС природного характеру. Збитки від них становлять 80-90 відсотків від загальної суми збитків внаслідок НС природного та техногенного характеру разом.

НС природного характеру можуть бути викликані геологічними, гідрометеорологічними, медико-біологічними чинниками, пожежами в природних екосистемах.

Загрози геологічного характеру

Значний вплив на функціонування господарського комплексу та життєдіяльності населення в Україні здійснюється під впливом ендогенних та екзогенних геологічних процесів, з яких найбільш розповсюджені зсуви, абразія, підтоплення земель і населених пунктів, карстові процеси та землетруси.

Особливу небезпеку для об'єктів економіки та життєдіяльності людей становлять зсуви, абразія, підтоплення та карстові процеси.

Зсуви

Майже в усіх регіонах України спостерігається активізація зсувних процесів Ця активізація відбувається внаслідок як природних, так і антропогенних чинників. Господарська діяльність на зсувонебезпечних територіях може сприяти збільшенню активності зсувів. Так, наприклад, активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала розповсюдження зсувних процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу. Останніми роками в Україні фіксується більше ніж 20 000 зсувів за рік

Районами найбільшого розповсюдження зсувів є АР Крим, Одеська, Закарпатська, Чернівецька, Луганська і Черкаська області.

Особливу небезпеку представляють зсуви на забудованих територіях, які можуть виникати раптово і які важко прогнозувати. Ліквідація наслідків таких зсувів вимагає значних фінансових і матеріальних витрат.

Підтоплення

Підтоплення території пов'язано з підвищенням рівня ґрунтових вод до верхніх шарів грунту та супроводжується зволоженням грунтів, заболочуванням місцевості, затопленням низин. Підтоплення викликає забруднення ґрунтових вод, вимивання та просідання ґрунтів, формування зсувів. НС, які супроводжуються підтопленням і руйнуванням житлових будов, а іноді і загибеллю людей, трапляються епізодично при несприятливому збігу кліматичних чинників. Але багаторічні дані спостережень свідчать про стійку тенденцію збільшення ризику катастрофічних проявів підтоплення.

Підтоплення може носити явний або прихований характер.

"Явний вид підтоплення "- це підтоплення в результаті підвищення рівня ґрунтових вод. "Приховане підтоплення " - це підвищення вологості грунтів до критичної величини, що викликає вологість у приміщеннях, явища просідання та ін. При підтопленні сільськогосподарських угідь знижується родючість землі.

Динаміка процесу підтоплення, яка зафіксована практично у всіх областях, має прогресуючий характер. Найсприятливіші умови в результаті підтоплення склалися в центральних і південних областях України. До числа областей, які підтоплюються, відносяться Херсонська, Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Харківська та Донецька області. Процес інтенсивно розвивається по всіх річкових басейнах.

Південно-західна частина Одеської, північна частина Миколаївської та південна частина Херсонської областей (територія, яка зайнята зрошувальними масивами, та прилеглі до неї землі) є зонами постійного підтоплення. До числа міст з найбільшими площами підтоплення відносяться: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Одеса, Запоріжжя, Керч, Кременчук, Кривий Ріг, Котовськ, Маріуполь, Первомайськ, Сєверодонецьк, Вугледар, Слов'янськ, Херсон. Так, техногенне підтоплення внаслідок прогресуючого підняття рівнів ґрунтових вод у Дніпропетровську сягає 20 відсотків території, Дніпродзержинську - 24 відсотків, Кривому Розі - 15 відсотків, в Одесі та Херсоні підтоплено близько 50 відсотків територій міст.

Основні причини та чинники підтоплення населених пунктів:

Природні:

- розташування населених пунктів на знижених ділянках місцевості, особливо в річкових долинах, в приморській зоні, на схилах балок, ярів і т.д;

- кліматичні, геологічні та гідрологічні чинники (осідання, ерозія річкових долин, водний режим річок, ступінь дренування товщини рельєфостворюючих відкладень і глибина залягання регіонального водостійкого шару.

Техногенні:

- порушення умов стоку поверхневих вод різними видами будівництва;

- незадовільний стан мережі водопостачання та каналізації, відсутність централізованих систем водовідведення;

- незадовільний стан природних дренажних систем (створення штучних водоймищ, замулювання річок, засипання балок, ярів, озер і каналізація малих водостоків);

- продовження експлуатації неглибоких водоносних горизонтів;

- високий рівень техногенного завантаження територій, викликаного промислово-міським будівництвом, будівництвом водосховищ, ставків, хвостосховищ, каналів, водоводів і т.п.

Абразія

Причини абразії - шторми, коливання рівня моря та річок. Швидкість абразії Чорноморського та Азовського побережжя в середньому 0.5 -…

Карст

Карст - це явище пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід, що веде до утворення підземних порожнин (печери, ходи, колодязі) і провали поверхневого фунту, що у свою чергу, може призвести до руйнування споруд і людських жертв.

На території України карст відноситься до поширених ендогенних геологічних процесів. На 38 відсотків території України поширені породи, в яких можуть відбуватися процеси карстування. На 24 відсотках території України карст безпосередньо може впливати на господарську діяльність.

Найістотнішими природними причинами, які обумовлюють розвиток і активізацію карстових процесів є тектоніка та сейсмічна активність. Тому в сейсмічно активних районах активізація карсту може бути раптовою та важкопрогнозованою.

Активізації карсту сприяє інтенсивна техногенна діяльність. Останніми роками під впливом техногенних чинників карстові процеси стали з'являтися в районах, де раніше їх поява виключалася. Техногенний процес стає одним з основних чинників активізації карсту, особливо на території Донецького басейну.

Техногенна активізація карсту найбільше проявляється:

- у басейнах річок, де вона пов'язана з осушенням і торфорозробками боліт;

- у зонах депресивних вирв великих водозаборів;

- на урбанізованих територіях у місцях розгалуження гіпсу та ангідридів (Донеччини, Одеси, Севастополя, Миколаєва, Львова);

- на ділянках шахторозробок в результаті шахтного водовідливу та ін.

Землетруси.

Разом з тим, сейсмічний ризик для населення та економіки країни визначається рівнем природної сейсмічної небезпеки територій та уразливістю… З другого боку, через низьку повторюванність землетрусів на таких територіях,… Протягом 1997 - 2004 років на території України в результаті дії чинників геологічного характеру виникло понад 85 НС.…

Загрози гідрометеорологічного характеру

Додаткові фактори посилення негативних наслідків нерідко бувають спричинені деякими невдалими методами господарювання (негативний стан дренажних… Протягом 2005 року за умови виникнення 134 стихійних метеорологічних явищ,…

Загрози пожеж в природних екосистемах

Загальна площа лісів, де можливе виникнення високої та надзвичайно високої пожежної небезпеки за умовами погоди, складає в Україні близько 4 млн.… У середньому, щороку фіксується 3500 лісових пожеж на площі понад 5000 га… У 2004 році 95,5% лісових пожеж відбулися з вини населення, 2,9% в результаті сільськогосподарських випалин, 1,3% з…

Загрози медико-біологічного характеру

Аналіз захворюваності на інфекційні хвороби в Україні за період з 1995 по 2005 рік виявив тенденцію до її зниження на 16,6%. Але, незважаючи на… В Україні офіційно реєструється 52 нозологічні форми інфекційних хвороб.… Серед всіх інфекційних хвороб, що реєструються в Україні, самий негативний вплив на стан здоров'я населення мають грип…

Техногенні загрози

Розвиток промисловості, надвисока її концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, на яких зосереджені потенційно небезпечні об'єкти різної категорії і потужності, обумовлюють велику вірогідність виникнення надзвичайних ситуацій.

Загрози радіаційної небезпеки

середовищі. В Україні об'єктами ядерної і радіаційної небезпеки є: 4 діючих АЕС; сховища відпрацьованого ядерного палива;

Загрози пожежовибухонебезпеки

Переважна кількість вибухо- і пожежонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні,… Протягом 6 років (з 1999 до 2004 роки) в державі виникло понад 324 тис. пожеж,… 2.2.2.4. Загрози гідродинамічної небезпеки

Чинники небезпеки на транспорті

Загальна протяжність магістралей становить: мережі автомобільних доріг загального користування — 169,7 тис. км (з твердим покриттям — 164,6 тис.… Транспортом загального користування в Україні щорічно перевозиться понад 3… Велику небезпеку для життя і здоров'я людей являють перевезення (до 15% від загальних об'ємів вантажних перевезень)…

Місцевий електротранспорт

У системі Мінбуду України функціонує державна технічна інспекція міського електротранспорту, на яку покладено функції з проведення щорічного… Зокрема, у 2005 році інспекцією було перевірено 2880 трамвайних вагонів, 4135… Трубопровідний транспорт

Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення

Стан водопостачання За даними Держводгоспу централізованим питним водопостачанням забезпечено… Система водопровідно-каналізаційного господарства в даний час знаходиться в кризовому стані.

Розподіл надзвичайних ситуацій на системах життєзабезпечення

За видами у 2003 - 2006 роках

Аналіз даних щодо кількості надзвичайних ситуацій на системах життєзабезпечення по регіонах України дозволяє зробити висновок, що протягом 200S року…

Транскордонні загрози

У разі аварії на Рівненській АЕС з викидом до 10% радіоактивних речовин може утворитися зона радіоактивного зараження, в яку потрапляє і територія… При аварії з викидом до 50% радіоактивних речовин в зону радіоактивного… При викиді до 50% радіоактивних компонентів в результаті аварії на Хмельницькій АЕС в зону радіоактивного зараження…

Соціально-політичні загрози

можливості терористичних актів; наявність великої кількості озброєння, що залишилося на складах і арсеналах… наявність великої кількості снарядів різного типу, що залишилися в землі після Великої Вітчизняної війни;

Питання для самоконтролю

2. З якою метою проводиться офіційна класифікація надзвичайних ситуацій в Україні? 3. Якими нормативними документами визначається класифікація надзвичайних… 4. За якими ознаками здійснюється класифікація надзвичайних ситуацій?

ДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ЄДС ЦЗ є складовою національної безпеки, а виконання її завдань - важливим обов'язком органів виконавчої влади всіх рівнів.

Організаційна структура ЄДС ЦЗ

Органи управління ЄДС ЦЗ

Очолює ЄДС ЦЗ Начальник цивільного захисту України - Прем'єр-міністр України. Загальне керівництво ЄДС ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України, а… Функціональні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються центральними органами виконавчої… Територіальні підсистеми ЄДС ЦЗ створюються в Автономній Республіці Крим, властях, містах Києві та Севастополі для…

Сили і засоби ЄДС ЦЗ

Відповідно до [11] сили і засоби ЦЗ це особовий склад і працівники органів і підрозділів ЦЗ, добровільні рятувальні формування, пожежна та… До сил ЦЗ належать: оперативно-рятувальна служба ЦЗ;

Питання для самоконтролю.

1. Сукупність яких складових становить єдину державну систему ЦЗ?

2. Що становить структуру єдиної державної системи ЦЗ?

3. Які координуючі органи єдиної державної системи ЦЗ?

4. Що відноситься до постійних органів єдиної державної системи ЦЗ?

5. Хто здійснює загальне керівництво єдиною системою ЦЗ?

6. На кого покладається безпосереднє керівництво діяльністю ЄДСЦЗ?

7. Які режими функціонування ЄДС ЦЗ?

Комісії з питань ТЄБ та НС

Загальні положення про Державну комісію з питань ТЄБ та НС

Державна комісія з питань ТЕБ та НС (далі - Комісія) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента… Основними завданнями Комісії є : координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної із створенням та функціонуванням…

Нормативно-правові документи об'сктової комісії з питань НС

Головою ОКНС слід призначати головного інженера ОГД, тому що найбільше число НС техногенного характеру на об'єктах знаходиться у зв'язку з… У склад комісії слід включати посадових осіб структурних підрозділів об'єкта,… служби головних фахівців об'єкта (технолога, механіка, енергетика, металурга та інше.);

Питання для самоконтролю

1. Хто забезпечує інформаційну та методичну роботу Комісії з питань ТЕБ та НС?

2. Основні завдання Комісії з питань ТЕБ та НС?

3. Хто є головою Комісії з питань ТЕБ та НС за посадою?

4. Особливості роботи Комісії з питань ТЕБ та НС у режимі повсякденної діяльності?

5. Особливості роботи Комісії з питань ТЕБ та НС у режимі НС?

6. Які документи регламентують діяльність об'єктової комісії з питань ТЕБ та НС?

ОСНОВНІ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Оповіщення та інформування

Інформування та оповіщення є основним принципом та головним і невід'ємним елементом всієї системи захисту населення і територій від НС техногенного… Оповіщення та інформування у сфері ЦЗ включають: оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення НС, у тому числі…

Спостереження та лабораторний контроль

Головними чинниками, які забезпечують спостереження і лабораторний контроль на території, є створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавної,… Загальнодержавний рівень мережі спостереження і лабораторного контролю формується на базі академічних…

Укриття у захисних спорудах

Загальні питання

Захисні споруди повинні приводитись у готовність для прийому населення в строки, що не перевищують 12 год., а на АС та ХНО повинні утримуватись у… Захисні споруди, що входять у склад АС та ХНО необхідно включати у пускові… Захист робітників та службовців підприємств, організацій та установ (далі - об'єкти), розташованих в зонах можливих…

Сховища

Всі сховища (крім сховищ, розташованих у межах границь проектної забудови АЕС і в метрополітенах) повинні забезпечувати захист людей, що укриваються… Захисні конструкції, сховищ для пожежної техніки повинні бути розраховані на… Системи життєзабезпечення сховищ повинні забезпечувати безупинне перебування в них розрахункової кількості людей, що…

Протирадіаційні укриття

При розташуванні ПРУ в зоні можливих слабких руйнувань, а також на об'єктах першої категорії, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань,… У залежності від місця розташування ПРУ повинні мати ступінь ослаблення… на об'єктах першої і другої категорії по ЦО, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань, для працюючих змін…

Евакуаційні заходи

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішене завдання захисту населення, об'єктів… Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з безпекою життєдіяльності населення… Внутрішні загрози пов'язані з НС техногенного, природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними…

Загальні положенняз евакуації

Безпечний район (місце) - придатний для життєдіяльності район (місце) розміщення евакуйованого населення (працівників), який визначається рішенням… Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведено загальну… Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України…

Евакуаційні органи, їх призначення.

Адміністрації евакуаційних органів призначаються з числа керівного складу та особового складу центрального та місцевого органу виконавчої влади,… Евакуаційна комісія Евакуаційна комісія відповідає за безпосереднє планування, підготовку, організацію і здійснення евакуації працівників…

Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів

своєчасне отримання достовірних даних з радіаційної, хімічної, пожежної, медичної, біологічної, ветеринарної, обстановки у небезпечних районах, на… Рішення на проведення евакуації може бути прийнято тільки на підставі повних… Транспортне забезпечення:

Питання для самоконтролю.

2. Коли здійснюється часткова евакуація? 3. Які категорії населення завчасно вивозяться при частковій евакуації? 4. Для чого створюються евакуаційні органи?

Нженерний захист територій

Зміст інженерного захисту територій.

захист населення, зниження можливих втрат та збитків від наслідків НС; підготовку об'єктів до сталого функціонування в умовах НС; забезпечення готовності для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) та ліквідації наслідків НС.

Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст

Нові промислові підприємства не повинні розміщатися у зонах можливих сильних руйнувань, можливого катастрофічного затоплення, а також у регіонах і… Групи нових промислових підприємств і окремих економічно важливих об'єктів… Будівництво нових портів і судноремонтних заводів здійснюється поза зонами можливих руйнувань, поза зонами можливого…

Питання для самоконтролю.

1. На що спрямовані інженерно-технічні заходи ЦЗ?

2. Що передбачають інженерно-технічні заходи ЦЗ?

3. Назвіть групи міст з ЦЗ (ЦО).

4. Назвіть категорії об'єктів з ЦЗ (ЦО).

5. Назвіть небезпечні зони у межах міст.

Радіаційний захист

Радіаційний захист включає: виявлення та оцінку радіаційної обстановки; організацію та здійснення дозиметричного контролю;

Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на АЕС

На радіоактивно забрудненій території, де не проводилась рекультивація земель, радіонукліди знаходяться в сантиметровому шарі Грунту. Тому вони… Так, при вибуху на Чорнобильській АЕС в атмосферу було викинуто близько 450… Своєрідний стан викинутих при аварії радіонуклідів був обумовлений тим, що горів графіт з великою температурою, що й…

Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї

Високі рівні радіації спостерігаються не тільки в районі вибуху, а й на відстані десятків та сотні кілометрів від епіцентру вибуху. Потрапивши на… Продукти ділення, що випадають з хмари вибуху є сумішшю більше 80-ти ізотопів… Первинні ядра ділення у подальшому зазнають у середньому три-чотири розпаду та перетворюються у стабільні ізотопи.…

Хімічний захист

Мета хімічного захисту: не допустити або максимальне ослабіти дію хімічного забруднення населення та… створити умови відповідно до стійкості роботи об'єктів господарської діяльності в даних умовах;

Характеристика НХР, які використовуютьсяу промисловому виробництві України.

Більшість хімічних речовин характеризуються токсичністю, тобто отруйним впливом на живий організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт,… Чисельною характеристикою зараження повітря та вододжерел є концентрація НХР… Розрізняють гранично допустиму концентрацію (ГДК) та порогову концентрацію.

Визначення ступеню хімічної небезпеки об'єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.

I ступень - більше 3,0 тис. чол.; II ступень - від 0,3 до 3,0 тис. чол.; III ступень - від 0,1 до 0,3 тис. чол.;

Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю

З метою своєчасного виявлення радіоактивного, хімічного та біологічного забруднення (зараження) територій, повинно організовуватись радіаційне та хімічне спостереження. Для запобігання опроміненню та ураженню НХР, ОР організується дозиметричний та хімічний контроль. Для виконання цих завдань використовуються відповідні прилади дозиметричного та хімічного контролю.

Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання

Доза випромінювання - це енергія випромінювання, яка передана, або має бути передана одиниці маси речовини в процесі взаємодії випромінювання з цією… Передана речовині енергія включає поглинену енергію випромінювання та енергію… Під поглиненою енергією випромінювання необхідно розуміти різницю між сумарною енергією часток і квантів, що входять у…

Значення коефіцієнтів для розрахунку ефективної дози опромінення

Доза випромінювання, що віднесена до одиниці часу є потужністю дози або рівнем радіації Р: Р=Д/Т. Відношення еквівалентної дози випромінювання до одиниці часу і є потужність поглиненої дози (Рп):

Співвідношення між несистемними одиницями та одиницями у системі СІ

Методи виявлення іонізуючих випромінювань.

сцинтиляційний, при якому внаслідок дії випромінювання виникають спалахи світла, які регіструються безпосереднім спостереженням за допомогою фото… хімічний, при якому іонізуючі випромінювання виявляються за допомогою хімічних… метод заснований на провідності кристалів, при якому опромінення викликає зміни провідності кристалів, виготовлених з…

Прилади дозиметричного контролю

місцевості та орієнтовного вимірювання рівнів радіації (ДП-64; РМГЗ-01; СПСС-0,2; СЗБ-03; СЗБ-0,4; РЗБ-0,5; РЗБ-0,4; РЗГ-0,5); рентгенметри (вимірювачі потужності доз) - призначені для вимірювання рівнів радіації

Методи та прилади хімічного контролю

При введенні в НХР та ОР - реактивів-індикаторів, останні набувають іншого забарвлення. По наявності та інтенсивності забарвлення визначають їх тип… До технічних засобів, що визначають наявність, тип та концентрацію… прилади хімічної розвідки ВПХР (військовий прилад хімічної розвідки), ППХР (напівавтоматичний прилад хімічної…

Спеціальне майно цивільного захисту

Основним завданням тривалого зберігання спецмайна є забезпечення його кількісної і якісної цілості протягом усього періоду зберігання, а також… Збереження спеціального майна є одним з етапів експлуатації, і полягає в… Складність організації цього заходу полягає в тому, що спеціальне майно необхідно підготувати до збереження, що…

Засоби радіаційного і хімічного захисту

- засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри (313): (фільтруючі та ізолюючі протигази, респіратори, захисні костюми Л-1, МСК-01, ОЗ,… - прилади радіаційної і хімічної розвідки : ДП-5 (А, Б, В ); ИМД-І; ДП-Зб;… - прилади дозиметричного контролю: ИМД-12; ИД-1; ИД-11; ДП-22в, ДП-24; ИД-0,2 та інше;

Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту

- правильним устроєм, обладнанням, утриманням і використанням складів (сховищ); - ретельним прийомом спецмайна, що надходить на тривале зберігання, і… - підготуванням спецмайна до зберігання з застосуванням консервації;

Обов'язки керівників об'єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна

- постійно знати потребу і забезпеченість спецмайном, його якісний стан і комплектність; - вживати заходів до своєчасного і повного виконання планів накопичення; - організувати розміщення і зберігання спецмайна на складах у відповідності до чинних інструкцій і директив;

Спеціальна обробка

Дезактивація - видалення радіоактивних речовин із різноманітних поверхонь до припустимих норм зараження безпечних для людини. Дегазація - знезаражування об'єктів шляхом руйнації (нейтралізації) або… Дезінфекція - знищення хвороботворних мікробів, і руйнація токсинів на об'єктах, які зазнали зараження.

Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.

Для дезактивації транспорту, техніки, ЗІЗ ізолюючого типу застосовуються 0,075 і 0,15% водяні розчини порошку СФ-2У. При відсутності розчинів для… Для дегазації відкритих ділянок шкіри людини, обмундирування, спорядження,… Для дезинфекції транспорту і техніки, СИЗ, шкіри застосовують водяні розчини ГК, для дезинфекції шкірних покровів…

Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС

Для визначення обсягу робіт проводилася рекогносцировка населеного пункту. При рекогносцировці визначалися: - маршрути висування техніки до населеного пункту і маршрути прямування… - кількість та ступінь забруднення житлових, господарських і адміністративних будинків і споруд і орієнтозані площі,…

Питання для самоконтролю

2. Які основні заходи радіаційного захисту населення та територій? 3. Характеристика радіаційного забруднення при аваріях на АЕС? 4. Мета хімічного захисту населення та територій.

Біологічний захист

Бактеріологічний захист передбачає: - виявлення осередку біологічного зараження; - прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань

індивідуальні і колективні засоби захисту, що надійно захищають органи подиху і шкірні покриви людини; спеціальні і підручні засоби захисту і знешкодження води, продовольства і… захисні сітки і мазі для запобігання, людини від укусів комах і кліщів.

Медичний захист

Основні заходи медичного захисту у НС

Організація медичного забезпечення уражених (потерпілих) внаслідок катастроф, виробничих аварій та стихійних лих здійснюється диференційовано в… Як правило, якщо величина СВ незначна, то надання медичної допомоги… У випадку, коли СВ налічують десятки та сотні чоловік, а сили та засоби місцевої охорони здоров'я з поставленим…

Організація в Україні екстреної медичної допомоги.

Для вирішення цих питань у більшості розвинутих країн Європи і Америки створено спеціальні медичні системи, основним завданням яких є реагування на… В Україні така служба створена постановою Кабінету Міністрів України від… Координацію роботи ДСМК на державному рівні здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України, а на…

Рис.4.3. Організаційна структура ДСМК державного рівня

До складу ДСМК на державному рівні входять Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, визначені МОЗ України і погоджені з органами центральної виконавчої влади, сили і засоби яких входять до складу ДСМК.

Рис. 4.4. Організаційна структура ДСМК регіонального рівня

 

До складу ДСМК на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК, медичні формування, лікувальні заклади, віднесені МОЗ України до цього рівня за погодженням з територіальними органами виконавчої влади.

Завданням ДСМК є організація взаємодії медичних сил, засобів та лікувальних закладів відповідно на державному і територіальному рівнях у сфері медичного захисту населення на території України.

У разі виникнення екстрених ситуацій до обов'язків ДСМК додається прогнозування медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій та розробка конкретних скоординованих заходів для їх подолання, а також ліквідація медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій медичними силами та засобами.

Важливе місце у структурі ДСМК надається координаційним комісіям, які є постійно діючим дорадчим позаштатним органом, утвореним з метою узгодження складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів ДСМК.

До складу комісій входять представники усіх міністерств і відомств, відповідних рівнів ДСМК. Головою центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров'я України, а територіальних координаційних комісій - начальники управлінь охороною здоров'я відповідних адміністративних територій.

Склад центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний склад затверджується її головою. Склад територіальних координаційних комісій визначається відповідними територіальними органами виконавчої влади, а персональний затверджується її головою.

У компетенції координаційних комісій є узгодження:

складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів, що входять до складу ДСМК;

програми розвитку ДСМК відповідних рівнів;

планів медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС;

заходів щодо удосконалення організаційної структури та функціонування ДСМК відповідного рівня;

планів заходів щодо забезпечення постійної готовності ДСМК до виконання покладених на неї завдань;

заходів щодо підготовки фахівців для ДСМК, планів координації роботи стосовно створення і використання резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів ДСМК на відповідному рівні.

Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з центральними або місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування.

Психологічний захист

Організація та забезпечення психологічного захисту здійснюється шляхом реалізації наступних заходів: планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів… своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при НС

Завдання психологічної допомоги: профілактика гострих панічних реакцій, психогенних нервово-психічних… інформування населення щодо само- та взаємодопомоги при НС;

Застосування психопрофілактичних методів

Соціально-психологічна профілактика являє собою систему заходів, спрямованих, перш за все, на охорону психічного здоров'я, прогнозування можливих… Найважливішими напрямами психопрофілактичної роботи є: профілактика у здорової частини населення (особового складу) стресових і постстресових станів, гострих панічних…

Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги

Актуальним завданням сьогодення є створення методологічно-дослідницької бази із своєчасного виявлення прихованих детермінант…

Використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативних психічних станів серед населення

Технології психологічного консультування застосовуються з метою надання людині психологічної допомоги під час спеціально організованого спілкування,… Використання методів психологічної корекції передбачає подолання певних… Психологічний тренінг може застосовуватись для розвитку здібностей з метою соціально-психологічної адаптації та…

ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ НС

Діяльність по запобіганню НС має пріоритет порівняно з іншими видами робіт з протидії цим ситуаціям. Це обумовлено тим, що соціально-економічні… 5.1. Регулюваннябезпеки Під регулюванням безпеки розуміється розробка нормативно-правової документації і реалізація заходів, які визначають і…

Дентифікація об'єктів підвищеної небезпеки

Потенційно небезпечний об'єкт (ПНО) - це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи… ПНО вважається об'єктом підвищеної небезпеки (ОПН) відповідного класу у… Нормативи порогових мас небезпечних речовин встановлюються Кабінетом міністрів України.

Декларування безпеки ОПН

Декларування безпеки проводить СГД, який складає декларацію безпеки - документ, що визначає комплекс заходів, яки вживаються СГД з метою запобігання… Декларація безпеки повинна включати: дослідження ступеня небезпеки і оцінку рівня ризику

Паспортизація та реєстрація ПНО

Паспортизація ПНО здійснюється відповідно до переліків ПНО, затверджених комісіями із питань ТЕБ та НС, які складаються на підставі результатів… Паспорт ПНО - документ певної форми, який містить структуровані дані про… Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п'ять років.

Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.

Відшкодуванню підлягає прямій збиток заподіяний в результаті пожежі та/або аварії на ОПН життю, здоров'ю і майну третіх осіб, яке на момент настання… Сума страховки визначається кожному конкретному ОПН відповідно його категорії… для об'єктів 1 категорії небезпеки - 200000, об'єктів 2 категорії - 70000 і об'єктів З категорії - 45000…

Державна стандартизація у сфері цивільного захисту

- безпеки продукції (робіт, послуг) і матеріалів для життя і здоров'я людей і навколишнього середовища; - якості продукції (робіт, послуг) і матеріалів відповідно до рівня розвитку… - єдність принципів вимірювання;

Державна експертиза у сфері цивільного захисту

Державна експертиза проектів і рішень в області техногенної безпеки об'єктів виробничого і соціального призначення, які можуть спричинити НС техногенного чи природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується урядовим органом державного нагляду у сфері ЦЗ і проводиться відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України .

Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту

охорони праці; забезпечення екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища; захисту населення і територій від ЧС;

Управління ризиками НС

Прийнятний ризик для об'єктів повинен встановлюватися місцевими органами виконавчої влади з урахуванням чинних нормативних актів, угод між СГД, який… Для ОПН прийнятний ризик встановлюється з урахуванням створюваного ним… Встановлюється значення, вище за яке ризик вважається абсолютно неприйнятним (верхній рівень), і значення, нижче за…

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ТА ДІЙ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Основи планування заходів ЦЗ 6.1.1. Загальні питання

У значній мірі досягнення цієї мети залежить від уміння керівників усіх рівнів (від об'єктового до урядового), спрогнозувати усі можливі наслідки… Суть планування заходів ЦЗ, на випадок НС полягає в аналізі стану ЦЗ, в оцінці… Головною метою планування заходів ЦЗ є створення умов для організованого і своєчасного проведення заходів щодо захисту…

Організація та порядок планування

З метою забезпечення організації та найбільш повного відпрацювання всіх питань роботи керівника, органів управління ЦЗ щодо планування ЦЗ можна… На першому етапі визначається склад виконавців, складається календарний план… На другому етапі здійснюється практична розробка і оформлення документів плану, визначається зміст його розділів,…

Основи управління заходами і діями сил ЦЗ у режимі НС

Завдання і принципи управління заходами і діями сил ЦЗ

Таким чином, управління ЦЗ є дуже ємним поняттям. Воно охоплює всі сторони діяльності начальників і органів управління ЦЗ під час повсякденної… Основними принципами управління ЦЗ є: єдиноначальність;

Система управління ЦЗ

Для забезпечення управління ЦЗ створюються відповідні системи управління, що включають у себе органи та пункти управління, системи оповіщення і… Підтримка в постійній готовності системи управління - першочергова задача… завчасним створенням і підготовкою такої системи управління, що без істотного нарощування може бути використана при…

Особливості організації управління у режимі НС

Безперервність та надійність управління досягається в першу чергу організацією стійкого зв'язку. Для цієї мети використовуються загальнодержавні… При організації управління необхідно враховувати тимчасові показники… Реалізація плану реагування здійснюється на першому етапі органами повсякденного управління (оперативно-чергові…

Організація забезпечення протипожежних заходів

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.

Основні положення

Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних… Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої… Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними…

Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки

проведення єдиної політики в галузі пожежної безпеки; розробка та затвердження державних стандартів, норм і правил пожежної… організація навчання спеціалістів у галузі пожежної безпеки, керівництво пожежно-технічними навчальними закладами;

Організація забезпечення протипожежних заходів

Забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та ДНАОП… Міністерства й відомства, виходячи зі специфічних умов та особливостей… Галузеві правила мають бути узгоджені з Державним департаментом пожежної безпеки МНС України.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки

До об'єктів І групи належать промислові та складські об'єкти категорії "А" і "Б" за вибухопожежною небезпекою, об'єкти з масовим… Пожежно-технічне обстеження цих об'єктів проводиться щорічно. Найбільш важливі пожежонебезпечні об'єкти, перелік та терміни проведення яких затверджуються керівником…

Гасіння пожеж та проведення оперативно-рятувальних робіт

Основною бойовою задачею особового складу оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на пожежі є рятування людей у випадку загрози їхнього… Відповідно [18,49] гасіння пожеж пожежно-рятувальними підрозділами… Для виклику оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України в автоматичній телефонній мережі…

Основні напрямки сталого функціонування галузей та об'єктів економіки у НС

Підвищення стійкості функціонування об'єктів економіки обумовлюється завчасним проведенням на об'єктах та галузях комплексу організаційних і…

Сутність проблеми підвищення стійкості роботи економіки України в НС

Під стійкістю функціонування об'єктів економіки України розуміється їх здатність забезпечувати виробництво продукції у встановлених номенклатурі і… Загальне керівництво підготовкою об'єктів економіки до стійкого функціонування… Відповідальність за підготовку галузей, територій та об'єктів господарювання до стійкого функціонування при НС,…

Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в надзвичайних умовах

забезпечення захисту населення і його життєдіяльності; раціональне розміщення виробничих сил та потужностей на території об'єкта,… підготовка до роботи об'єктів економіки в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу;

Забезпечення захисту населення і його життєдіяльності.

вдосконалення системи оповіщення, навчання населення діям по сигналах ЦЗ; накопичення фонду захисних споруд і створення в них умов для життєзабезпечення… вдосконалення організації розосередження та евакуації населення і завчасна підготовка заміської зони;

Раціональне розміщення виробничих сил на території держави.

розміщення нових промислових підприємств, не пов'язаних з обслугову- ванням населення, за межами ЗМСР , а категорійних підприємств - за межами ЗМР і ЗМКЗ; розміщення в малих і середніх містах філіалів об'єднань і підприємств, баз і складів галузі;

Підготовка до роботи в умовах НС мирного та воєнного часу об'єктів економіки.

Всі заходи цього напрямку повинні забезпечити максимально можливе зниження втрат і руйнувань та зменшити можливість виникнення повторних зон… Для підготовки промислового виробництва до роботи в умовах НС мирного та… узгодження питань організації виробництва зі суміжними галузями промисловості і з відповідними територіальними…

Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах НС мирного та воєнного часу.

Плани заходів щодо підготовки до відновлення об'єктів включають: визначення переліку найважливіших об'єктів, намічених до відновлення; закріплення проектних організацій за найважливішими об'єктами для розробки проектів їх відновлення;

Підготовка системи управління ЦЗ до функціонування в умовах мирного та воєнного часу.

Підготовка систем управління включає: а) для галузі: підготовку керівництва до переходу, при необхідності, від централізованого до децентралізованого управління;

Питання для самоконтролю

1. Чим обумовлюється підвищення стійкості функціонування об'єктів економіки?

2. Що розуміється під стійкістю функціонування об'єктів економіки?

3. Які основні напрями підвищення стійкості функціонування об'єктів економіки?

4. Визначити основні заходи по основним напрямам підвищення стійкості функціонування об'єктів економіки?

Ліквідація наслідків НС

Ліквідація наслідків НС це проведення комплексу заходів, які включають РІНР, здійснюються у разі виникнення НС і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон НС.

Зміст та послідовність виконання РІНР

Проведення РІНР — одне з головних завдань ЦЗ. Воно повинно вирішуватися силами цивільного захисту у взаємодії з спеціалізованими формуваннями інших… Заходи щодо організації і проведення РІНР у районах НС мирного та воєнного… РІНР мають різний зміст, але організовуються і проводяться, як правило, одночасно, як єдиний комплекс. При цьому…

Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні НС

На рис.6.5.1. відображено алгоритм реагування у випадках загрози та виникнення НС (далі - Алгоритм), розроблений на основі аналізу змісту основних… Перший блок Алгоритму характеризує порядок і терміни подання інформації… Блок 2 Алгоритму відображає дії керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування по створенню…

Рівень НС: О - об'єктовий, М-місцевий, Р - регіональний, Д - державний.

Підпорядковує собі, після прибуття на місце виникнення НС, регіонально-оперативну групу або оперативну групу реагування на НС відповідного… Утворює об'єднане ешелоноване угрупування сил і засобів реагування на НС… Виконує через Штаб та оперативну групу наступні завдання:

Заходи забезпечення РІНР

Безпосереднє керівництво забезпеченням дій сил і використанням спеціальних засобів здійснюють територіальні органи і служби центральних органів… Під час організації розвідки визначається мета, райони (ділянки, об'єкти) і… Транспортне забезпечення включає в себе визначення характеру і об'єму перевезень, облік всіх видів транспорту, час і…

Заходи безпеки при виконанні РІНР

забезпечення безпеки органів управління і сил, що беруть участь у вирішенні завдань попередження та ліквідації НС; забезпечення безпеки постраждалих громадян, які знаходяться в зоні НС, і… забезпечення збереження вантажів і майна, які транспортуються до зони НС, на шляху їх проходження та в місцях…

Питання для самоконтролю.

1. Які основні завдання при проведенні рятувальних робіт?

2. Які основні завдання при проведенні невідкладних робіт?

3. Яка послідовність дій уповноваженого керівника з ліквідації НС?

4. Назвіть основні види забезпечення РІНР?

5. Назвіть основні заходи безпеки при виконанні РІНР?

Забезпечення життєдіяльності населення у НС

Воно включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, житлом та комунальними послугами, а також медичне… Підготовка до життєзабезпечення, його організація та здійснення є… Плани реалізації заходів щодо життєзабезпечення розробляються з урахуванням пріоритетності заходів:

Вимогидо вибору районів розміщення заміських зон

Розміщення заміських зон не допускається: на землях заповідників, природних національних парків, ботанічних садів та… в зонах охорони гідрометеорологічних станцій;

Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності

Для забезпечення гарячим харчуванням та сухими пайками особового складу аварійно-рятувальних формувань, а також ураженого населення у загонах першої… Забезпечення продуктами харчування слід здійснювати за рахунок наявних… Норми харчування мирний час повинні задовольняти середні енергетичні потреби та складати:

Усереднений розрахунок добової норми забезпечення основними продуктами харчування на одну людину

Таблиця 6.3

Добові норми продовольства, яке закладається на пункти управління та сховища на випадок виникнення НС у перерахунку на одну людину на добу

  або рибні г 4. Масло тваринне г   5. Молоко сухе …   заздалегідь обстежувати складські приміщення та отримувати ордери на їх використання на випадок надзвичайної ситуації…

Мінімальна норма забезпечення водою

  1 режим 2 режим 3 режим 1. Питна вода 2,5/5 2,5/5 2,5/5 2. … Примітка: 1. Водозабезпечення у першому режимі не повинно продовжуватися більше 5 діб у кліматичних зонах з помірним кліматом.…

Забезпечення житлом, комунальними послугами та працевлаштування евакуйованих

Не допускається розміщення евакуйованих у виробничих приміщеннях, на складах та базах, поблизу місць зберігання НХР, пально-мастильних матеріалів,… Підібраний житловий фонд повинен забезпечувати нормальні санітарно-гігієнічні… При розміщенні евакуйованих у будинках та приміщеннях, які не мають центрального опалення, необхідно передбачити…

Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення

Норми торгово-побутового обслуговування викладені у таблиці 6.7. Медичне забезпечення при надзвичайних ситуаціях повинно складатися : у наданні усіх видів медичної допомоги потерпілим від радіоактивних, отруйних речовин, бактеріальних засобів,…

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під життєзабезпеченням населення у НС?

2. Що включає в себе життєзабезпеченням населення ?

3. Які основні вимоги до вибору районів розміщення заміських зон?

Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері ЦЗ

Досвід ліквідації аварії на ЧАЕС підтверджує: стале фінансове та матеріальне забезпечення є однією з основних умов якісного та своєчасного… Безперебійне постачання необхідними засобами та матеріалами в першу чергу… Якщо врахувати, що на території України продовжують діяти АЕС, тисячі підприємств, які використовують у виробництві,…

Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації НС

Фінансування заходів щодо попередження, ліквідації НС та їх наслідків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету… Порядок фінансування заходів щодо попередження, ліквідації НС та їх наслідків,… Фінансування заходів залежно від їх рівня здійснюється на основі затверджених планів робіт, програм та виходячи з…

Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків

На різних рівнях ЄДС ЦЗ створено наступні види резервів: державний, оперативний, відомчий, регіональний, місцевий та об'єктовий. Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення… Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних ресурсів. У складі державного резерву створюється…

Питання для самоконтролю.

1. За рахунок яких коштів здійснюється фінансування заходів з ліквідації НС?

2. На підставі чого можуть бути виділені кошти для фінансування заходів з ліквідації НС?

3. Які документи необхідно підготувати на виділення коштів для ліквідації НС?

4. На що використовуються кошти виділені для ліквідації НС?

5. Які види резервів створюються для ліквідації НС?

6. Для чого використовуються матеріальні резерви?

ПІДГОТОВКА КЕРІВНИХ КАДРІВ ЦЗ ТА НАВЧАННЯ НАСЕЛЕННЯ ДІЯМ В

УМОВАХ НС

Цей напрямок державної політики у сфері ЦЗ визначається і закріплюється відповідною нормативно-правовою базою. 7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації… Постановою Кабінету Міністрів України "Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення…

Формальната неформальнаосвіта населення способам захисту в разі виникнення НС

Формальна освіта - освіта спрямована на здобуття або зміну освітнього рівня та (або) кваліфікації в навчальних закладах і установах освіти згідно з…

Міжгалузева система підвищення кваліфікації (функціонального навчання) керівних, управлінських кадрів і фахівців для потреб центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій

Згідно з нормативними вимогами функціональне навчання у сфері ЦЗ проводиться з відривом від виробництва та збереженням заробітної плати. Управління системою функціонального навчання на державному рівні здійснює Кабінет Міністрів України, на регіональному рівні - обласні державні адміністрації, які щорічно затверджують своїми розпорядженнями плани комплектування слухачами відповідних навчальних закладів.

Проходження такого навчання є необхідною умовою атестації, переміщення по службі, присвоєння кваліфікаційних категорій, звань тощо осіб керівного складу ЦЗ та інших управлінських кадрів і фахівців, які входять до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

В основу державних вимог до змісту функціонального навчання ставляться вимоги Законів України "Про правові засади цивільного захисту", "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", "Про цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про боротьбу з тероризмом" та інші законодавчі акти, які у тій чи іншій мірі регулюють питання безпеки населення і територій.

Центральним елементом функціонального навчання визначається підвищення кваліфікації за цільовим призначенням державних службовців та керівних кадрів, до компетенції яких відповідно до займаної посади в органах влади, на підприємствах, в установах та організаціях прямо або опосередковано входять питання організації виконання законів та нормативів у сфері ЦЗ.

За змістом визначених законодавством повноважень у сфері ЦЗ для органів влади, підприємств, установ та організацій до переліку уніфікованих знань, якими повинні володіти всі категорії слухачів за результатами функціонального навчання віднесені: державна стандартизація з питань безпеки у НС; основи управління функціональними і територіальними підсистемами ЦЗ; комплекс спеціальних заходів щодо убезпечення населення і територій; порядок підготовки населення та створення фінансових і матеріальних резервів для його захисту та ліквідації НС та їх наслідків.

Визначена система знань трансформується у модель навчання, що оформлюється як функціональна програма навчання. Програмою передбачається розкриття її змісту, виходячи із конкретної посади слухача щодо організації дій за режимами діяльності державної системи. Для керівного складу ЦЗ всі питання вивчаються з урахуванням вимог підтримання мобілізаційної готовності сил і засобів в режимах повсякденної, підвищеної діяльності, воєнної загрози та повної готовності системи у особливий період. Для посадових осіб органів виконавчої влади з урахуванням вимог щодо планування та забезпечення готовності функціональних і територіальних підсистем за режимами функціонування повсякденної, підвищеної готовності, у надзвичайній ситуації та у надзвичайному стані.

Програмний зміст знань слухачів у сфері ЦЗ зводиться в декілька інтегральних блоків завдань (модулів), за якими і здійснюється функціональне навчання, а саме:

запобігання НС - аналіз і управління ризиком природно-техногенно-соціальних загроз та державне регулювання щодо їх усунення і мінімізації, завчасне реагування на небезпеку на підставі проведення моніторингу, експертизи, досліджень, прогнозів, оцінки сталості функціонування об'єктів галузі та надійності захисту персоналу, виконання комплексу інженерно-технічних, технологічних заходів з метою недопущення переростання загрози у НС;

захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій - комплекс завчасно здійснюваних організаційних, інженерних, протирадіаційних та протихімічних, медико-біологічних та евакуаційних заходів, спрямованих на запобігання та зменшення загрози життю і здоров'ю населення від уражаючих чинників або дії джерел небезпеки;

негайне реагування на НС - дії органів управління стосовно негайного отримання інформації, своєчасного повідомлення населення, зацікавлених структур, аналіз обстановки, прийняття рішень та організація заходів щодо ліквідації надзвичайної ситуації;

ліквідація або мінімізація наслідків НС - організація та проведення у зоні НС та прилеглих районах усіх видів рятувальних та інших невідкладних робіт, а також заходів із життєзабезпечення потерпілого населення.

Навчання за функціональною програмою закінчується складанням заліку або виконанням спеціальної учбової вправи. Рівень знань та вмінь, отриманих за функціональним навчанням, засвідчується посвідченням про навчання встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Для забезпечення безперервності навчання осіб керівного складу та інших управлінських кадрів і фахівців у сфері ЦЗ у міжкурсовий період, за планами начальників функціональних і територіальних підсистем ЄДС ЦЗ організуються та проводяться навчально-методичні збори.

Навчально-методичні збори на підприємствах, в установах, організаціях проводяться щорічно тривалістю один день під час установчих зборів керівного складу цивільного захисту з підбиття підсумків за минулий рік та визначення завдань на наступний рік під керівництвом відповідних керівників, начальників спеціалізованих служб ЦЗ, голів евакуаційних органів та уповноважених керівників з ліквідації НС.

Тематика занять, що відпрацьовується під час зборів, визначається керівником зборів, виходячи із специфіки виробництва, екологічної та техногенної обстановки регіону, досвіду праці за минулий рік і завдань з цивільного захисту на наступний рік та погоджується з керівником відповідного територіального органу управління, до компетенції якого віднесені питання ЦЗ.

Керівники органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, несуть персональну відповідальність за роботу, пов'язану з функціональним навчанням осіб керівного складу цивільного захисту та інших управлінських кадрів і фахівців.

Кадровими органами підприємств, установ, організацій ведеться постійний облік проходження керівниками і фахівцями, на яких поширюється чинність законодавства України у сфері ЦЗ, функціонального навчання відповідно до встановленої періодичності.

Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю

З метою стандартизації, науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу, вивчення та розповсюдження досвіду викладачів закладів освіти… Підготовка студентів вищих навчальних закладів освіти I-IV рівнів акредитації… Кількість годин, передбачених для вивчення зазначених дисциплін, не може зменшуватися при розробці та перегляді…

Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання

На потенційно небезпечних об'єктах протягом кожного року додатково проводяться навчально-тренувальні заняття з усім працюючим персоналом з…

Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботита проживання

Комплексні об'єктові навчання, тренування проводяться з метою досягнення злагодженості в роботі координуючих, постійних органів управління,… Кожен учасник виконує обов'язки, які йому визначені, згідно з планом… Комплексні навчання, тренування проводяться один раз на три роки на навчально-матеріальній базі, що включає територію…

Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання

Просвітницько-інформаційна робота з населенням за місцем проживання здійснюється методом самостійного вивчення розроблених за змістом загальної… Безпосередня відповідальність за організацію проведення консультацій а для… Консультації проводяться призначеними інструкторами навчально-консультаційних пунктів, які пройшли попередню…

ДОДАТКИ

НАКАЗ №

Додаток 3.3.1 (варіант)

Додаток 3.3.2

(варіант)

ПОЛОЖЕННЯ про ОКНС

1. Комісія з надзвичайних ситуацій об'єкта створена відповідно до наказу керівника об'єкту № ____ від _______________ 200__ року для організації і керівництва комплексом заходів щодо попередження та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного…

Права ОКНС

приймати участь в розслідуванні питань виникнення НС на нарадах об'єкту всіх рівнів та приймати рішення, у згоді з покладеними задачами;… заслуховувати на своїх засіданнях звіти керівників структурних підрозділів… притягати відомчі та територіальні органи нагляду (по узгодженню) ведучих фахівців відповідної функціональної…

Додаток 3.3.3

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ'ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ ОКИС

Голова комісії відповідає за організацію роботи комісії, її готовність до виконання покладених завдань, реалізацію прийнятих комісією рішень з… Він зобов'язаний: - забезпечити своєчасну розробку та затвердження річного плану роботи комісії:

Організаційна структура евакуаційної комісії району

 

Умовні позначення

Додаток 4.4.4

Таємно (по заповненню)

Додаток 4.4.5

Додаток 4.4.6

 

Додаток 4.7.1

Характеристика окремих НХР, які використовуютьсяу промисловому виробництві України.

Заходи першої допомоги:Свіже повітря. Дати зволожений кисень. При відсутності дихання зробити штучне дихання. Спокій, зігрівання. Слизисту і шкіру… 313.Ізолюючий протигаз, захисний костюм. Гумові чоботи, рукавиці, шолом із… Окис вуглецю.Безколірний газ, без запаху, отруйний, легший за повітря, не з'єднується з водою, не взаємодіє з…

ПРИЛАДИ РАДІАЦІЙНОЇ, ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ І ДОЗИМЕТРИЧНОГО

КОНТРОЛЮ.

Порядок підготовки до роботи та робота з ними

НДИКАТОР-СИГНАЛІЗАТОР ДП-4

У комплект приладу входять: індикатор сигналізатор, ЗІП, технічний опис та інструкція . формуляр та укладальний ящик. Індикатор-сигналізатор ДП-64- складається з пульта сигналізації та датчика… На пульті приладу розміщена: стисла інструкція з роботи з приладом, сигнальна лампа, динамік типу ДЗМ. Тумблер…

Вимірювач потужності дози ИМД-21С(Б).

- виміру потужності експозиційної дози гамма-випромінення; - видами світлового сигналу про перевищення граничного значення потужності… Вимірювач застосовується на рухливих або стаціонарних об'єктах. Нормальна робота вимірювача забезпечується при…

Устрій та робота вимірювача

Блок детектування робить перетворення потужності експозиційної дози гамма-випромінення в імпульси напруги, частота проходження яких пропорційна що… потужності експозиційної дози гамма-випромінення. Блок живлення перетворить напругу мережі перемінного струму частоти 50 або 40 Гц у постійну напругу +12В, необхідне…

ВИМІРЮВАЧ ПОТУЖНОСТІ ДОЗИ ИМД-1

ИМД -1А від 0.01 до 999 Р/год; ИМД -IP та ИМД -ІС від 0,01 мР/год. до 999 Р/год, що розбитий на 2 під діапазону; "мР/год." - від 0,01 до… Відносна похибка виміру - ± 25% . Під діапазони - від 0,01 до 0,1 мР/год та… Вимірювач забезпечує спрацьовування звукової сигналізації при досягненні потужності експозиційної дози от0,1 до 300…

РАДИОМЕТР-РЕНТГЕНМЕТР ДП-5Б, В.

Тактико-технічні дані. Діапазон вимірів приладу - від 0,05 мР/год до 200 Р/год. Прилад має шість піддіапазонів вимірів. Стрілочний прилад /мікроамперметр/ має дві

ДОЗИМЕТРИ

Експозиційна доза зовнішнього опромінення вимірюється дозиметрами ДКП-50А з комплектів ДП-22В і ДП-24, що реєструють гамма-випромінення. Поглинена доза зовнішнього опромінення визначається військовими вимірювачами…

КОМПЛЕКТ ДОЗИМЕТРІВ ДК-0.2; 2-ДОЗИМЕТР.

Відлік що вимірюються експозиційних доз провадиться по шкалі, розташованої усередині дозиметра та відградуйований у мілірентгенах. Шкала дозиметра має 20 розподілів з оцифровкою "О1. "100" та… Основна похибка виміру дозиметра по гамма-випроміненню в нормальних умовах не перевищує ± 10 % від кінцевого значення…

Комплект дозиметрів термолюмінесцентних КДТ-0,2

експозиційної дози рентгенівського та гамма випромінювані Викори-стовується будь-який накопичувач доз. Склад: устрій перетворення УПР-0,2, опромінювач детекторів, набір пластин /2 шт./, кабель - 5 шт.

ШИРОКОДІАПАЗОННИЙ ДОЗИМЕТР ДРГ-О1Т

Призначений для виміру потужності експозиційної дози випромінювання на робочих місцях, у суміжних помешканнях та на території заснувань радіоактивні… Дозволяє проводити виміри при наявності фонового нейтронного випромінювання; у… Як улаштований та працює дозиметр ? Це переносний малогабаритний /46 х 76 х 160 мм/, виконаний у моноблочному…

АВАРІЙНИЙ НЕЙТРОННИЙ ДОЗИМЕТР СИГНАЛІЗАТОР АНДС

Прилад складається з трьох Виносних датчиків та пульта, у якому знаходяться конденсатори, що накопичують заряд при надходженні сигналів від… Призведемо деякі технічні характеристики АНДС. Його маса 16 кг. Габарити 500 х 300 х 220 мм. Споживана потужність 5 Вт. Діапазон що вимірюються доз нейтронів 10-4 10…

УСТАНОВКА ДЛЯ КОНТРОЛЮ БЕТА- ЗАБРУДНЕННЯ

- сигналізацію про перевищення або не перевищення заданого порога забруднення, - автоматичну компенсацію гамма-фона; - автоматичну сигналізацію про забруднення детекторів,

СИГНАЛІЗАТОРИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНІ РУК БЕТА - АКТИВНИМИ

Рис. 4.6.12. Сигналізатори забруднення поверхні рук бета - активними речовинами СЗБ-ОЗ та СЗБ-04 Призначені для застосування на атомних електростанціях, у радіохімічному… Сигналізатори відрізняються підвищеною чутливістю, наявністю індикатора напрямку зміни швидкості рахунку імпульсів. …

СИГНАЛІЗАТОРИ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНІ РУК БЕТА - АКТИВНИМИ

Рис. 4.6.12. Сигналізатори забруднення поверхні рук бета - активними речовинами СЗБ-ОЗ та СЗБ-04 Призначені для застосування на атомних електростанціях, у радіохімічному… Сигналізатори відрізняються підвищеною чутливістю, наявністю індикатора напрямку зміни швидкості рахунку імпульсів. …

ДОЗИМЕТРИЧНИЙ УСТРІЙ ДЕТЕКТУВАННЯ УДМС-1К.

ВІЙСЬКОВИЙ ПРИЛАД ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ - ВПХР

Призначення.

Устрій приладу. ВПХР складається з корпуса з кришкою та розміщених у них ручного насоса,… захисних ковпачків, електричного ліхтаря, грілки та патронів до неї.

РУЧНИЙ НАСОС; 2- НАСАДКА; З- КАСЕТИ З IT; 4- ЗАХИСНІ КОВПАЧКИ: 6- ПРОТИДИМНІ ФІЛЬТРИ.

для розігріву трубок на іприт при температурі +15° С і нижче; для підігріву трубок на ОР типу зоман при температурі О С і нижче для відтаювання вмісту ампул в індикаторних трубках.

Бикова О. В. та ін.

У посібнику розглянуто основи цивільного захисту, як комплекс організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших… Висвітлюються основні аспекти функціонування системи державного управління… Посібник призначений для підвищення кваліфікації у сфері цивільного захисту керівного складу центральних і місцевих…