рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

З лабораторних Методів дослідження

З лабораторних Методів дослідження - раздел Образование, ...

ДУ « Луганський державний медичний університет »

Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини

Навчально-методичні рекомендації

Для студентів

З лабораторних

Методів дослідження

Луганськ 2012


ДУ « Луганський державний медичний університет »

Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини

Методичні рекомендації

До практичних занять з лабораторних

Методів дослідження для студентів

Курсу

Луганськ – 2012

Автори: д.мед.н., професор Іванова Л.М.,. к.м.н., доцент Пілієва О.В.,    

ЗМІСТ

Розділ

сторінки

1. Алгоритм роботи з методичними 6

рекомендаціями

2. Загальний клінічний аналіз харкотиння 7

3. Дослідження плевральної рідини 14

4. Дослідження шлункового вмісту 20 5. Дослідження дуоденального вмісту 26

6. Загальний клінічний аналіз калу 32 7. Загальний клінічний аналіз сечі 40

8. Загальний клінічний аналіз крові 60

 

Розділ

1.Білковий обмін 74

2.Небілкові азотисті компоненти крові 77

3. Система згортання крові 78

4.Ферментний склад крові 83

5.Пігментний обмін 87

6.Віглеводний обмін 89

7.Ліпідний обмін 91

8.Мінеральний обмін 94

9.Питання для самоконтролю. 103

10. .Додаток 106

11 Список літератури, що рекомендується 110

А Л Г О РИ Т М И

РОБОТИ З НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ

 

1. Студенти самостійно вивчають наданий в даних методичних рекомендаціях матеріал по темі.

 

 

2. Шляхом самоперевірки, використовуючи контрольні питання, встановлюють ступінь засвоєння матеріалу, що вивчається.

 

 

3. Вирішуючи клініко-лабораторні задачі по темі перевіряють свої знання.

 

 

4. При утрудненні в рішенні задач студенти знов звертаються до висхідного матеріалу навчального посібника або використовують додаткову рекомендовану літературу.

 

РОЗДІЛ І

Тема: Загальний аналіз харкотиння

 

 

Загальноклінічне дослідження харкотиння включає: визначення зміни його кількості, фізичних властивостей, мікроскопічного і бактеріоскопічного дослідження.

 

Об'єм і послідовність дослідження.

1. Збір і знезараження . харкотиння 2. Визначення фізичних властивостей (кількість, характер, кольор і консистенція

Мікроскопічне дослідження

  При мікроскопуванні можна знайти наступні елементи:  

Контрольні питання

1. Як проводити забір харкотиння? 2. Що входить в загально клінічний аналіз харкотиння і в якій послідовності він проводиться?

Клініко-лабораторна задача № 1

 

При дослідженні харкотиння хворого отримані наступні дані: Кольор – жовтий, характер слизисто-гнійний, в'язкої консистенції без запаху; мікроскопічна картина – лейкоцити 20-25 в полі зору, еозинофіли 4-5 в полі зору, епітелій циліндровий 3-5 в полі зору, кристали Шарко-Лейдена поодинокі.

 

Питання:

 

1. Про який патологічний процес органів дихання свідчать макро і мікроскопічні властивості харкотиння?

2. Для якого захворювання характерне таке харкотиння?

 

Клініко-лабораторна задача № 2

В аналізі харкотиння отримані наступні дані: характер – кров’янисто- гнійний, кольор зелений, густої консистенції із смердючим запахом.

Мікроскопічно: лейкоцити на всьому полі зору, еритроцити – 40-50 в полі зору, еластичні волокна у великій кількості; бактеріологічно виділений патогенний стафілокок.

 

Питання:

 

1. Про який процес в системі органів дихання свідчать дані харкотиння?

2. Для яких хвороб характерне таке харкотиння?

 

Клініко-лабораторна задача № 3

У хворого, який страждає понад 15 років хронічним бронхітом, отримане харкотиння в кількості 50 мл. сіро-зеленуватого кольору, в'язке з неприємним запахом. При мікроскопії знайдені лейкоцити до пів поля зору, еритроцити 6-8 в полі зору, клітини циліндрового епітелію у великій кількості, кристали холестерину і пробки Дитріха.

 

Питання:

1. Про яке захворювання у хворого можна думати?

2. Які патологічні включення в харкотинні свідчать про це?

 

Клініко-лабораторна задача № 4

Хворий виділяє в'язке харкотиння іржавого кольору в невеликій кількості. без запаху. Мікроскопічно: лейкоцити 20-25 в полі зору, еритроцити до 1/4 в полі зору, альвеолярні макрофаги 10-15 в полі зору. Бактеріологічно знайдені диплобацили Фрідлендера.

 

Питання:

1.Який характер представленого харкотиння, механізм його утворення?

2.Для якого захворювання властиве таке харкотиння?

Тема: Дослідження плевральної рідини.

Випітну рідину – транссудат або ексудат – здобувають для дослідження за допомогою пункції плевральної порожнини.

Загальноклінічне дослідження плевральної рідини включає: визначення фізичних і хімічних властивостей; мікроскопічне і бактеріоскопічне дослідження.

Об'їм і послідовність дослідження

1. Пункція плевральної рідини.

2. Визначення фізичних властивостей

(характер, кольор, прозорість, густина).

3. Визначення хімічних властивостей

(визначення білка, відмінність ексудату від транссудату – проба Рівальта).

4. Мікроскопічне дослідження:

а) приготування нативних препаратів;

б) вивчення і опис мікроскопічної картини;

в) приготування забарвлених препаратів;

г) вивчення і опис мікроскопічної картини.

5. Бактеріоскопічне дослідження.

Порядок і методика забору плевральної рідини

Забір плевральної рідини проводять при пункції плевральної порожнини. Перед маніпуляцією лікар обробляє руки. як перед операцією, а також ділянку грудної клітини, де проводитиметься пункція. Маніпуляцію проводять в процедурній кімнаті або перев'язувальній. Хворого усаджують на жорсткий стілець спиною до лікаря, грудну клітку злегка нахиляють в здорову сторону (щоб розширилися міжребер'я), руку з боку пункції кладуть на протилежне плече хворого. Найбільш зручна і безпечна пункція в сьомому – восьмому міжребер'ї по задній пахвовій лінії. Після дезінфекції шкіри йодом, спиртом і місцевої анестезії міжребер'я роблять прокол по верхньому краю нижчележачего ребра (щоб уникнути пошкодження нервово-судинного пучка) довгою голкою (8-10 см). Попадання в плевральну порожнину відчувається як "провалення" голки, і з вільного кінця її з’явиться випітна рідина. До пункційної голки під'єднують електровідсмоктувач і евакуюють не більш ніж 1-1,5 літрів рідини. Потім швидко витягують голку, обробляють місце пункції йодом і заклеюють стерильною наклейкою. Отриманий матеріал збирають в чистий сухий посуд і всю кількість негайно відправляють на обстеження.

 

Дослідження фізичних властивостей

(макроскопічне дослідження)

 

1. Характер. Порожнинна рідина по характеру буває серозна, серозно-гнійна, гнійна, гнильна, серозно-фібринозна, геморагічна, хільозна, хілусоподібна, псевдохільозна, холестеринова.

 

Транссудат – прозора серозна, майже безбарвна або з жовтим відтінком рідина. Спостерігається при серцевій декомпенсації, неврозах, циррозах печінки.

 

Серозний ексудат – зовні мало відрізняється від транссудату. При тривалому стоянні може утворитися згусток фібрину. Такий ексудат серозно-фібринозний спостерігається частіше при туберкульозі.

 

Серозно-гнійний ексудат – каламутна жовта рідина з рясним пухким осадом сірого кольору.

Гнійний ексудат – каламутний, жовто-зелений, густої консистенції і зустрічається, як і попередній, при емпіємі плеври.

Гнильний ексудат – каламутний, сіро зелений з гнильним запахом. Містить багато детриту, бактерій. Спостерігається при гангрені легені з проривом в плевральну порожнину.

 

Геморагічний ексудат – каламутна, червонувата або буро-коричнева рідина. Для виявлення домішки гною проводять пробу Петрова: додають до досліджуваного ексудату дистилюючу воду, чим викликають гемоліз еритроцитів. Якщо ексудат чисто геморагічний, то він стає прозорим, а якщо є домішка гною – рідина залишається каламутною.

Такі ексудати зустрічаються при злоякісних новоутвореннях, геморагічному діатезі, травматичних пошкодженнях.

 

Хільозний ексудат – молочного кольору каламутна рідина, що містить велику кількість жиру. Спостерігається при розриві крупних лімфатичних судин. При додаванні ефіру стає просвітленим.

 

Хілусоподібний і псевдохільозний ексудати зустрічаються украй рідко, також як і холестеринові.

 

 

2. Кольор. Кольор різний і залежить від характеру випоту. Транссудати і серозні ексудати ясно-жовтого кольору, гнійні – жовто-зеленого кольору. Велика домішка крові додає рідині червонувато-бурий відтінок. Молочно-білий кольор характерний для хільозних і хілусоподібних ексудатів.

 

 

3. Прозорість рідини також залежить від характеру випоту.

Транссудати і серозні ексудати прозорі, інші - каламутні.

 

4. Густина. Визначається за допомогою урометра, коливається від 1,002 до 1,025. Більш низька густина у транссудатів і не перевищує 1,015.

 

 

 

Визначення хімічних властивостей

 

Дослідження білка.

Білок визначають за методом Робертса-Стольнікова, або за допомогою рефрактометра (більш скорий). Вміст білка в ексудатах і транссудатах різний і складає для транссудатів 5 –… Білковий склад різних рідин неоднорідний. В транссудатах переважають альбуміни, а в ексудатах – ліпопротеїди.

Клініко-лабораторна задача № 2

У хворого при плевральній пункції отримали випіт: кількість 900,0 мл., кольор – солом'яно-жовтий, прозорий, густина-1014, реакція Рівальта – негативна, білок – 1,5 г/л, лейкоцити і еритроцити поодинокі в полі зору.

 

ПИТАННЯ.

1. Який характер випітної рідини?

2. З яким захворюванням звернувся хворий для пункції?

 

 

 

Клініко-лабораторна задача № 3

Хворий В.,60р, звернувся до лікаря з сильною задишкою, болем в грудній клітці, кровохарканням, підвищеною температурою. При дослідженні знайдений синдром накопичення рідини в плевральній порожнині. При діагностичній пункції отримали наступний випіт: кольор – червоний, прозорість – каламутна, густина – 1026, белок_50 г/л. реакція Рівальта – позитивна. Мікроскопія: лейкоцити до 46 в полі зору, еритроцити – 40-60 в полі зору, атипічні клітини 4 – 6 в полі зору.

 

ПИТАННЯ:

 

1. Якого характеру випіт отримали під час пункції хворого?

 

2. Ваш передбачуваний діагноз?

 

Тема: Дослідження шлункового вмісту

 

Для проведення лабораторного дослідження шлункового вмісту одержують шляхом витягання його з порожнини шлунку за допомогою гумового зонда. Існує одномоментний і фракційний методи дослідження шлункового вмісту. Для отримання шлункового вмісту одномоментним (однократним) методом використовують товстий зонд.

 

Методика одномоментного отримання шлункового вмісту складається з двох етапів:

1) надання хворому натщесерце пробного сніданку з метою збудження секреторної діяльності шлункових залоз;

2) витягання вмісту за допомогою товстого зонда. Як харчовий подразник шлункової секреції звичайно використовують пробний сніданок Боас-Евальда (35 г черствого білого хліба і 2 стакани несолодкого чаю). Через 45 хвилин після прийому сніданку вводять шлунковий зонд, через який виділяється шлунковий вміст.

 

 

В шлунковому вмісті визначаються його фізичні властивості (кількість, коефіцієнт розшарування, кольор, запах, ступінь подрібнення щільної частини пробного сніданку, зміст слизу), досліджуються хімічні показники (визначення загальної, вільної і зв'язаної кислотності, пепсину, молочної кислоти, прихованої крові); проводиться мікроскопічне дослідження (наявність еритроцитів, лейкоцитів, епітеліальних клітин, зерен крохмалю, крапель нейтрального жиру, м'язових волокон, рослинної клітковини, ниток слизу, патогенних грибків, клітин злоякісних новоутворень, бактерій і ін.). У сучасній клініці такою методикою вже не користуються тому, що вона дає вельми приблизне уявлення про секреторну і. моторну функцію шлунку. Вона носить лише історичне значення.

Фракційне дослідження шлункового вмісту

Значними перевагами в дослідженні функціональних властивостей шлунку володіє фракційний метод дослідження шлункового вмісту, який одержують за допомогою тонкого зонда. При фракційному способі витягуються і досліджуються окремі порції (фракції) шлункового вмісту, що і дало підстави для назви методу, До важливих чеснот цього методу відносять можливість вивчати секреторну і евакуаторну функції шлунку в динаміці, у тому числі натщесерце і після дії подразників. До переваг його також відноситься можливість отримання чистого шлункового соку.

 

Методика отримання шлункового соку і дослідження функціонального стану шлунку фракційним методом складається з наступних етапів: 1) введення зонда в шлунок натщесерце і визначення нестимульованої (базальної) секреції;

2) надання пробного сніданку (кофеїнового – 0,2 г кофеїн на 300 мл дистилюючої води, капустяного, алкогольного і ін.) або введення парентеральних стимуляторів шлункової секреції (гістаміну).

 

Найбільш поширені методи стимуляції гістаміном (субмаксимальний гістаміновий тест Кея) і 7% капустяним відваром (тест Лепорського).

 

Зонд, наперед простерилізований, вводиться в сидячому положенні хворого. Тупий, закруглений кінець зонда, де є бічні отвори, злегка змочується кип'яченою водою і за допомогою пальців правої руки вводиться до середини язика в глибину зіву хворого. Подальше просування зонда проходить за допомогою ковтальних рухів хворого. Щоб зонд не згинався, його слід тримати великим і вказівним пальцями правої руки на відстані не більше 4-5 см від кінця. В тих випадках, коли хворий не може проковтнути зонд, можна спробувати ввести його через ніс.

 

Зонд просувають на відстань 55-65 см від краю зубів (тобто трохи далі за першу мітку). На вільний кінець зонда надягають канюлю 20-ти грамового шприцу, яким відсмоктує весь вміст шлунку (1-а порція натщесерце). Потім протягом однієї години через кожні 15 хвилин відсисають шлунковий вміст (1 фаза – базальна секреція). Після цього через зонд за допомогою шприца вводиться пробний сніданок підфарбований метиленовою синькою, або роблять ін'єкцію гістаміну. Протягом подальшої години знову через кожні 15 хвилин відсмоктується шлунковий вміст (2 фаза - стимульована секреція). Кожна порція береться в окрему, спеціально пронумеровану пробірку. Протягом всього періоду дослідження одержують, таким чином, 9 порцій шлункового вмісту. Якщо шлунковий вміст не відсмоктується унаслідок закупорки отвору зонда слизом або харчовими залишками (наприклад, при стенозі воротаря), слід зняти із зонда шприц, наповнити його повітрям і пропустити через зонд. Якщо в шприці з'явиться кров, зонд необхідно видалити і припинити дослідження. Якщо в процесі дослідження у хворого виділяється слина, він повинен спльовувати її, а не проковтувати, для уникнення змішування з шлунковим соком, що може позначитися на результатах дослідження.

Клінічна оцінка. Фракційний метод дає можливість визначити функціональний стан шлунку натщесерце, секреторну, кислотоутворюючу і евакуаторну функції після введення стимуляторів шлункової секреції. З цією метою в кожній порції шлункового вмісту встановлюють його кількість, кольор, видимі домішки, кислотність (загальну кислотність і зміст вільної соляної кислоти), годинну напруга секреції, дебіт соляної кислоти, рН шлункового соку. Крім того, проводять мікроскопічне вивчення препаратів, приготованих з мазка з'єднаних порцій, досліджуваного вмісту.

 

1. Функції шлунку натщесерце. В нормі в шлунку натщесерце від 5 до 50 мл (0,005-0,05 л) вмісту. Збільшення кількості шлункового вмісту натщесерце спостерігається при гастросукореї, зловживанні курінням, при виразковій хворобі, стенозі воротаря

Зниження кількості шлункового вмісту натщесерце може бути обумовлено зменшення секреторної функції шлунку, що має місце при хронічних гастритах, раці шлунку.

 

2. Секреторна і евакуаторна функції. Про стан секреторної і евакуаторної функції судять за об'ємом (в мл., а по СІ – в літрах) шлункового вмісту, отриманого натщесерце, а також при дослідженні базальної і стимульованої секреції і по "годинній напрузі" секреції (кількість шлункового вмісту, отриманого за одну годину дослідження). При нормальній секреторній і моторній функціях шлунку, об'їм порції натщесерце не перевищує 50 мл (0,05 л), годинна напруга базальної секреції складає (0,05-0,1 л), годинна напруга секреції після введення в шлунок пробного подразника – 60 – 100 мл (0,06 – 0,1 л), годинна напруга секреції після введення гістаміну 100 –150 мл (0,1 – 0,15 л). Збільшення цього показника може свідчити про гіперсекрецію або сповільнену евакуацію з шлунку і, навпаки, зменшення залишку наголошується при прискореному спорожненні шлунку або зниженні секреції. Збільшення годинної напруги секреції (понад 100 мл. в першу фазу і понад 150 мл., в другою фазу) свідчить про гіперсекрецію слизової оболонки шлунку, зменшення - про гіпосекрецію.

 

3. Кислотоутворююча функція шлунку. Вивчення кислотоутворюючої функції шлунку складається з визначення в кожній порції вільної і зв'язаної соляної кислоти, загальної кислотності, дебіт-години НСI (абсолютна кількість продукції соляної кислоти протягом години) і рН шлункового соку.

При оцінці показників кислотності звертають увагу на концентрацію вільної соляної кислоти в шлунковому вмісті в між травному періоді, на щонайвищий рівень вільної соляної кислоти і загальної кислотності, на різницю між загальною кислотністю і змістом соляної кислоти (вільної і зв'язаної) і на форму кривої кислотності.

Під загальною кислотністю розуміють сумарну кислотність всіх кислих речовин, які можуть знаходитись в шлунковому вмісті (вільна і зв'язана соляна кислота, кислі одно заміщені фосфати, молочна, масляна, оцтова і вугільна кислоти). Вільною соляною кислотою вважається кислота, що знаходиться в шлунковому вмісті у вигляді дисоційованих іонів водню і хлора. Зв'язана соляна кислота – це кислота, що знаходиться в з'єднанні з білками і продуктами їх перетравлення.

 

Кислотність визначають шляхом титрування шлункового вмісту 0,1N розчином лугу і виражають в титраційних одиницях. Під титраційною одиницею розуміють кількість мілілітрів децінормального розчину лугу, витраченого на нейтралізацію певного об'єму шлункового вмісту. А по міжнародній системі одиниць (СІ) кислотність шлункового вмісту виражають в мілімолях на 1 літр – ммоль/л.

 

Клінічне значення. Кількість загальної і вільної соляної кислоти в основному залежить від активності кислотоутворюючої функції шлунку. Підвищення загальної кислотності і вільної соляної кислоти свідчить про гіперсекрецію обкладових залоз шлунку (гіперацидитас), навпаки зниження кислотності шлункового соку вказує на зниження секреторної функції шлунку (гіпоацидитас). Нульові цифри кислотності в кожній порції шлункового вмісту після введення гістаміну вказують на різке зменшення шлункової секреції (анацидитас). Цифри загальної кислотності, крім того, можуть підвищуватися з причини не тільки посилення кислотоутворюючої функції шлунку, а також у зв'язку з наявністю інших кислот органічного походження унаслідок різних патологічних процесів в шлунку. Для оцінки кислотоутворюючої функції шлунку велике значення має обчислення дебіт години соляної кислоти, тобто кількість кислоти (в ммолях) за 1 годину секреції. Дебіт година соляної кислоти більш достовірно, ніж концентрація, відображає стан динаміки кислотоутворюючої функції шлунку. В нормі дебіт-година соляної кислоти в 1 фазу секреції коливається в межах 50-150 мг (105-5,5 ммоль/л), в II фазу -- 200-400 мг (6-12 ммоль/л) після введення гістаміну.

 

Нормальні показники секреції шлунку

  Секреція шлунку Загальнкис - сть   Вільна НСI   рН Дебіт HCI Дебіт вільн НСI Об'єми шлунк. соку (в мл)
в титраційних одиницях в ммоль
Натщесерце   до 40 до 20   до 2 до 1 до 50  
Базальна стимуляція 40-60 20-40   1,5-5,5 1-4 50 -100
Субмаксимальн. стимуляція гістаміном (по Кею)   80-100   60-85   1,1-1,2 8-14 ,5-12   100-140
               

З метою більш точного визначення показників кислотності шлункового вмісту останнім часом використовують метод вимірювання рН шлункового соку. Визначення рН проводиться за допомогою установки, що складається з рН-оливи, в яку вмонтовані електродні пари (сурм’яний і хлоросріблястий електроди) рН-зонда; В зонді проходять дроти, що забезпечують з'єднання реєструючого приладу з рН-метром. Зонд вводять через рот на глибину 55-60 см. так, щоб кінцева олива знаходилася в антрумі або нижньому полюсі шлунку. Реєстрацію проводять через кожні 10-15 хвилин за годину до і після вживання подразника (гістаміну). Динамічне дослідження може бути представлено графічно у вигляді ацидограми. В нормі рН шлункового вмісту в період нестимульованої секреції дорівнює 1,5 – 2,0, після вживання подразника – 1,2 – 1,7. Останніми роками для визначення рН одночасно з іншими параметрами (температура, тиск) використовують телеметричні дослідження за допомогою ендорадіозонду.

Визначення молочної кислоти. За відсутності в шлунковому вмісті вільної соляної кислоти визначають молочну кислоту. Для цього використовують якісну реакцію, принцип якої полягає в тому, що солі тривалентного заліза при взаємодії з молочною кислотою утворюють молочнокисле залізо – з'єднання жовто-зеленого кольору. Молочної кислоти в шлунковому вмісті здорових людей немає. Її поява в шлунку натщесерце може свідчити про сповільнену евакуацію шлункового вмісту і розвиток бродильних процесів, що супроводжуються розщеплюванням вуглеводів. Наявність молочної кислоти в шлунковому вмісті може бути також однією з ознак раку шлунку.

Мікроскопічне дослідження. Діагностична цінність мікроскопічного дослідження шлункового вмісту багато в чому залежить від кислотності шлункового соку. При мікроскопуванні нормального шлункового вмісту натщесерце звичайно знаходять тільки поодинокі лейкоцити, епітеліальні клітини і помірну кількість дріжджових грибків.

При різних патологічних процесах в шлунковому вмісті можуть з'являтися різноманітні елементи. Поява в шлунковому вмісті великої кількості лейкоцитів одночасно із слизом свідчить про запальний процес у слизовій оболонці шлунку. Циліндровий епітелій з'являється в шлунковому вмісті при зменшенні кількості або відсутності вільної соляної кислоти. Крім того, в застійному шлунковому вмісті (гастроентероанастомоз, пілоростеноз) можна зустріти крохмальні зерна, краплі жиру. рослинну клітковину, м'язові волокна, дріжджові грибки і сарцини; за відсутності вільної соляної кислоти в шлунковому вмісті нерідко знаходять палички молочнокислого бродіння.

Велике діагностичне значення має виявлення в шлунковому вмісті атипічних клітин.

Для визначення наявності крохмалю в шлунковому вмісті застосовують пробу з розчином Люголю. При додаванні до шлункового вмісту розчину Люголю у присутності крохмалю з'являється синє забарвлення. Краплі нейтрального жиру виявляються за допомогою судана III при визначенні червоного забарвлення шлункового вмісту після додавання до нього фарбника.

Для виявлення інших елементів в шлунковому вмісті готують нативні препарати, які досліджують спочатку під малим, а потім під великим збільшенням мікроскопа.

Беззондові методи дослідження.

В деяких випадках (у хворого на гіпертонічну хворобу, при варикозному розширенні вен стравоходу, опіках стравоходу, аневризмі аорти, значній… Гастротест є таблетками, що містять кофеїнбензоат натрію і фарбувальну…  

Хімічне дослідження

Хімічне дослідження калу включає визначення реакції калу (рН), "прихованої крові", білірубіну, стеркобіліну.    

Мікроскопічне дослідження

Мікроскопічне дослідження проводиться з метою отримання більш детального…  

Тема: Загальний клінічний аналіз сечі

Загальноклінічне дослідження сечі містить вимірювання кількості, визначення фізичних властивостей, хімічного складу, а також вивчення мікроскопічної…   Об'їм і послідовність дослідження

Проба Зімницького у здорової людини

12,00 – 15,00 330 1019 15,00 – 18,00 210 1022 Денний діурез (ДД) = 900 мл.

Проба Зімницького при патологічних станах організму.

  Нижче наводиться декілька прикладів показників проби Зімницького у хворих з…  

Проба Зімницького у хворого при гострому гломерулонефриті

  Години Кількість сечі (мл) густина   6,00 – 9,00 115 1020 9,00 – 12,00 180 1008

Проба Зімницького у хворого з гострим гломерулонефритом

У стадії розвитку захворювання

9,00 – 12,00 180 1019 12,00 – 15,00 155 1021 15,00 – 18,00 150 1023

Проба Зімницького у хворого з гострим гломерулонефритом

В період одужання

  6,00 – 9,00 280 1008 9,00 – 12,00 320 1018 12,00 – 15,00 520 1011

Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит

У стадії компенсації

  6,00 – 9,00 480 1007 9,00 – 12,00 520 1011 12,00 – 15,00 510 1009

Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит

В стадії декомпенсації

  6,00 – 9,00 40 1007 9,00 – 12,00 20 1006

Організовані елементи

1. Лейкоцити. В нормальній сечі присутні лейкоцити в невеликій кількості (0-2 в полі зору), Щоб правильно оцінити кількість лейкоцитів в осаді,… Підвищене виділення лейкоцитів із сечею – лейкоцитурія і піурія –…  

Кількісне дослідження сечового осаду. В останній час все ширше застосовуються методи кількісного дослідження елементів сечового осаду – лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів. Ці методи мають значну перевагу перед звичайними, оскільки дозволяють більш точно визначити початкові прояви ураження нирок і сечовивідних шляхів.

 

Методи кількісного дослідження елементів сечового осаду засновані на кількісній оцінці і визначенні співвідношення між окремими елементами (еритроцитами, лейкоцитами, циліндрами) в добовій кількості сечі (проба Каковського-Аддіса), в 1 мл сечі (проба Нечипоренко), або ж в кількості сечі, виділеною ниркою за 1 хвилину (проба Амбурже).

 

1.У здорової людини за добу може виділятися із сечею 2х106 лейкоцитів, 1х106 еритроцитів і до 2х104 циліндрів. За даними Ж.Амбурже, в нормальних умовах нирка здорової людини виділяє протягом 1 хвилини до 1000 еритроцитів, 2000 лейкоцитів і до 1-3 гіалинових циліндрів. В 1 мл сечі здорової людини міститься до 4000 лейкоцитів, до 1000 еритроцитів, циліндри, як правило, не виявляються.

 

Неорганізовані елементи

1. Слиз. В нормальних умовах сеча не містить слизу. Слиз з'являється при захворюваннях сечовивідних шляхів і нирок (уретрити, простатиты, цистити,… 2. Солі. Випадання в осад різних солей тісно пов'язано з реакцією сечі. В …  

Об'їм і послідовність дослідження

1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)

2. Визначення концентрації гемоглобіну.

3. Визначення кількості еритроцитів.

4. Обчислення кольорового показника.

5. Визначення кількості лейкоцитів.

6. Приготування мазків і підрахунок лейкоцитарної формули.

Методика і техніка забору крові

  Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) В апараті Панченкова

Визначення кількості еритроцитів

  Принцип методу: під мікроскопом підраховують кількість еритроцитів в строго… Для підрахунку еритроцитів кров розводять в 200 (при різко виражених анеміях в 100) разів 3% розчином куховарської…

Морфологічне дослідження крові

Приготування забарвленого мазка. Краєм ретельно вимитого наочного скла … Після цього швидким і легким рухом просувають скло вперед, не відриваючи від наочного скла раніше, ніж вичерпається…

Морфологічне дослідження еритроцитів.

При морфологічному дослідженні еритроцитів звертають увагу на можливі патологічні включення (базофільна пунктація), тельця Жоллі і кільця Кебота … Збільшення ретикулоцитів в периферичній крові (> 2%) дозволяє запідозрити…  

Підрахунок лейкоцитарної формули.

Лейкоцити рахують під імерсіонною системою мікроскопа. Рахувати краще в тих областях мазка, які розташовані ближче до периферії. Підрахунок…    

РОЗДІЛ ІІ

БІОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ КРОВІ

БІЛКОВИЙ ОБМІН

Білки виконують каталітичні функції. Всі ферменти, які забезпечують реакції метаболізма в організмі людини є речовинами білкового походження. Білки в організмі виконують також регуляторну функцію. Це пов`язано з… Білки виконують важливі транспортні функції. Транспорт ліпідів та жиророзчинених вітамінів здійснюється…

НЕБІЛКОВІ АЗОТИСТІ КОМПОНЕНТИ КРОВІ

Після осадження білків крові в розчині залишаються органічні та неорганічні сполучення азоту. Нормальна концентрація азоту в крові складає 14-28 ммоль/л, або 0,2-0,4 г/л.…  

СИСТЕМА ЗГОРТАННЯ КРОВІ

Для оцінки функцій системи згортання крові використовуються кілька показників.   1. Час згортання крові (тобто тривалості кровотечі). У нормі складає: за Дуке — 4 хв, за В. Г. Сухаревим — 2-5 хв,…

ПІГМЕНТНИЙ ОБМІН

Спочатку білірубін, що утворився, зветься вільним (непрямим). Він. токсичний, погано розчиняється у воді і легко абсорбується білками плазми…   Інша форма білірубіна — прямий, чи зв'язаний, виявляється в з'єднанні з моно- чи диглюкуронідом. На відміну від…

ВУГЛЕВОДНИЙ ОБМІН

  Найважливішим механізмом підтримки стабільного рівня глюкози в крові є його…  

ЛІПІДНИЙ ОБМІН

  1. Холестерин — незамінний компонент клітинних мембран. У крові його зміст… Гіперхолестеринемія(підвищення концентрації холестерину в крові) спостерігається при мікседемі, менінгіті, цукровому…

МІНЕРАЛЬНИЙ ОБМІН

Мінеральні речовини –це життєво необхідні компоненти харчування, які забезпечують нормальну життєдіяльність та розвиток організму. 1. Натрій — основний катіон позаклітинної рідини плазми крові. Він міститься… Натрій входить до складу всіх тканин і рідин організму. З усієї кількості натрію в організмі 50 % знаходиться в …

Тестові завдання для самоконтролю.

1. 20-23 2. 23-35 3. 35-50

ДОДАТОК

Норми лабораторних біохімічних показників здорової людини

  ЛІТЕРАТУРА, ЩО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ  

– Конец работы –

Используемые теги: лабораторних, методів, Дослідження0.064

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: З лабораторних Методів дослідження

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Дослідження листових матеріалів. Вивчення процесу різання листового матеріалу. Дослідження процесу вирубки-пробивки в штампах
Молоді та спорту УКРАЇНИ... НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ... КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ МЕХАНІКО МАШИНОБУДІВНИЙ ІНСТИТУТ Кафедра...

Лекція 1 Класифікація сучасних методів та приладів контролю рівня. Рідинних середовищ. Контактні методи та прилади контролю рівня рідинних
Рідинних середовищ... Контактні методи та прилади контролю рівня... Середовищ Широке розповсюдження отримали рівнеміри та засоби контролю які відносяться до контактних методів контролю...

Лекція 3 1. Основи методів технічної діагностики зварних з’єднань. Дефектоскопія
Лекція... Суть та методи технічної діагностики зварних з єднань... План Основи методів технічної діагностики зварних з єднань Дефектоскопія...

ТЕМА 1 Предмет, метод і завдання дисципліни Об’єкт та предмет дослідження регіональної економіки Методологія регіональної економіки
Об єкт та предмет дослідження регіональної економіки... Сторія розвитку регіональної економіки... Методологія регіональної економіки...

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Теорія автоматичного керування".
Криворізький технічний університет... Кафедра інформатики автоматики і систем управління... Методичні вказівки...

ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКА3ІВКИ ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕОРГАНІЧНОЇ XІMIЇ для студентів факультету біотехнології та біотехніки
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ... КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ... ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКА ІВКИ...

ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИКЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ – ВИРОБНИЦТВО В ОБ’ЄДНАННЯХ ПІДПРИЄМСТВ І НАУКОВИХ УСТАНОВАХ
ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИКЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВО В ОБ ЄДНАННЯХ ПІДПРИЄМСТВ І НАУКОВИХ УСТАНОВАХ... Поняття інновацій закономірності розвитку технологій і... Цілі та типи інноваційно технологічної політики Об єднань...

Дослід 1. Дослідження D-тригера у статичному режимі роботи.
Дослід Дослідження D тригера у статичному режимі роботи... Ціль Дослідити роботу D тригера Побудувати таблицю істиності та часові діаграми роботи тригера...

Виконати дослідження переводу чисел з десяткової в двійкову систему числення
Лабораторна робота Подання даних... Мета заняття... Виконати дослідження переводу чисел з десяткової в двійкову систему числення Дати їх внутрішнє машинне подання...

0.032
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам