До основних технічних характеристик твердих палив відносять:
1) Зольність. Зольністю називають процентну кількість золового залишку, що залишається після згорання повної порції палива, по відношенню до ваги зазначеної порції.
Важливе значення має температура плавлення золи, яка залежить від температури плавлення окремих мінералів, що входять до складу золи. Серед них SiO2, Al2O3, Fe2O3. CaO, MgO, K2O, Na2O та інші.
Температура плавлення окремих мінералів лежить в межах 600÷2900°С.
Більша частина мінерального сплаву палива перетворюється в дрібну золу, яка виноситься потоком димових газів, і складає від 0,2 ÷0,4 до 0,85÷0,95 від маси золи.
Решта у вигляді шлаку попадає у нижню частину топки і видаляється системою золо-шлаковидалення.
Зі збільшенням зольності палива зростає кількість летючої золи . Це вимагає більш дорогих золовловлювальних пристроїв, а також зменшення швидкості руху газів в конвективних газоходах з метою зменшення зношуваності поверхонь теплообміну, розташованих в газоходах котла.
2) Вихід летких речовин і коксовий залишок. При високих температурах в твердому паливі утворюються газоподібні речовини, що отримали назву “леткі речовини”. До їх складу входять CO, H2, CH4, CO2, та інші.
Леткі речовини максимально виділяють з твердого палива при температурі до 800°С. Тому вихід летких речовин визначається зменшенням ваги палива після витримки його на протязі 7хв. при температурі 850±25°С. Величину зменшення ваги наважки палива відносять до його горючої маси.
Вихід летких речовин для різних твердих палив лежить в межах:
буре вугілля - 45÷50%, кам’яне - 25÷40%, антрацит 3÷4%.
Після виходу летких речовин з твердого палива залишається твердий горючий залишок – кокс.
Він спалахує в повітряному середовищі при температурі 900÷1200°С, тоді як леткі речовини спалахують при 350÷600°С, чим сприяють більш ранньому спалаху коксу.