Каркас – це просторова, рамна металева конструкція, яка сприймає на себе вагу всіх елементів котла і передає її на фундамент.
Каркас складається з несучих колон, опорних балок, допоміжних стійок і ригелів, необхідних для зв’язування елементів каркасу і обв’язки обмурівки.
Колони каркасу виготовляються з двотаврів чи швелерів, що мають номери від 14 до 24 і більше (висота від 140 до 240 мм і більше).
Нижні опорні частини колон мають опорні башмаки, які складаються з опорної плити, кутників, швелерів, косинок.
Опорні башмаки кріпляться до фундаментів анкерними болтами.
Всі несучі елементи каркасу розташовують за межами топки і газоходів для запобігання їх нагрівання і появи додаткових термічних напружень.
Найважчі елементи котла – барабани встановлюють на опорах або шарнірних тягах. Одна опора повинна бути ковзною, щоб забезпечити вільне термічне розширення барабану.
Топочна камера і газоходи відділяються від навколишнього середовища шаром обмурівки. Внутрішня частина обмурівки – футеровка – взаємодіє з топочними газами, золою і шлаками, а зовнішня необхідна для створення герметичності і зменшення температури на поверхні обмурівки, яка не повинна перевищувати 50 оС.
Футеровка виконується з матеріалів, стійких до високих температур і хімічної взаємодії з розплавленими шлаками палива, а саме – з шамотної (вогнетривкої) цегли, шамотних плит і вогнетривкого бетону, основними елементами складу якого є Al2O3, і SiO2 (глинозем і пісок).
Шамотні вогнетриви мають температуру плавлення 1600÷1800 оС.
Для вертикальних стін топки котла використовують важку (нормальну) обмурівку, полегшену (самонесучу, каркасну), а також натрубну обмурівку.
Важка обмурівка виконується у 2 шари: внутрішній шар – футеровка, як правило, з вогнетривкої цегли, і зовнішній шар – з будівельної цегли.
В топці і в районі пароперегрівника товщина важкої обмурівки складає 510÷640 мм (2÷2.5 цеглини). Товщина внутрішнього шару повинна складати не менше 125 мм (0,5 цеглини). Розміри будівельної цеглини 250х125х63 мм. Важка обмурівка опирається безпосередньо на фундамент котла. По висоті обмурівки через кожних 5÷7 рядів здійснюють перев’язку обох частин обмурівки.
В кутах топки облаштовуються вертикальні температурні шви, які ущільнюються азбестовим шнуром.
Газоходи, в яких розташовані хвостові поверхні нагріву, облаштовують каркасною обмурівкою.