Поняття периферійних пристроїв (ПУ) об'єднує, по суті, всі основні апаратурні блоки комп'ютера, за винятком процесора і основної пам'яті. Характерними рисами сучасних обчислювальних систем є широке розмаїття типів і моделей ПУ, а також швидкий прогрес технологій, що приводить до постійного збільшення продуктивності пристроїв і до появи додаткових можливостей апаратури.
Найважливішими завданнями будь-якої ОС є забезпечення надійної роботи ПУ, ефективне використання всіх можливостей пристроїв.
Для підвищення надійності можуть використовуватися різні апаратно-програмні методи, такі як дублювання даних, використання перешкодозахищеність кодів, контрольних сум даних і т.п. Процедури виконання операцій з пристроями повинні забезпечувати, як мінімум, виявлення апаратних помилок і збоїв, а як максимум - їх компенсацію за рахунок надмірності даних і повторного виконання операцій.
Ефективність використання пристроїв означає передусім скорочення часу, що витрачається на обмін даними. Крім підвищення швидкості обміну, скорочення часу може досягатися за рахунок розпаралелювання роботи ПУ і процесора. Потужним чинником підвищення продуктивності системи є скорочення кількості операцій введення / виводу за рахунок збереження даних в пам'яті для подальшого використання.
Велика розмаїтість використовуваних пристроїв і постійна поява нових моделей диктують необхідність такої структури системи, яка дозволяла б легке підключення нових пристроїв. Широке поширення отримує технологія «Plug & Play», тобто можливість оперативного під'єднання пристроїв без виключення комп'ютера.
При всій різноманітності ОС повинна забезпечувати максимально можливу стандартизацію роботи з ними, щоб зміни апаратури не приводили до необхідності постійно модифікувати прикладне програмне забезпечення.
До числа додаткових завдань, що вирішуються підсистемами управління пристроями сучасних ОС, можна віднести зберігання даних в стислому вигляді, шифрування даних і т.п.